Ревіталізувати село. Один день із волонтерами Repair Together (ФОТОРЕПОРТАЖ)
hromadske вже розповідало про те, як волонтерська ініціатива Repair Together допомагає селянам зробити так, аби від росіян не залишилося і сліду, прибираючи руйнування у селах Ягідне та Лукашівка на Чернігівщині.
Цього разу ми вирішили трохи детальніше розповісти про саму ініціативу, а разом із нею — ще про кілька важливих суспільних тенденцій, які мають не тільки допомогти долати наслідки війни, а й розвинути оновлені міста і села.
Десята толока
Село Буди розташоване менше ніж за 30 кілометрів звивистої дороги від Чернігова. За даними перепису населення, 2001 року тут мешкало 246 людей, але зараз ця цифра значно менша.
Під час атаки росіян на Чернігів село опинилося в лещатах між різними угрупованнями ворожих військ. То тут, то там — зруйновані будинки, дірки від куль та уламків у парканах, а на асфальті — характерні сліди від касетних боєприпасів, заборонених Дублінською конвенцією.
Уранці в суботу в центрі Буд ажіотаж: один за одним сюди приїжджають і зупиняються незвично нові та чисті як для села автомобілі, а за ними — кілька великих автобусів, з яких виходить молодь — експресивна, багато хто з татуюваннями та кольоровим волоссям. Але місцеві селяни вже знають, хто це.
Це десята толока, яку проводить організація. Розчищають територію чотирьох зруйнованих господарств, іще два — у сусідній Слободі. У планах — поступово змістити акцент діяльності з прибирання руїн на відбудову. Тож поруч у Лукашівці заливають бетоном перші два фундаменти нових будинків для постраждалих. Усього в межах проєкту «Зима близько» планують до жовтня звести 12 нових осель для селян. Кошти на це будівництво — теж винятково з бізнесу.
Не тільки Буча та Ірпінь
До лютого 2022 року Дмитро Кирпа працював у сфері IT, Олександр Кучинський був відеомейкером та артдиректором, а Дарина Косякова — креативною менеджеркою. Коли почалася війна, усі троє втратили роботу і на початку квітня, коли російські війська відійшли від Києва та Чернігова, мали багато вільного часу.
«Коли Чернігівщина була деокупована і ми побачили масштаби пиз**цю, стало зрозуміло, що мало працювати тільки з Бучею, Гостомелем та Ірпенем. З чернігівськими селами була велика проблема, тому що з самого Чернігова сюди неможливо було дістатися через зірвані мости, і єдині, хто міг допомогти тут — це люди з Києва», — згадує Дмитро Кирпа.
Спочатку планували тільки зібрати трохи коштів, щоб зробити ремонт у кількох сільських хатах. Але вже на першу толоку без особливого піару в соцмережах зібралося з пів сотні таких же охочих допомогти, і друзі зрозуміли, що ідея вартісна. На десяту, ювілейну толоку зʼїхалося вже понад триста волонтерів.
Одна з особливостей Repair Together — вони не збирають донатів на свою діяльність зі звичайних людей — лише внески на транспорт і харчування на толоках. Усі кошти на діяльність для відновлення залучають від бізнесу, через кооперацію з брендами, які прагнуть бути соціально відповідальними.
Скільки людей зараз у команді організаторів, вони й самі точно не знають: майже сорок, розкидані по різних проєктах. Усі працюють як волонтери.
Село — це можливість повернути себе
Спершу селяни не дуже реагували на міських мешканців, які щось привозять у село і прибирають тут, бо гуманітарну допомогу на Чернігівщину возили доволі часто, але після четвертої толоки їх почали приймати як своїх.
«Коли ми приїжджали перші рази, місцеві реагували насторожено, мовляв, "вони всі в наколках, якесь кольорове волосся". З третьої-четвертої толоки нам уже почали приносити огірки, помідори, вареники, самогон. Їдеш селом, а тебе стопить баба Надя, кажучи: “Ні ви не проїдете просто так, заходьте до мене”. І потім я вже бачу, як місцеві діти ходять із кольоровим волоссям», — сміється Дарина Косякова, згадуючи.
Сама Дарина з дитинства постійно їздила в село до бабусі на Луганщину, але після 2014 року вже не може — село окуповане. Тож тут вона знайшла для себе відраду, як і багато хто з волонтерів. З багатьма селянами вони вже потоваришували й хотіли би просто повертатися сюди, навіть якщо не буде роботи.
Свіжа сільська їжа для молодих мешканців великого міста — щось нове і незвичне. І ночівля в наметах сприймається як спосіб стати трохи ближчим до природи.
«Село — це для мене можливість повернути себе», — говорить волонтерка Міла, яка все дитинство провела в селі, але потім переїхала до міста. «Після того, як я вперше поїхала на толоку, відчула себе набагато вільнішою. Це відновлення нейронних звʼязків, які були втрачені колись давно. А ще нагадування про те, що задоволення можна отримувати від дуже простих речей».
Кому подобається жити у стражданні?
«Фішка», через яку Repair Together стали вирізнятися з-поміж інших волонтерських ініціатив, — стендап-виступи та концерти електронної музики.
