Президентські вибори в США і Wikileaks: російський слід
Нападу на консульство США у Бенгазі можна було уникнути, а загибель у Лівії чотирьох американських дипломатів у 2012 році – на совісті Державного департаменту Сполучених Штатів, який на той час очолювала Гілларі Клінтон. Про це з посиланням на слова радника Клінтон Сідні Блументаля заявив суперник Клінтон, республіканець Дональд Трамп. Нічого подібного Блументаль, втім, не стверджував. Кандидат-республіканець використав неперевірене джерело. Згадану цитату він отримав завдяки публікації листів Клінтон і низки її довірених осіб порталом Wikileaks. Кілька джерел, включно з російським інформаційним агентством Sputnik, поширили один із листів, видавши його зміст за пряму мову Блументаля. Та насправді той лише переслав колезі гіперпосилання на текст і його уривок, опублікований у журналі Newsweek.
«Ці слова здалися мені дуже знайомими. Надзвичайно знайомими. Настільки знайомими, ніби це були слова, які я сам написав. Тому що так і було», – пояснює автор, журналіст Курт Айкенволд.
Вирвана Трампом із контексту цитата насправді була уривком із минулорічного матеріалу про те, як представники Республіканської партії використовують слухання щодо Бенгазі для зведення політичних рахунків. Довірена особа сім’ї Клінтон — Блументаль — надіслав очільнику президентської кампанії Клінтон Джону Подесті уривок із тексту Айкенволда і прикріпив до нього посилання. Понад те, у матеріалі одразу в кількох місцях збереглося маркування журналу Newsweek. Проте російська державна інформаційна служба Sputnik і неперевірений твіттер-аккаунт Wikileaks викривили суть повідомлення, подавши його як пряму мову Блументаля.
Наразі важко сказати напевно, яким саме з цих джерел скористався Трамп. «Так чи так, [Трамп] поширив інформацію, яку намагався довести до якомога більшої аудиторії російський уряд, – пояснює Айкенволд. – Він або використав інформацію, походження якої йому не було відоме, або процитував відверто зацікавлене джерело Sputnik».
Та навіть більш актуальна дискусія стосується того, як у мережі взагалі з’явилися конфіденційні матеріали такого рівня – і як саме журналісти повинні працювати з інформацією, до оприлюднення якої, цілком можливо, доклали руку спецслужби одного з міжнародних гравців.
Дональд Трамп. Фото Gage Skidmore
На початку жовтня уряд Сполучених Штатів офіційно звинуватив Російську Федерацію у серії хакерських атак і прямій спробі вплинути на результат цьогорічних президентських виборів у країні.
«Розвідувальна служба США впевнена, що нещодавнє проникнення до електронних скриньок американських громадян та інституцій, включно з політичними організаціями, була організована російським урядом», – стверджували у спільній заяві керівники Національної розвідки та Департаменту національної безпеки. Підтвердив цю інформацію і Едвард Сноуден, відомий оприлюдненням засекреченої інформації Агенції національної безпеки. Екс-агент американських спецслужб заявив, що на російський слід у цій історії вказують «непрямі докази і здоровий глузд».
Гілларі Клінтон переконана – ще жодного разу в історії інша країна не докладала стільки зусиль для того, щоб вплинути на результат волевиявлення американців.
«Кремль керує хакерськими атаками на державні установи Сполучених Штатів. – заявила вона під час другого раунду президентських дебатів. – Метою Росії є вплинути на перебіг нашої президентської кампанії. І повірте, роблять вони це не для того, щоб допомогти мені – це робиться заради перемоги Трампа».
Дональд Трамп і Гілларі Клінтон під час другого раунду президентських дебатів
Заперечувати санкціонування хакерських атак на державному рівні нещодавно довелося президенту Росії Владіміру Путіну, звинувачення ж представниці Демократичної партії напередодні прокоментував міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров. В інтерв’ю американському каналу CNN він назвав усі подібні заяви «гідними висміювання»:
«Останнім часом усі стверджують, що Росія втручається в американську президентську кампанію. Проте ми не бачимо з цього приводу жодних доказів, жодного неспростованого факту».
Відреагував на слова Клінтон і її опонент Трамп:
«Кожного разу, коли стається щось подібне, Клінтон звинувачує Росію. Вона так чинить за однієї причини – щоб пов’язати мене з росіянами. Але я не маю з ними жодного зв’язку». Окрім цього, 70-річний магнат припустив, що жодних хакерських атак могло взагалі не бути.
Однак, фахівці стверджують про вплив російських хакерів як про доведений факт. Приватна компанія CrowdStrike, що спеціалізується у сфері кіберзахисту, була залучена Демократичною партією в липні – щойно з’явилися підозри про проникнення до серверів Національного комітету установи.
