Роман Безсмертний: Мінські домовленості - це більше, ніж на роки

Наприкінці грудня закінчується термін дії Мінських угод. Президент України Петро Порошенко неодноразово казав, що перепідписання «мінська» на 2016 рік не буде.

В той же час європейські та українські політичні діячі вважають, що ніякої альтернативи угодам немає, це єдиний шлях до деескалації конфлікту на Донбасі.

Чи буде новий «Мінськ» та які будуть головні обов'язки сторін? Очевидно, що першими новими кроками для досягнення миру буде розмінування теріторій на лінії розмежування. Про це в інтерв’ю Громадському розповів Роман Безсмертний, представник України у політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи.

Дія Мінських угод закінчуються 31 грудня. Ніякої альтернативи цьому договору немає. Чи є якісь шанси на те, що вони будуть перепідписані чи продовжені на наступний рік, чи, якщо не будуть, то що далі?

Фактично, із серпня місяця для усіх учасників стало зрозуміло, що в рамках 2015 року реалізувати те, що було передбачено мінськими домовленостями і протоколами, які були доповнено, не вдасться.

І таймінг, хронометраж, він показував, що філософія Мінських домовленостей це, навіть, більше, ніж роки. Це було очевидно.

Всі сором’язливо робили вигляд нехай воно йде, нехай розвивається, а потім, а може, а якось, а там, а ще щось вирішиться. Ні, так не буває. Можливість поводити себе так, наче мінські документи це не закон, це не міжнародно-правовий акт, давало те, що це домовленості. І до них ставились, як до домовленостей, як до чотирьохсторонньої згоди цей процес вести.

І, по суті, в цій ситуації була тільки одна сторона, яка на себе взяла формальні зобов’язання, це ОБСЄ. Тобто на ній висить питання безпекового характеру в Європі, тому вона мала зобов’язання і тому вона була стимулятором.

Сьогодні очевидно, що четвірка нормандців, яка збереться, дасть добро на продовження. Законом, постановою, договором, можна закласти таймінг, зобов’язання сторін, санкції і так далі, а домовленості - це домовленості, це рамки, в яких триває дискусія, які показують перспективу і, можливо, періодизацію якихось поміжних завдань.

Тепер з точки зору, а як потрібно рухатися далі. Чому така суєта, така сверблячка навколо закону про вибори, бо це єдиний майданчик, за який можна зачепитися і стати на твердий грунт. Це єдине зобов’язання, яке буде обов’язковим для учасників цього процесу, як мінімум.

Для усіх учасників, тобто і для України, і для Росії?

Так, абсолютно правильно, ось чому так чіпляються за певний юридично-правовий документ, але тут одразу виникає дискусія, ага, що таке мінські домовленості?  Це трьохсторонній формат: Україна, Росія, ОБСЄ, а процесуально ці закони повинні торкатися кого? України і окремих районів Донецької, Луганської області. Тут не знаходиться місця Росії, як учаснику зобов’язань юридично-правових в середині самої України. Звідси тема виведення російських військ, виведення російських найманців, вихід на кордон стає ніби передумовою цього процесу.

Зверніть увагу, у день виступу віце-президента Сполучених Штатів Америки - паралельно прес-конференція уповноваженого уряду Німеччини Регенбрехта, де звучить на першому плані, одна й та ж позиція виведення російських військ, виведення найманців, а певні зобов’язання по контролю України за кордоном, а потім політичний процес, який пов’язаний з виборами, стабілізацією і так далі. Очевидно вже, що ми стоїмо на порозі того, що будуть вчинені певні стимулятори до того, щоби в рамках безпекової групи були зроблені якісь кроки, пов’язані із розмінуванням. Процедура розмінування - це одночасно й гарантія того, що мінімізується тема обстрілів, зіткнень на рівні розмежування, інакше розмінування провести неможливо. Тому, передусім, зараз в рамках безпекової групи буде обговорюватися тема програми планів розмінування, другий пункт там - доступ місії ОБСЄ до баз важкої техніки, танків і надважкої артилерії. Це означає, що це вплине на зняття напруження на лінії розмежування.

Ну, а потім треба дати відповідь на питання: «А що ж далі із політичним процесом?» Тому, очевидно, що нас очікує відповідь на питання, як відповідати на питання змін до Конституції і далі, що таке політичний процес і його основна частина - це вибори.

Якраз Регенбрехт заявляв, що Мінськ, в будь-якому випадку, повинен бути продовжений. У Порошенка була заява про те, що Мінська в 2016 році вже не буде. Які будуть дії спільної групи?

