Секс у великій політиці. Кого і як у Молдові шантажували інтимними відео та чому це працює

«Скандальне відео», «Секс-гігантів не пускають до мерії», «Його зняли в оргії». З такими заголовками в молдовських ЗМІ вже не раз публікували інтимні відео за участі політиків і громадських діячів. За останні роки шантаж за допомогою відео сексуального характеру, секс-тейпів, став звичним інструментом молдовської політики, яким намагаються знищити або змусити замовкнути політичних конкурентів, залякують незгодних, «вирішують» міжнародні конфлікти. Попри явне втручання у приватне життя такі публікації в Молдові залишаються по-своєму ефективними. У новому спецпроєкті NM розповідає, що зробило інтимні відео частиною політичної культури Молдови, чому секс-тейпи, як і раніше, дають саме той результат, на який розраховують їхні «автори», і чи може молдовське суспільство відмовитися від таких «видовищ».

Десятиліття секс-тейпів

2009 рік

Епоха секс-тейпів (англ. sex — секс, tape — плівка, запис) почалася в Молдові ще за влади Партії комуністів. У липні 2009 року в румунському виданні Curentul опублікували інтимне відео, на якому був знятий консул Румунії в Кишиневі Іон Нуйке. Імовірно, з ним була одна зі співробітниць консульства. Кадри зафіксували прихованою камерою. Змонтований ролик починався словами «Aşa vor să ne "aibă" românii şi pe noi, cum "a avut-o" consulul român з Chişinău Ion Nuică pe o angajată з consulat» / «Так будуть "володіти" румуни й нами, як румунський консул в Кишиневі Іон Нуйке "заволодів" співробітницею консульства». Незабаром заголовками «гарячі сцени з румунським консулом» рясніли багато румунських і молдовських ЗМІ. Після скандалу, що розгорівся на дві країни, Нуйке терміново довелося піти у відставку. Хоча в румунському МЗС стверджували, що відео це ніяк не стосується.

Зазначимо, ролик опублікували через три місяці після протестів 7 квітня, викликаних результатами виборів. І всього за два тижні до дострокових парламентських виборів у Молдові. Тодішній президент Молдови Володимир Воронін звинуватив Румунію в пособництві протестам у Кишиневі й дестабілізації ситуації в країні. Сам Нуйке відео так і не прокоментував.

Наступне інтимне відео з політичним відтінком у Молдові опублікували всього через тиждень потому. Цього разу жертвою прихованих камер став уже комуніст. Директора агентства «Води Молдови», колишнього в.о. мера Кишинева В'ячеслава Йордана зняли з двома дівчатами. ЗМІ почали повідомляти про «любовні втіхи» комуніста й нагадувати, що в попередніх передвиборчих кампаніях ПКРМ представляла його як «зразкового сім'янина». Йордану погрожували відставкою з агентства. Ролик опублікували рівно за тиждень до дострокових парламентських виборів, на яких комуністи врешті-решт програли.

2015 рік

Опублікований у жовтні 2015 року відеозапис мав поставити крапку в політичній кар'єрі лідера Ліберал-демократичної партії (ЛДПМ) Володимира Філата. Після багаторічного конфлікту з олігархом, лідером Демпартії Володимиром Плахотнюком Філата позбавили депутатської недоторканності й узяли під арешт на 30 діб.

Через тиждень після арешту на одному з популярних порносайтів опублікували півторагодинний ролик інтимного характеру, на якому Філат був знятий не зі своєю дружиною. Політологи тоді були одностайні: так завершувалася політична розправа над Філатом. З в'язниці він вийшов приблизно чотири роки по тому, у 2019.

2016 рік

Секс-тейпи в Молдові ставали інструментом шантажу не лише політиків, а й громадських діячів і журналістів. У січні 2016 року журналістка Наталя Морарь розповіла на своїй сторінці у фейсбуку, що їй повідомили про підготовку інтимного відео з її участю. За її словами, його планував опублікувати медіахолдинг, що належав тоді Володимирові Плахотнюку, який фактично прийшов до влади. Ролик зняли прихованою камерою в її квартирі.

Зазначимо, Морарь у своїх передачах вже тоді різко критикувала Плахотнюка та його партію. Відеозапис після її публічної заяви так і не опублікували, але погрози надходили Морарь іще не раз.

2017 рік

Черговою жертвою прихованих камер у 2017 році став мер Кишинева, один із лідерів Ліберальної партії (ЛП) Дорін Кіртоаке. Після виходу ЛП з урядової коаліції з Демпартією в травні 2017 року Кіртоаке затримали за справою про платні стоянки, потім узяли під домашній арешт. Уже в липні суд відсторонив його від посади мера. А в листопаді в мережі опублікували цілу серію фотографій і відео інтимного характеру за участі ліберала. Журналістам розсилали електронною поштою посилання на архіви. З'явилися «лінки» й у соціальних мережах.

Кіртоаке стверджував, що матеріали взяли з його мобільного телефону, який у процесі розслідування забрали прокурори. І порівнював цю публікацію з тим «публічним приниженням» і розправою, яким піддали Володимира Філата.

