Розенбаум. Hromadske.doc

– А як ви потрапили на Майдан?

– Сів на метро й приїхав.

– Що робити тим, кому на війні тяжко?

– Нічого тут не тяжко. Працюй собі та й усе...

У нього все просто. Найперше – це обов’язок: лікаря, військового, громадянина.

Зараз на шевроні напис – «Скальпельна сотня». А 40 років Василь Яковенко пропрацював хірургом. З лікарні у Вишгороді, що під Києвом, пішов на фронт добровольцем. Звісно, в медичну роту. Приєднався до Першого добровольчого медичного шпиталю, де зібралося чимало лікарів з Майдану.

Під час боїв під Дебальцевим через їхній шпиталь в Артемівську за один лише день пройшло зо дві сотні поранених.

Позивний у Василя Васильовича «Розенбаум» – не лише через вуса, а ще й тому, що співає.

Журналісти Громадського побували на виїзді з військовим медиком, в котрого є чого повчитися – і під час війни, і в мирному житті. Душевна людська історія від проекту Hromadske.doc

     /Наталя Гуменюк, Богдан Кутєпов.