Прикордоння. Василівни

Кухарка, клінічний лаборант і домогосподарка разом переживають війну в селі Тоненьке. Їхній будинок престарілих – в кількох кілометрах від донецького аеропорту: тут і гепає, і «прилітає» (під стіною – свіжа вирва на білому снігу), світла й тепла – немає… Тому більшість мешканців – скаржаться на холод і голод.

Майже всі тутешні волонтери – з військових підрозділів.

«Ото шо нам підкинуть солдатіки, те й живемо», - жалібно розказує «бабця-кульбабця» в коридорі.

Всього їх таких тут 14. Не лише, звісно, дівчата. Хлопців троє.

«Всі мужики пішли на фронт», - жартує Марія Василівна. Сьогодні вона в ударі: хизується перед гостями, як вправно шикувати «молодняк» у батальйон. Адже їй – 83 роки, а іншим двом Василівнам – Галині та Риті – лише по 81. Кажуть, і на передову вже просилися...

/Наталя Гуменюк, Богдан Кутєпов