«Рука не працює, а з армії не відпускають». Чому важкопораненим військовим доводиться жити на 953 гривні
Не можна ні воювати, ні звільнитися зі служби. З такою проблемою зіткнулися багато бійців, яких військово—лікарська комісія визнала «непридатними з переоглядом через 6—12 місяців». Водночас держава не забезпечує всіх захисників із таким статусом гідною оплатою. Скільки грошей можуть отримувати військові, які проливали кров за Батьківщину, і як їм домогтися справедливості — у матеріалі hromadske.
«Під дощем мінометних снарядів»
У квітні 2022 року Олександр Чаповалов отримав поранення на Ізюмському напрямку, у Барвінському районі. Тоді він зі своїми побратимами лише тиждень як зайшов на нові позиції. Бійці рили окопи та облаштовували траншеї, коли потрапили під мінометний обстріл. Дати гідну відсіч ворогу не було змоги. Підрозділ тоді мав на озброєнні лише стрілецьку зброю, РПГ і британські NLAW.
«Снаряди розривали землю, а в небі над нами літали ворожі безпілотники, які ще й скидували на нас ВОГи і гранати», — розповідає Олександр.
Чоловік не встиг дійти до укриття — у руку залетіли чотири уламки від 120-ї міни. Йому надали першу медичну допомогу та почали евакуйовувати. Коли Олександра вивозили з зони бойових дій, ворожий вогонь не вщухав — батарея обстрілювала також і машину.
«Ледве вибрались», — згадує військовий.
Двоє медиків рятували життя бійця, який втратив більш як два літри крові. Один з уламків пройшов наскрізь, утворивши дірку діаметром 5 сантиметрів. Шов на руці чоловіка простягається на 35 сантиметрів.
Олександр уже рік на лікуванні. На ВЛК його визнали тяжкопораненим. Чоловіку вже робили чотири операції, однак дієздатність руки так і не відновилася.
«У мене перебиті нерви та артерія, яку погано зашили. Не можу взяти нічого до рук. Лікар каже, що в руці понижені кровообіг і тиск. Частково можу рухати трьома пальцями, однак вказівний і безіменний взагалі не працюють. У приватних клініках кажуть, що руку вже не врятувати. Потрібно було одразу після поранення робити операцію з відновлення нервів», — розповідає військовий.
Вижити на 953 гривні
У день поранення чоловіка зняли з бойових списків, тому «бойові» виплати після цього не отримував. Компенсації за своє поранення теж досі не має. Чоловік звертався до свого керівництва та фінансового відділу частини, аби отримати виплати, але його проігнорували.
«Я прийшов, запитав, що робити, аби отримати виплати. Відповіли — не знають», — розповідає Олександр.
До того ж лікарі на ВЛК і Медико-соціальна експертна комісія, яка проводить експертизу для встановлення інвалідностіМСЕК відмовляються визнавати його непридатним до служби, але в приватних клініках медики іншої думки — кажуть, що чоловіку мають оформити інвалідність.
«Остання виплата, яку я отримав за свою службу, — 953 гривні. За ці кошти просто неможливо існувати. Треба ж купувати їжу, платити комунальні. У мене дружина не працює та двоє дітей. Молодшій 4 роки, а старшій — 19, у неї хворе серце, і нам постійно потрібні гроші на лікування. Якби була можливість залишити службу, може, і зміг би влаштуватися хоча б на якусь роботу», — ділиться Олександр.
У частині чоловіка вивели поза штат. Спочатку він отримав статус «обмежено придатний» на ВЛК, а в березні, після чергового огляду в невролога, його визнали «непридатним з переоглядом через 6 місяців». Тому він опинився в ситуації, що не може ані воювати, ані демобілізуватися.
«Тобто лікарі на ВЛК розраховують, що рука якимось дивом відновиться через пів року. Командування також не може пояснити, що зі мною планують робити. Адже навіть у наряди я, будучи “поза штатом”, заступати не можу», — зазначає військовий.
В Управлінні зв’язків з громадськістю Збройних Сил України нам повідомили, що звільненим із посад військовим лише два місяці виплачують таку ж саму зарплату, як раніше, а далі — від 530 до 2640 гривень. Розмір виплати залежить від вислуги років.
Кількість таких військових не уточнюють, бо інформацію може використати ворог.
У громадській організації «Принцип», яка опікується допомогою постраждалим військовим, кажуть, що проблема досить поширена, однак точну кількість таких військових назвати не можуть, оскільки не ведуть статистику.
«Проблема є в усіх бригадах, з якими ми взаємодіємо. Нормальні зарплати військовим формувалися за допомогою доплат у 30 тисяч. Їх зняли, і з’явилися проблеми, бо тепер люди з таким статусом їх не отримують», — розповідає голова ГО «Принцип» Любов Галан.
Щодо випадку Олександра Галан каже, що на час лікування військовий як тякжкопоранений мав би отримувати 100 тисяч гривень компенсації щомісячно. Тому рекомендує писати рапорти на безпосереднє керівництво, або в разі ігнорування — на вище командування.
В очікуванні рішення президента
Парламент ще наприкінці березня проголосував за закон, який дозволяє демобілізувати тих військових, яких визнали «непридатними з переоглядом через 6-12 місяців» у запас. Однак його досі не підписав президент.
Ми надіслали до Офісу президента запит із запитаннями, чому досі цей закон не був підписаний і чи не збирається Володимир Зеленський його повертати. Однак за три тижні відповідь так і не отримали.
Загалом президент не підписав понад 30 ухвалених у парламенті законів. Тож цей випадок далеко не поодинокий, розповідає юристка громадського руху «Чесно» Вікторія Олійник.
«Стосовно цього закону без офіційного коментаря важко визначити причину, чому президент досі його не підписав. Він надав би великій кількості військових право на звільнення. Дуже довгий час ці люди були складовою армії та виконували певні ролі. А зараз потрібно знайти їм заміну. Але це лише припущення», — каже юристка.
Вона додає, що глава держави порушує норму Конституції, згідно з якою президент має підписати закон у 15-денний термін або повернути до Верховної Ради. Однак ніякої відповідальності за таке порушення немає.
40-річний Олександр, який пішов воювати добровільно, через свій патріотизм, нині каже: «Не хотів, щоб гинули молоді хлопці. Але не думав, що доведеться зіткнутися з такими проблемами поза межами поля бою».