Ракети Пхеньяна: хто і чому називає Україну причетною

Двигуни міжконтинентальних ракет Північної Кореї, що здатні поцілити у США, могли бути придбані на чорних ринках Росії та України – про це у своїй доповіді пише військовий експерт Майкл Еллеман з Міжнародного інституту стратегічних досліджень (International Institute for Strategic Studies – IISS). На доповідь, у свою чергу, посилається The New York Times. Громадське розповідає, про що йдеться у доповіді Еллемана.

Хто такий Майкл Еллеман?

Майкл Еллеман – спеціаліст з ракетних питань Міжнародного інституту стратегічних досліджень. Саме на його доповіді ґрунтується стаття The New York Times щодо ракетних двигунів КНДР та їхнього ймовірного походження з українського заводу «Південмаш».

У минулому Еллеман очолював програму Державного департаменту США зі скорочення ракетних озброєнь в РФ. Саме на цей факт його біографії звертають увагу критики доповіді. Посилаються, зокрема, на сторінку Еллемана на сайті інституту, де вказано, що у 1995-2001 роках він працював у Росії за цією програмою, спрямованою на демонтаж застарілих ракет великої дальності.

Крім того, у його біографії вказується, що Еллеман у 2002-2003 роках протягом 18 місяців працював ракетним експертом у Комісії ООН із спостереження, контролю та інспекції озброєнь в Іраку.

Наразі він займається вивченням військових можливостей Ірану, оцінкою механізмів сприяння регіональної співпраці у галузі безпеки в Перській Затоці, а також продовжує дослідження ракетних і космічних програм Північної Кореї.

Про який двигун йдеться?

У звіті Еллемана йдеться про двигун на рідкому паливі для запуску ракети Hwasong-12 та -14, який Північна Корея отримала з «іноземних джерел». Автор, проаналізувавши всі наявні дані щодо роботи двигуна та тестування ракети у травні, дійшов висновку, що в його основі – технологія, яку використовували для радянського двигуна РД-250. Цю технологію Північна Корея набула за останні 2 роки. На думку Еллемана, за такий короткий строк розвинути технологію самостійно інженери Північної Кореї не могли.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нова балістична ракета Північної Кореї: куди вона може долетіти.

Чия це технологія?

Двигун, протестований Північною Кореєю, не схожий на будь-які двигуни виробництва США, Франції, Китаю, Японії, Індії або Ірану. Також жодна з цих країн не виробляє двигун, який використовує накопичення палива і генерує тягу, яку продемонстрували Hwasong-12 та -14. «Це залишає колишній Радянський Союз найбільш вірогідним джерелом», – стверджує Еллеман.

Шляхом подальшого виключення через аналіз усіх ракет на рідкому паливі, які виробляв Радянський Союз, автор доходить висновку, що за базу використовувався саме двигун РД-250.

Але двигун був модифікований, оскільки РД-250 використовував дві камери згоряння, в той час як корейські Hwasong-12 та -14 — одну. Корейська влада справді заявляла, що для тесту використовувався новий дизайн двигуна.

Запуск ракети Hwasong-14 у липні 2017 року Фото: EPA/KCNA

Чи могли корейці модифікувати двигун?

Ось як на це питання відповідає автор звіту: «Інженерам Пхеньяну було би важко внести ці модифікації самостійно. Швидше за все, технічні навички, необхідні для модернізації існуючого турбонасоса РД-250, або створення нового, здатного подавати паливо в єдину камеру, мають експерти з багатою історією роботи з РД-250. Така експертиза доступна на базі російського концерну «Енергомаш» та українського конструкторського бюро «Південне». Отже, мусимо дійти висновку, що модифіковані двигуни були зроблені на цих заводах».

Альтернативна гіпотеза полягає в тому, що російські/українські інженери приїжджали до Північної Кореї, але є менш імовірною, з огляду на відсутність в Північній Кореї виробничих потужностей для таких двигунів.