Той, хто розуміє цей процес, він розуміє, що Мінськ - не самодостатній процес. В рамках Мінська розв’язати проблеми, про які ви говорите, неможливо.

Якщо паралельно не виникне майданчик, де будуть обговорюватися континентальні проблеми, тобто європейські проблеми безпеки, паралельно не почне працювати майданчик, де будуть розв’язуватися питання глобальної безпеки, світової безпеки, людської світової безпеки, а говорити про те, що Мінськ дасть імпульс на припинення конфлікту в Донбасі, він буде весь час цей імпульс давати і він буде натикатися на глуху стіну. Бо там стартовим є питання виведення російських військ, найманців, техніки і так далі. Це питання не вирішується в раках мінського процесу, його неможливо зняти, тому що, зверніть увагу, яким шляхом іде Росія. Вона нарощує кількість гарячих точок у світі. А це означає, що вони формують матеріал, вони формують лінійку конфлікту для того, щоб потім нею гендлювати, коли виставлятимуть аргументи по темі Донбасу. Це означає, що Мінський процес - термометр, який замірює температуру і ця температура, на жаль, потім відображається в Балтійських країнах, на Кавказі, на Балканах, в Сирії, в Придністров’ї і так далі.

Це означає, що Мінськ треба тримати, але треба розуміти, що для того, щоб зняти проблему Донбасу, далі знімати інші проблеми, треба запускати інші майданчики.

Як вони будуть називатися, чи це буде нарада щодо континентальної безпеки в Європі, чи це буде сесія ООН щодо глобальної безпеки у світі, але це треба робити. Щойно напруження на Донбасі почало спадати, різко зросло напруження у Сирії. Завдяки чиїм діям? Ну, очевидно, чиїм діям! Це ж робота Кремля. І точнісінько так буде розставлятися позиція й далі і тому ось ця температура, яка то піднімається, то падає на Донбасі, синхронна з такою ж температурою у Сирії.

І я дуже боюся, що сьогодні європейці, які не зовсім усвідомлюють цю небезпеку, продовжують гратися в те, що Росію можна якимось чином переконати. Вони не усвідомлюють, що теракт у Парижі - не автономна одиниця процесу, про який я кажу, це складові великої геополітики, в якій уже, на жаль, життя людське абсолютно нічого не варте. І от якби це було усвідомлено, то припинилися б абсолютно безтолкові діалоги і всі зрозуміли, що або потрібна адекватна відповідь агресору, або треба паралельно чи разом з цим процесом шукати відповідь на питання безпеки Європи і безпеки в світі.

Чи є з боку Росії якийсь шантаж чи спроба перетягти свої інтереси, чи взяти на себе менше обов’язків, ніж повинні виконати ми?

Росія і представники окремих районів Донецької і Луганської області - це єдине ціле. І треба розуміти, що оця позиція, що вибори мають пройти за законом України, який написаний в Кремлі... Тут важливий ще один майданчик - внутрішній український простір для діалогу Донбасу в України. Еліта українська має серйозно продискутувати питання, хто куди має повертатися: Україна на Донбас чи Донбас в Україну?

Ми застрягли на лінії розмежування, ми не даємо відповідь на питання хто куди повертається і звідти було б зрозуміло тоді, а як діяти треба далі. Ви ж розумієте, що лінія розмежування може йти як вгору, так і вниз, як вправо, так і вліво, бо немає відповіді на питання, хто куди повертається. Це потягне за собою ще складніші запитання, а хто має платити за це?

Коли ми вимагаємо єдності від Європи - ми маємо вимагати єдності у світі, ми маємо ставити ці питання, бо ми на вістрі цього конфлікту, але ми самі повинні дати відповідь на питання, а хто куди вертається? І тоді ми розуміємо нашу систему взаємостосунків з Європою, зі світом і так далі. Так от, уяви собі, ти сидиш на мінських переговорах і навколо тебе немає ні внутрішньої відповіді на питання, про яке ти говориш, ні зовнішньої відповіді.

Коли можна чекати наступної зустрічі, на якій вирішиться, що можна і треба продовжити Мінські угоди?

Я думаю, діалог відбудеться не тет-а-тет, а у відео-конференції чи у телефонній розмові, найближчим часом.

Така розмова може відбутися в межах першого січня, можливо, плюс тиждень, але на це питання буде відповідь. Тому що ми розуміємо прекрасно, коли ми дивимось на інфограму ситуації на Донбасі по обстрілах, або по загибелі людей, як тільки Мінськ планується - різко зростає напруження, Мінськ відбувається - напруження падає.

/Євген Спірін