Матеріали з Кіртоаке оприлюднили під час кампанії перед референдумом за його відставку. Частину фото й відео з опублікованого архіву активно тиражували ЗМІ, підконтрольні Партії соціалістів, яка й ініціювала референдум. Утім, вони розповсюджували лише відео з застіль і подорожей мера. Ролики інтимного характеру поширювалися здебільшого в соціальних мережах.

До речі, референдум про відставку Кіртоаке врешті-решт провалився через низьку явку.

2018 рік

У 2018 році відразу кілька телеканалів медіахолдингу Володимира Плахотнюка поширили репортаж про засновницю фонду «Відкритий діалог», правозахисницю Людмилу Козловську. У матеріалі повідомляли про публікацію інтимного відео, на якому нібито Козловську зняли з казахським опозиційним політиком і бізнесменом Мухтаром Аблязовим. Ролик, як стверджували телеканали, уперше з'явився на якомусь порносайті. Його поширили й деякі інтернет-портали, підконтрольні Демпартії. Ті самі кадри активно публікували й провладні ЗМІ Казахстану. Козловська відразу заявила, що відео — підробка, а телеканали поширюють неправдиву інформацію.

Її фонд розслідувала спеціальна парламентська комісія, її підозрювали в роботі на російські спецслужби й олігархів із сумнівним минулим.

Фонд Козловської на той момент займався підтримкою політичних в'язнів у Молдові, відтак активно критикував провладну Демпартію. У Казахстані Козловська також займалася правозахисною діяльністю. Після відсторонення Плахотнюка від влади розслідування проти Козловської та її фонду припинили.

2020 рік

Цього літа було вже щонайменше дві спроби знову повернути секс-тейпи в молдовську політику. Цього разу — теж фейкові. У червні журналістам електронною поштою розіслали запрошення в телеграм-канал, де обіцяли показати перше відео з серії «Сімейні цінності». Ролик мав бути присвячений «цінностям брата президента» Ігоря Додона. Відправник підписався «Гаррі Гаспаров».

У телеграм-каналі дійсно незабаром з'явився короткий відеотизер, знятий на мобільний телефон. На ньому якийсь чоловік, схожий на Олександра Додона, сидів на дивані з дівчиною, яка з ним загравала. Поруч сиділа ще одна пара — чоловік і молода дівчина.

Автори телеграм-каналу обіцяли незабаром випустити «продовження серіалу» про Додона й опублікувати нові відео. Але потім видалили перше відео, утім, зараз канал має понад 13 тисяч підписників.

Усього через кілька днів по тому блогер Jăka Banditu опублікував на своїй сторінці у фейсбуку (понад 36 тисяч підписників) інтимне відео за участі чоловіка й молодої дівчини, зняте прихованою камерою в якомусь кабінеті. Блогер написав, що, на його думку, на ньому депутат від партії «Шор» Денис Уланов. Однак ролик змонтували так, що облич не було видно чітко.

Депутат заявив, що відео — фейк. Наголосимо, усе це відбувалося за кілька місяців до президентських виборів.

Ігри без правил і просування своїх цінностей

На публікацію секс-тейпів жертви дискредитаційних кампаній реагують по-різному. У Молдові багато політиків і громадських діячів відмовчуються, деякі безрезультатно вимагають видалити публікації. Але свій ефект на їхню роботу й особисте життя справляють навіть фейкові відео.

У бесіді з NM правозахисниця, засновниця фонду «Відкритий діалог» Людмила Козловська розповіла, що кампанію, яку запустили проти неї у 2018 році, організували «режими» відразу трьох країн — Молдови, Казахстану та Польщі. У всіх трьох Козловська займалася правозахисною діяльністю: захищала політв'язнів, домагалася незалежності суддів і — через європейські структури — персональних санкцій для корумпованих чиновників.

«Для правозахисників у регіоні, де я працюю, секс-тейпи (неважливо, фейк це чи реальність) — передовсім фізична загроза. Я це сприймала саме так», — вважає вона.

Депутат від партії «Шор» Денис Уланов, фейковий секс-тейп із яким виклали цього літа в мережу, теж пов'язує публікацію зі своєю політичною діяльністю. У його випадку, однак, кампанія не була масовою: відео розповсюджувалося лише соціальними мережами. І поки що на цьому завершилася. Попри це депутат називає інцидент «неприємним» і наголошує, що подібні речі створюють проблеми, навіть якщо доводиш, що на відео — не ти.

За словами Уланова, у його випадку зловмисники не добилися свого. Він швидко відповів на цю публікацію на своїй сторінці у фейсбуці, а дружина, родичі й друзі відразу зрозуміли, що відео — підробка.

«Наше суспільство, на превеликий жаль, настільки зіпсоване, що навіть коли спробувати це зупинити, піддавшись маніпуляціям політичних шахраїв, люди все одно жадатимуть таких речей. Усі втомилися від стандартних методів "боротьби". Те, що відбувається в нашій країні — не політична боротьба. Це брудні політтехнології», — вважає він.

Експертка в PR Людмила Андронік стверджує, що використання секс-тейпів великою мірою говорить про політичну культуру в Молдові. І про здатність політиків комунікувати не лише з виборцями, а й одне з одним.

