«Нові лідери»: що це за проект і чому через нього сваряться у Facebook

Чи доречно громадському діячу, який виступає за зміни, пропагувати їх в ефірі олігархічного телеканалу? Чи можна використати олігархів у власних цілях і водночас не дати їм використати себе для дискредитації ідей, які ти просуваєш? Нарешті, чи можна змінити систему методами, якими вона побудована?

Інтернет-суперечка навколо цих питань не вщухає вже декілька тижнів. Привід — проект «Нові лідери» — телевізійне шоу, що восени стартує на каналі ICTV з медіа холдингу Star Light Media олігарха Віктора Пінчука.

Що це таке?

«Нові лідери» — телепроект у форматі талант-шоу. Учасники мають переконати телеглядачів та експертів, що вони «здатні змінити країну». Переможець отримає 1 мільйон гривень, гроші мають допомогти йому реалізувати заплановане. Реєстрація учасників завершилася 1 травня. На сьогодні на сайті — 407 заявок учасників. Протягом проекту їх спершу має залишитися 100, потім 10 і, нарешті, один.

До відбору переможця залучений пул експертів, які сформували «виборчий комітет» телешоу. Але вирішальний вплив на результати матиме SMS-голосування телеглядачів.

Як стверджує директор StarLightMedia Володимир Бородянський, «проект «Нові лідери» дозволить активним українцям поширити реалізацію своїх суспільно корисних ідей на всю країну».

Хто наглядатиме?

Ініціатори «Нових лідерів» позиціонують проект як загальнонаціональний та суспільно-медійний. У нього є наглядова рада. До неї запросили близько 40 громадських організацій, які відстоюють боротьбу з корупцією та реформи державного сектору. Зокрема, фонди «Відродження» та «Демократичні ініціативи», Transperency International, «Європейську бізнес асоціацію», «Центр протидії корупції», «Лабораторію законодавчих ініціатив», CEDOS.

Їхні керівники переконані, що проект дасть українцям змогу самостійно обирати нових лідерів.

«Ви будете знати, що у вас є якщо не контрольний пакет акцій, то спосіб впливати на те, що відбувається», — каже Андрій Куликов, голова ГО «Громадське радіо», який увійшов до наглядової ради.

Також до неї ввійшов інститут «Нова країна», серед засновників якого є зокрема і Сергій Льовочкін — екс-голова Адміністрації президента Віктора Януковича й бізнес-партнер олігарха Дмитра Фірташа.

Народний депутат Сергій Льовочкін у кулуарах Ради, Київ, 9 листопада 2017 року Фото: Олександр Космач/УНІАН

Хто учасники?

За умовами, в конкурсі можуть брати участь люди старші 25 років, які не мають судимостей, не займають посад в уряді та не обиралися до парламенту. Більшість прізвищ з 407 анкет, оприлюднених на сайті, не відомі широкому загалу. Певною мірою відомими можна назвати учасників, пов'язаних з медійним середовищем, — блогерів Олександра Барабошка та Дмитра Різніченка, колишню журналістку Ярославу Кобу та екс-керівницю прес-служби міністерства оборони Оксану Гаврилюк.

Що вони пропонують?

Переважна більшість з понад 200 анкет учасників, з якими встиг ознайомитися журналіст Громадського, акцентує увагу на захисті прав жінок, дітей, пенсіонерів, а також тварин – як наприклад зробила Ярослава Коба. Крім того, досить поширені пропозиції щодо вдосконалення механізмів боротьби з корупцією, пропагування здорового способу життя, проекти, пов'язані з екологією та сільським господарством.

Дмитро Резніченко хоче встановити громадський контроль за роботою Міністерства ветеранів, доцільність створення якого нині обговорюється в парламенті. Гаврилюк – запровадити центр реабілітації ветеранів. Барабошко позиціонує себе як лобіст інтересів молоді. Зокрема, прихід в Україну платіжної системи PayPal та встановлення 3G та 4G-зв'язку в київському метрополітені.

Та дехто виявився більш оригінальним. Приміром, мета одного з учасників, — «відновити серед українців родову велич Славен Русів».

Звідки гроші?

За словами Світлани Матвієнко з наглядової ради «Нових лідерів», проект коштуватиме StarLightMedia 800 тисяч доларів. Ще 3-4 мільйони медіа-холдинг Пінчука витратить на рекламу. Окрім мільярдера, «Нових лідерів» фінансово підтримали фонд «Відродження», власник інвестиційної компанії Dragon Capital Томаш Фіала й компанія «Нова пошта».

