«росіє, іди н***й»: творчий вечір звільненої з полону Валерії «Нави» Суботіної, яка захищала Маріуполь

У суботу, 13 травня, в Будинку кіно відбулася зустріч зі звільненою з полону Валерією «Навою» Суботіною (Карпиленко). Вона повернулась додому 10 квітня, пробувши в неволі майже рік. За цей час в окупованому Маріуполі померла її бабуся. Досі ще не повернули на підконтрольну Україні територію тіло її коханого Андрія Суботіна, з яким вона розписалася просто на «Азовсталі» під час облоги. Цей вечір, зокрема, — нагадування про тих, хто ще в полоні, про полеглих бійців і таку необхідну взаємопідтримку звільнених з російської неволі.

Вітали жінку та виступали на зустрічі рідні Валерії, її побратими й посестри, вчителі, друзі, а також люди, які не були знайомі з Суботіною особисто, проте чекали на її повернення в Україну. Зі сцени Будинку кіно зачитували її вірші, власні поезії, присвячені Валерії, та рядки відомих митців — зокрема Олени Теліги, на яку «Нава», за словами гостей, схожа своєю силою волі. «Якщо ти вижила в тому пеклі, то в тебе якась велика місія», — підкреслила Вікторія Гожина, викладачка Валерії.

Серед інших гостей виступали військовий та актор Дмитро Лінартович і Шевченківський лауреат Тарас Компаніченко з «Хореєю Козацькою». Ведучим був актор і режисер Станіслав Сукненко. На заході можна було придбати збірку Суботіної «Квіти і зброя».

Подію організувала Людмила Суботіна, мати загиблого Андрія. «Нас усіх зараз об’єднує війна. Найцінніше у цьому житті варте великого терпіння, надії та боротьби. Серед нас уже є сім’ї, які дочекалися повернення з полону. От і наша сталева донечка сьогодні з нами. Але ніхто з нас не може спокійно жити, бо багато хто досі в полоні, бо ми ще не повернули тіла наших полеглих воїнів. Ми дуже чекаємо на своїх рідних. Але ми розуміємо вибір дітей захищати Україну — це набагато цінніше, ніж наше особисте життя».

Валерія подякувала за те, що українці чекали на неї з полону: «Там ти відрізаний від будь-якої інформації. Ти точно не можеш знати, чи на тебе чекають, чи за тебе борються. Але ми знали: нас не могли покинути близькі, друзі, Україна. Вдячна мамі й татові, Людмилі та Валерію Суботіним, за те, що мені було куди повертатися».

Підтримали ініціативу онлайн і записали поезію акторка Римма Зюбіна, захисниця Маріуполя Катерина «Пташка» Поліщук, військовий і поет Павло Вишебаба, шоумен Дмитро Чекалкін. Декламував твори поетки Михайлик Корженівський, актор стрічки «Захар Беркут». Виступив і побратим Валерії Дмитро «Орест» Козацький, захисник Маріуполя, фотограф. Із Валерією вони познайомилися саме на «Азовсталі». Дмитро сподівається, що наступний творчий вечір поетки відбудеться вже у вільному Маріуполі. Він нагадав про полонених, яких досі утримують росіяни: «Ми з Лєрою можемо зараз одне одного підтримувати, а їх — ні. Маємо боротися за них так, як вони боролися за нас».

Валерії подарували її портрет разом із коханим Андрієм Суботіним, з яким вона одружилася на «Азовсталі» 5 травня 2022-го, а вже за кілька днів він загинув. Також подарували її дитячу мрію, яку вона описувала в інтерв’ю, — ялинку. А ще друкарську машинку, схожу на ту, яка лишилась в окупованому Маріуполі — з українською розкладкою, червоно-чорною стрічкою. Це був подарунок коханого Андрія.

Наприкінці презентували відеокліп «Кохання — сталь». Пісню написали до звільнення Валерії, але саме вона стала головною героїнею у відео. Про створення кліпу розказували композитор Григорій Попович, співачка Марія Бурмака, музикантка і продюсерка Таня Ша.

Військова «Нава» завершила вечір черговим нагадуванням про всіх, хто досі в полоні. Вона просить ЗМІ не забувати про воїнів, серед яких понад 700 «азовців», що обороняли Маріуполь, та інші військові. Найгірше, каже «Нава», — те, що полонені позбавлені голосу, вони мовчать і не можуть самі про себе заявити.

Командири «Азовсталі», які після свого звільнення перебувають у Туреччині, також поки мусять мовчати, на думку Валерії. Її місія після звільнення — зробити все можливе, аби вільними були решта захисників. Валерія насамкінець зачитала кілька власних віршів — тих, які не увійшли до збірки «Квіти і зброя», бо були написані пізніше, вже на «Азовсталі». Одна з поезій присвячена чоловікові Андрію Суботіну: «Я впевнена, що це Андрій зі мною — і буде зі мною завжди. Сьогодні він дарує мені турботу вашими руками», — сказала Валерія. Військова впевнена у перемозі України. Перед обіймами з гостями та автограф-сесією вона, вибачившись перед мамою Людмилою Суботіною за лайливі слова, перефразувала «послання» російському кораблю: «росіє, іди н***й! Слава Україні!»