Першим культурним заходом на толоці був стендап Василя Байдака, який приїхав як звичайний волонтер на другу толоку. З четвертої-пʼятої толоки почалися рейви у неділю після завершення роботи. Крім того, відбулися два clean-up-перформанси, коли виступи проводили одночасно із прибиранням території. Наступний такий рейв планується на початку вересня в Лукашівці.
Але памʼять про звірства російських військ була ще зовсім свіжою на цих територіях, і тому організатори мали певні сумніви в доцільності розважальних ініціатив під час війни.
«Ми збиралися усе це провести, зняти звіт, опублікувати в інтернеті й потім не виходити на вулиці, щоб нам не плювали в обличчя. Але скандалу не сталося, значить, наступний рейв буде в церкві. Не смійтеся, ми справді домовилися про рейв у церкві, але це памʼятка архітектури місцевого значення в аварійному стані, і зараз ми зайняті тим, щоб укріпити її та впевнитися в тому, що нас Боженька не покарає під час виступу», — усміхається Дмитро.
Культурні ініціативи не планують обмежувати тільки гумором та електронною музикою. Наприклад, коли волонтери відремонтують сцену будинку культури в Іванівці, хочуть привезти туди театр.
«Кому подобається жити і працювати у стражданні?» — каже Дарина.
«Ми хочемо відновити будинки культури, привозити сюди класні ініціативи, можливо, зробити художні резиденції наступного року й започаткувати тут культурні осередки», — говорить Дмитро.
Інший великий напрям діяльності з відновлення — спонукання до розвитку бізнесу в селах. Волонтери планують заснувати декілька програм зі стимулювання місцевого бізнесу, подивитися господарства, які тут існують, реальні можливості цих підприємців, а потім залучити українські та, можливо, західні інвестиції для розвитку цих господарств. І тоді ці місця стануть привабливими не тільки для місцевих, вірять активісти.
Волонтери відновлення
Repair Together — далеко не єдина волонтерська ініціатива, яка прагне відновити зруйновані війною населені пункти України. Та й сам рух допомоги у відбудові для тих, хто її потребує, в Україні виник задовго до нападу росії. Крім того, потреба відбудови міст активізувала архітекторів-ентузіастів, які прагнуть оптимізувати міський простір. Розповімо коротко про найвідоміші з таких організацій — у кожної з них є своя особливість.
Рух заснували далекого 2014 року учасники Львівської освітньої фундації Юрко Дідула, Віталій Кокур та Андрій Левицький. Перші їхні проєкти були у Краматорську та Семенівці, далі були Словʼянськ та інші східні міста, після чого волонтери усвідомили, що їм буде що робити в усіх регіонах України. Нині немає області, в якій не проводили так званий БУР-табір: дві зміни волонтерів, переважно студентського віку, зʼїжджаються на два тижні до визначеного населеного пункту і допомагають відновлювати кілька помешкань соціально незахищених людей, а також культурні осередки.
Організація створена на запит Київської військової адміністрації для допомоги підрозділам ДСНС у ліквідації наслідків війни. Працює в чотирьох областях України. Сайт Добровольчого батальйону дає можливість не тільки записатись у волонтери в певному регіоні, але й подати заявку на допомогу у відновленні свого житла чи задонатити на відбудову конкретної локації (детальний список обʼєктів є в окремому розділі).
Волонтерська ініціатива виникла влітку 2022 року і зосереджена поки що тільки на Ірпені, Бучі та Гостомелі. Передусім прибирають наслідки руйнування та консервують зруйновані споруди. Робота тут відбувається також у формі толок на заздалегідь визначених локаціях. Організоване підвезення волонтерів, працює чат підтримки. До недавнього часу робота проводилася тільки у вихідні, але зараз запроваджують і «волонтерство по буднях».
«Район №1»
Організація заснована ще 2018 року, але до війни була зосереджена тільки на розвитку вулиці Рейтарської в Києві. У квітні 2022 року трансформувалася у благодійний фонд, який займається як прибиранням сміття та герметизацією, так і розробленням проєктів і зведенням нових будівель у Київській області. Згодом планують працювати і в інших регіонах України — після деокупації. У пріоритеті — відновлення обʼєктів критичної інфраструктури, лікарень, шкіл, дитячих садків тощо.
Благодійний фонд. Заснований у квітні 2022 року спортсменом Альберто Кортесом. Невелика команда волонтерів фонду допомагає у відбудові житла на Чернігівщині, а також надає гуманітарну допомогу для тих, хто її потребує.
«Ro3kvit»
Це коаліція українських та закордонних експертів у галузі архітектури, містопланування, мобільності, відновлювальної енергетики, яка розробляє методологію відновлення структури міст України, оновлення міського дизайну. На цьому етапі Ro3kvit організовує публічні дебати та онлайн-дискусії для розробки інтегрованих планів дій із відновлення для локальних спільнот, зацікавлених в оптимізації відновленого простору. Ще одна особливість організації — значна орієнтація на закордонних експертів з урбаністики, а отже у перспективі — на закордонних інвесторів.
«Урбанина»
Проєкт заснований групою архітекторів-ентузіастів і дослідників міста, які прагнуть зробити міський простір більш комфортним для життя людини. Після початку війни вони переорієнтувалися на теоретичну допомогу в правильній відбудові міст, і нині завершують підготовку «Довідника з відбудови міст» (його чернетку може завантажити і прочитати будь-хто, ідеї та пропозиції радо приймаються).