«Віктор Пінчук — один з учасників великої платформи («донорів» — ред). Але це не його проект», каже Матвієнко.

У чому «зрада»?

Головна підстава для критики «Нових лідерів» — можливий вплив на проект Віктора Пінчука та Сергія Льовочкіна: олігархів, що стабільно делегують до парламенту своїх протеже, які потім лобіюють їх бізнес-інтереси. Таким чином олігархи порушують один з традиційних принципів, які в Україні відстоюють громадські організації — рівні можливості та ринкова конкуренція в бізнесі. Отже, чи доречна участь громадських активістів у проекті, що фактично фінансується їхнім ідеологічним опонентом? І що важливіше: чи зможуть олігархи в подальшому впливати на учасників проекту?

І суто технологічне питання: чого в проекті буде більше: шоу чи дійсно роботи над змінами?

«Перше і головне. При відборі фіналістів виникає конфлікт інтересів. ICTV буде зацікавлено в більш медійних фіналістах, а рада НГО — в більш смислових. Більше драми та популізму, більше переглядів, чи більше розумних та технократичних. На сьогодні немає чіткого механізму як відбиратимуть фіналістів», — пояснює Тимофій Мілованов, член Ради Нацбанку України.

Засновник Фонду Віктора Пінчука та EastOne Group Ltd Віктор Пінчук під час публічної лекції, Київ, 15 вересня 2017 року Фото: В'ячеслав Ратинський/УНІАН

Які аргументи учасників?

Головний аргумент членів наглядової ради на користь шоу на телеканалі Віктора Пінчука, а не, приміром, на Суспільному телебаченні — рейтинговість ICTV. Це дозволить учасникам донести ідеї значно більшій аудиторії, яка здебільшого не активна в інтернеті — традиційному інформаційному майданчику громадських активістів.

«Я б не сказала, що Віктор Пінчук був у цьому дуже зацікавлений. Довго дискутували, чи варто групі StarLight витрачати на це так багато коштів. Врахувавши рейтинговість, пропозиції громадськості та інших платформ, вирішили обрати ці канали», — пояснює Світлана Матвієнко з «Лабораторії законодавчих ініціатив».

Щодо можливого впливу Льовочкіна на проект, думки членів наглядової ради «Нових лідерів» не такі одностайні.

«Є проблема з «Новою Країною». Наглядова рада, як колегіальний орган, її вирішує. Оскільки цей проект не є навіть десятим у списку пріоритетів «Центру протидії корупції», то і руки вирішити цю проблему доходять далеко не в першу чергу», — написав Віталій Шабунін із «Центру протидії корупції».

Ярослав Юрчишин з Transperency International каже, що наявність у суспільстві на даний момент значної частини людей, які голосують за гроші Льовочкіна — це величезний виклик.

«Одна стратегія — ігнорувати, лишаючись стерильним, інша — шукати шляхи інкорпорації», — застерігає він.

До чого тут політика?

Члени наглядової ради «Нових лідерів» не приховують: мета проекту — готувати «нових політиків», які завдяки телешоу значно підвищать свою впізнаваність.

Восени 2019-го року в Україні заплановані парламентські вибори. Пінчук та Льовочкін мають досвід створення політичних проектів за принципом «нових облич». Віктор Пінчук на парламентських виборах 2002 року підтримував кампанію блоку «Команда озимого покоління». Що пізніше підтвердив сам.

До першої п'ятірки її списку тоді входили журналісти Микола Вересень та Остап Процик, бізнесмен Валерій Хорошковський, а також політик Інна Богословська й чиновник Валерій Вощевський. Утім, до парламенту «Команда озимого покоління» не пройшла.

Отже, критики нового проекту телеканалу Пінчука припускають, що олігарх зокрема використає його для формування команди чергової політичної партії «нових облич», які під лозунгами необхідності змін пройдуть до парламенту для захисту інтересів їхніх спонсорів.

Сергій Льовочкін також має досвід створення партії, орієнтованої на задоволення суспільного запиту на «нову силу». На парламентських виборах 2012 року він медійно та кадрово підтримував партію УДАР Віталія Кличка.

Пінчук — не перший олігарх, який надає свій канал в якості майданчика для популяризації нових ідей та політиків. У 2012 році Валерій Хорошковський створив на телеканалі «Інтер» громадську спостережну раду. Вона мала слідкувати за збалансованістю сюжетів і політичних ток-шоу «Інтеру». Зокрема і через висвітлення пропозицій опозиційних партій. Утім, «ліберальний експеримент» Хорошковського тривав недовго. Менш ніж за рік він продав телеканал і виїхав за кордон.