«Крім того, західні експерти, які відвідували КБ «Південне» впродовж минулого року, розповіли автору, що однокамерна версія двигуна була представлена в сусідньому університеті, і місцевий інженер вихвалявся тим, що виготовляв його».

Навіщо КБ «Південному» допомагати Північній Кореї?

«Неодноразові спроби КБ продавати ракети та пов'язані з ними технології іншим покупцям, включаючи Boeing та у Бразилію, не стали успішними», – пише Еллеман і додає: «КБ «Південне» є близьким до фінансового краху з приблизно 2015 року».

Що говорить про це «Південмаш»?

«Південмаш» категорично заперечує будь-яку причетність до ракет у Північній Кореї.

«Припущення авторів публікації та процитованого ними «експерта» щодо можливого ​​зв'язку України з прогресом КНДР у розвитку ракетних технологій не стосуються реальності. «Південмаш» ніколи раніше не мав і не має зараз ніякого зв'язку з північнокорейськими ракетними програмами космічного чи оборонного характеру. Ракети та ракетні комплекси військового призначення за часів незалежності України «Південмашем» не випускалися і не випускаються. Єдиний серійний двигун, що постачається в останні роки на експорт (РД-843 в Італію для європейської ракети-носія «Вега»), призначений для запуску та роботи в умовах відкритого космосу та за своїми характеристиками (зокрема й за силою тяги) непридатний для використання в балістичних ракетах військового призначення».

«Південмаш» категорично заперечує будь-яку причетність до ракет у Північній Кореї (архівне фото) Фото: Олексій Сувіров/УНІАН

Як двигуни могли потрапити до Північної Кореї?

Еллеман пише, що загальна кількість двигунів РД-250, виготовлених в Росії та Україні, невідома, але рахунок іде на сотні, «якщо не більше». Запасні частини до них зберігаються як в Росії, так і в Україні.

«Приміщення для зберігання, імовірно, погано охороняються. Незначна кількість незадоволених співробітників або погано оплачуваних охоронців у будь-якому місці зберігання може змусити їх вкрасти кілька десятків двигунів та передати комусь із багатьох незаконних торговців зброєю, кримінальним мережам або транскордонним контрабандистам колишнього Радянського Союзу. Двигуни за розмірами є менш ніж два на один метр завширшки. Їх могли транспортувати літаком чи, найвірогідніше, поїздом з Росії до Північної Кореї».

Чому автор доповіді вважає, що Україна причетна

Північнокорейські агенти, які шукають ракетні технології, давно діють в Україні, зазначає Еллеман. Так, 2012-го, двоє північнокорейських громадян були заарештовані та засуджені в Україні за спробу закуповувати ракетне обладнання з Південного.

Як відреагували на доповідь інші військові експерти?

Щонайменше два експерти з нерозповсюдження ядерної зброї висловили сумніви стосовно доповіді Еллемана.

Джефрі Люїс, директор програми з нерозповсюдження у східній Азії, Інституту міжнародних досліджень Міддлбері зазначив у твіттері, що у січні 2017-го США вже наклали санкції на іранських чиновників за «допомогу Пхеньяну» у розробці ракетних двигунів, які Північна Корея використовувала у ракетних випробуваннях у вересні 2016-го.

Редактор журналу «The Nonproliferation Review» Джошуа Поллак також має сумніви у тому, що Північна Корея могла отримати двигуни з України: «Ракетна технологія України цікавить північнокорейців. Але здається вони (Київ – ред.) були пильні щодо шпіонажу», – зазначає Поллак у твіттері, посилаючись на вирок двом громадянам Північної Кореї за шпигунство.

У коментарі Громадському Поллак зазначив, що вважає підозри необґрунтованими, хоча й не заперечує радянскої спадщини у конструкції ракет: «Я не вірю, що бодай якийсь із цих двигунів вийшов із «Південмашу» або деінде. Швидше за все, корейці шукали відповідну інформацію про дизайн упродовж багатьох років, і, нарешті, зібрали достатньо, щоб збудувати свою власну версію з допомогою Ірану».

Підписуйтесь на наш канал у Telegram