Росія домоглася визнання Асада «стабільним» партнером – Рьопке
Історія захоплення українського Дебальцева російсько-сепаратистськими силами в лютому 2015-го повторюється нині в сирійському Алеппо. До таких висновків прийшов редактор німецького видання Bild Юліан Рьопке, порівнюючи конфлікти на Сході України та в Сирії, зокрема роль Росії у них.
Порівняння можна почати з того, що і в Дебальцевській операції, і в Алеппо в центрі бойових дій – ключове місто. В обох випадках – важливо було відрізати шляхи постачання. Один із шляхів постачання сирійських повстанців, що зв’язує їх з Туреччиною, уже відрізаний, але ще один поки що залишається відкритим.
«І в українському конфлікті, і в сирійському Росія не дотримувалася правил ведення війни. Вони обстрілювали Дебальцеве багато днів поспіль, щодня там гинуло по 10-20 цивільних людей. У підвалах зруйнованого міста знайшли близько півтисячі загиблих людей. Те саме ми бачимо сьогодні в Алеппо й навколо міста. Є багато даних, зібраних різними організаціями, які свідчать про те, що російська авіація спеціально цілить по школах, лікарнях, пунктах швидкої медичної допомоги», — каже Юліан Рьопке.
До перших Мінських угод, досягнутих у вересні 2014 року, вся міжнародна спільнота погоджувалася з тим, що Україна, як суверенна держава, має повне право шляхом військової операції відвоювати захоплені сепаратистами й «російськими добровольцями» території.
«Мінські домовленості легітимізують нелегітимні дії проросійських сепаратистів. Після Мінська-2 і Дебальцева йдеться не лише про повне припинення вогню обома сторонами конфлікту, звільнення заручників і в’язнів, але й фактично саме на Україну чиниться найбільший тиск, щоб вона ухвалила конституційну реформу й надала захопленим територіям більше незалежності», — відзначає редактор Bild.
За такою ж логікою розвивалися переговори в Мюнхені щодо мирного врегулювання сирійського конфлікту. Так, Юліан Рьопке звертає увагу на те, що до того впродовж чотирьох років Захід наголошував: сирійський президент Башар Асад, втративши свою легітимність, має піти. Нині ж Росія створила воєнні передумови для того, щоб світ зрештою визнав режим Асада «найбільш стабільною силою», потрібною для боротьби з тероризмом, хоч у цього режиму й немає майбутнього.
Громадське.Світ/ Олександра Азархіна