Нова концепція зовнішньої політики РФ: старі слова в нових реаліях

30 листопада президент Росії Владімір Путін підписав указ про затвердження нової концепції зовнішньої політики РФ. Попередній аналогічний документ датується 2013 роком.

Нова концепція мала б якимось чином відображати карколомні події й агресивний стиль російської політики останніх трьох років. За цей час Росія анексувала український Крим, здійснила агресію на сході України, втрутилася військовими засобами у сирійський конфлікт на боці режиму Башара Асада й, загалом, спробувала піддати ревізії нинішній світовий порядок.

Втім, у підписаному Путіним на днях документі можна знайти не так і багато відмінностей, порівняно з тим варіантом, який був ухвалений три року тому. За обсягом вони також не надто відрізняються: у 2013 році зовнішню політику РФ розписали в 104 пунктах, у 2016-му – у 108 пунктах. Громадське.Світ спробувало визначити важливі зміни в згаданій концепції.

Раді міжнаціональних відносин РФ. Фото kremlin.ru

Чи не найбільш видозміненим, фактично повністю переписаним у новій концепції є пункт, що стосується саме України. Так, у 2013-му автори концепції наголошували на потребі «вибудовувати з нею відносини як з пріоритетним партнером у СНД» та «сприяти її долученню до поглиблених інтеграційних процесів».

У версії 2016-го долучати Україну до «інтеграції на просторі СНД» РФ уже наміру не висловлює. У 56-му пункті концепції йдеться: «Російська Федерація зацікавлена у розвитку всього розмаїття політичних, економічних, культурних і духовних зв’язків з Україною на основі взаємоповаги, побудови партнерських відносин при дотриманні своїх національних інтересів». При цьому конфлікт на сході України там називають «внутрішньоукраїнським» і заприсягаються докладати зусиль для його політико-дипломатичного врегулювання. Мінські угоди, «нормандський формат» не згадуються в жодному контексті.

До порівняння: приміром, пункти щодо Грузії, Південної Осетії, Абхазії за ці роки зовсім не змінилися. З першою Росія виявляє бажання «нормалізувати відносини». Щодо останніх, то готова й далі «сприяти становленню їх як сучасних демократичних держав».

У попередній концепції зовнішньої політики Росії особливий акцент робився на «подальшому зміцненні СНД». У нинішній цього вже немає. Схоже, Кремль полишає остаточно цей номінальний і нефункціональний проект. Натомість в економічній сфері своїм пріоритетом Росія бачить «формування Євразійського економічного союзу», а в безпековій – трансформацію ОДКБ (Організація Договору про Колективну Безпеку) у «багатофункціональну міжнародну організацію» з миротворчим потенціалом, хоча про це йшлося й у 2013 році.

Перед засіданням Вищої ради Євразійського союзу, 2015 рік. Фото kremlin.ru

Дещо змінилися формулювання в пункті, присвяченому «співвітчизникам, які проживають за кордоном». Раніше йшлося про те, що Росія розглядає їх як «партнера в справі розширення та зміцнення простору російської мови та культури», чиї права та законні інтереси російська держава захищатиме на основі міжнародного права. Тепер же їх «партнерами» не називають і лише відзначають вагомий внесок російської діаспори «у збереження та поширення російської мови й російської культури».

Пункти концепції щодо НАТО за ці три роки суттєво не змінилися. Втім, вони містять одну принципову відмінність: у 2013-му Росія висловлювала негативне ставлення до розширення альянсу й наближення його військової інфраструктури до своїх кордонів. Нині до цього списку додалася ще «військова активність у прикордонних з Росією регіонах».

Вочевидь, розробники нової версії концепції мають на увазі навчання НАТО в Польщі «Анаконда-2016» та розміщення чотирьох багатонаціональних батальйонів альянсу в країнах Балтії і Польщі, починаючи з 2017 року.

Багато місця й слів у документів приділяється також тому, як Росія боронитиме верховенство права, принципи міжнародного права й протидіятиме будь-яким спробам його ревізії. Втім, нічого нового в цій частині документу немає: про те саме йшлося й у 2013 році. Новими є лише геополітичні реалії: саме Росія й вдалася до ревізії міжнародного права й порушила його базові принципи, анексувавши Крим у 2014 році.

Владімір Путін в Криму, серпень 2016 р. Фото kremlin.ru

У цьогорічній версії концепції зовнішньої політики йдеться про те, що, як і три роки тому, РФ оцінює ймовірність широкомасштабної війни, зокрема ядерної, між провідними державами як «невисоку».

Щодо інформаційної, тобто на практиці переважно пропагандистської складової зовнішньої політики, то Росія, як і раніше, обіцяє «домагатися об’єктивного сприйняття її в світі», розвивати «власні ефективні засоби інформаційного впливу на громадську думку за кордоном». Отже, є підстави передбачати, що бюджет багатомовного міжнародного пропагандистського телеканалу Russia Today («Росія сьогодні») й далі зростатиме.

Головну координаційну роль у міжнародній політиці російська влада відводить і далі ООН. Жодного слова про потребу її реформи не містить ні версія 2013-го, ні версія концепції 2016-го. Статус п’яти постійних членів Ради Безпеки, згідно з документом, має бути збережений.

РФ бачить себе як «фактор, що врівноважує, у міжнародних справах та в розвитку світової цивілізації». У документі зазначається, що ця роль «унікальна та сформована віками».

Зрештою, більшість відмінностей нової концепції мають радше стилістичний чи технічний характер. Як і три роки тому, принаймні на рівні бюрократичного документу, ця країна декларує бажання співпрацювати з усіма ключовими гравцями, міжнародними організаціями, регіонами задля «єдиного економічного і гуманітарного простору від Атлантики до Тихого океану».