«З великою точістю можна стверджувати, що за атаки відповідали дві групи хакерів із Росії, причому зі зв’язками з місцевими спецслужбами», – заявили за підсумками розслідування представники компанії.
22 липня викрадену хакерами інформацію опублікував портал Wikileaks. Ці дані підтвердили, що керівництво демократів сприяло перемозі на праймеріз кампанії Клінтон, свідомо ігноруючи (і навіть висміюючи) її опонента Берні Сандерса. Оприлюднення близько 20 тисяч електронних листів стало причиною виходу сенатора від штату Вермонт із Демократичної партії і втрати своєї посади головою Комітету Деббі Вассерман Шульц. І все це – напередодні з’їзду демократів, який повинен був підтвердити висунення Клінтон кандидаткою у президенти.
Кілька останніх публікацій порталу Джуліана Ассанжа — оприлюднені листи з електронних серверів Клінтон та її соратника Подести — теж пов'язують із російськими хакерами і Трампом. Принаймі таке припущення висловив сам керівник виборчого штабу демократів: «Певна річ, я не задоволений тим, що у своїх намаганнях привести до влади Трампа росіяни отримали доступ до моєї електронної пошти». З приводу ж участі у цьому Wikileaks Подеста заявив, що у нього немає часу визначати, які з оприлюднених листів є автентичними, а які – сфабриковані.
Механізм і принципи роботи Wikileaks – міжнародної журналістської організації, що стала відомою в 2010 році після публікації засекречених документів про військові контингенти США в Афганістані та Іраку – ставили під сумнів і раніше. У 2006 році у відкритому листі засновник порталу Ассанж стверджував, що його пріоритетом є «викриття репресивних режимів у Китаї, Росії та Центральній Євразії». Але за 10 років діяльності, ресурс не опублікував про режим Путіна жодного документу, що міг би викликати ажіотаж, співмірний із історією з електронними листами Клінтон. Навіть більше, публікації Wikileaks неодноразово позитивно впливали на російські активи: документи, що викривали Саудівську Аравію, портал опублікував невдовзі після заяви Путіна про те, що союзник США свідомо підтримував низькі ціни на нафту для економічного тиску на Росію, а спричинений ними скандал навколо уранових родовищ у Центральноафриканській Республіці зіграв на руку тільки одній компанії – «Росатом».
«Про Росію пишуть і говорять всі, хто тільки може. Це десь навіть нудно», – відповідав на ці закиди Ассанж. У 2012 році він став ведучим політичного ток-шоу на каналі Russia Today – провідного рупора російської пропаганди. Після тиску з боку правоохоронців Сполучених Штатів, Великої Британії та Швеції і прохання про притулок у посольстві Еквадору в Лондоні Ассанж не приховував бажання отримати прихисток у Росії. За зізнанням Едварда Сноудена саме Ассанж свого часу наполіг на тому, що політичний притулок американцеві краще отримати в Росії. «Я припустив і, власне, порадив Едварду, що найбільш безпечним місцем для нього буде Москва», – заявляв свого часу Ассанж.
Нині Сноуден, утім, далекий від товариських стосунків із Ассанжем. Він стверджує, що саме невдалий досвід Wikileaks три роки тому переконав його в тому, що засекречені матеріали повинні оприлюднюватися під наглядом журналістів, а не у вигляді «сухих» документів. «Неприязнь Wikileaks до навіть найменших форм редагування є помилкою», – переконує Сноуден. Для прикладу він навів публікацію порталом особистих даних осіб, позначених у певних документах – на його думку, цього можна було уникнути. Відповідь твіттер-аккаунта організації була досить жорсткою: «Опортунізм не допоможе отримати тобі помилування від Клінтон».
«Неспростовних доказів щодо зв’язку Wikileaks із російськими спецслужбами немає, – стверджує журналіст The New York Times Ерік Шмітт. – Проте сфери інтересів порталу та Росії перетинаються підозріло часто». Як приклад можна навести той факт, що оприлюднення порталом Ассанжа кількох промов Гілларі Клінтон перед провідними банкірами Волл-стріт відбулося в той же вечір, коли розгорівся сексуальний скандал навколо її конкурента Дональда Трампа.
Попри це, Ассанж рішуче заперечує можливість переглянути свою позицію про повне приховування інформації про свої джерела:
«Ми надаємо перевагу залишати навколо своїх джерел певну невизначеність», – наполягає він. Портал, який отримує більшість даних саме через те, що обіцяє джерелам анонімність, навряд чи відмовиться від свого головного інструменту роботи з матеріалом.
/Ярослав Друзюк