«Це передусім форма політичного, соціального й особистого шантажу. Вона не має нічого спільного з професійним терміном public relations. PR за своєю суттю — це дії, спрямовані на просування власних цінностей», — говорить вона.

Як наголошує експертка, у Молдові цим методом найчастіше користуються, аби «заткати комусь рота» на тиждень чи два в найважливіші моменти політичного життя країни. Довше, за її оцінками, такі історії не живуть.

Як зазначає правозахисник, адвокат Promo-Lex Думітру Слюсаренко, коли виникають якісь матеріали про політиків, у Молдові спрацьовує стереотип про тісний зв'язок особистого життя людини з тим, на що вона здатна як керівник.

«Політик — це не проста людина. Він представляє суспільство або певну його частину. Він повинен бути прикладом. У нас є стереотип, що "аморальна людина" не може бути хорошим керівником і думати про благо народу», — каже Слюсаренко.

Він вважає, що такі публікації можуть бути розраховані на тривалу дію, оскільки опоненти потерпілого можуть використовувати скандал у своїх заявах, у дебатах та інтерв'ю.

Потяг до поганих новин

Сексуальні скандали часто органічно вписуються в негативний новинний потік. Як зазначає психологиня Олеся Богуцька, так загалом працює людська психіка. Особливо в той час, коли людині ніщо безпосередньо не загрожує, вона схильна шукати яскраві емоції в новинах, що містять криваві подробиці, насильство, скандали. Сюди можна додати й інтимні відео з публічними людьми. Негативні емоції в принципі чіпляють глядачів набагато сильніше, зазначає психологиня.

Богуцька вважає, що зараз Молдова, як і інші країни, переживає переломний момент: відбувається новий виток сексуальної революції, тому багато людей поки що не розуміють, як бути. «Старі принципи вже не мають сили, більше не задовольняють потреби суспільства, а нові цінності ще не сформувалися. Незрозуміло, у що ми тепер віримо. А коли немає відповіді на такі питання, завжди знайдеться той, хто цим скористається», — говорить вона.

Причиною запиту на такий контент правозахисниця Людмила Козловська вважає брак сексуального виховання та консерватизм. На її думку, це стосується не лише секс-тейпів і схожих публікацій. У таких суспільствах — Молдові, Росії, Азербайджані, Казахстані — жертва насильства нерідко стикається з осудом.

Захистити себе від сексуальних скандалів із правового погляду в Молдові непросто. Як розповіли NM у Національному інспектораті розслідувань, річ у тому, що кримінальні справи за такими випадками можуть заводити за різними статтями: їх можуть кваліфікувати як шантаж, шахрайство, незаконне стеження. Водночас справу про шантаж порушують, тільки якщо зловмисник вимагає у жертви гроші, матеріальне майно чи інтимні послуги.

Ще одна проблема молдовської поліції — відсутність оперативної реакції компаній Facebook, Однокласники й т.д. За словами Андрія Беленеску, інспектора відділу боротьби з організованою злочинністю Національного інспекторату розслідувань, відповіді на офіційний запит від них можна чекати від 15 днів і більше.

«Їх (фейкові акаунти) практично неможливо відстежити, тому що можна зареєструвати й за кордоном, під фальшивим ім'ям і т.д. Тому все, що ми можемо — написати лист компаніям і домогтися блокування акаунтів», — пояснює він.

Як наголосив у розмові з NM правозахисник, адвокат Promo-Lex Думітру Слюсаренко, базове право, яке порушується в таких ситуаціях — це право на особисте життя, або право на приватне життя та сім'ю. Якщо у квартирі, готелі чи автомобілі незаконно встановили камеру спостереження, тоді це вже порушення права на власність.

Водночас ст. 177 Кримінального кодексу Молдови про порушення конфіденційності приватного життя передбачає тільки штраф або громадські роботи.

У Молдові нечисленні політики й громадські діячі намагалися домогтися справедливості через суд або правоохоронні органи. Звернення Доріна Кіртоаке в прокуратуру не дало результатів. Правозахисниця Людмила Козловська не зверталася в молдовські органи й не судилася з пресою, тому що не довіряє місцевій системі юстиції.

Політична ініціатива

Політичний оглядач, директор Poliexpert Ігор Волніцкі впевнений, що відповідальність за перевиховання суспільства лежить на політиках. За його словами, у кожного з них є два шляхи — або з'ясувати очікування громадськості та задовольнити їх, або спробувати розвивати нову політичну культуру.

На його думку, сексуальна освіта загалом могла б покращити стан суспільства. Проте експерт вважає, що це мало позначиться на ставленні до політиків і всьому, що з ними пов'язано. За його словами, це пов'язано передусім із недовірою до політиків.

Ігор Волніцкі вважає, що багато людей просто ненавидить політиків:

«Поки буде таке негативне ставлення до політики загалом, людей буде приваблювати цей бік. Вони хоч іноді прагнуть побачити політика в невигідному світлі. Вони відчувають себе, скажімо так, відомщеними», — пояснює він.

Правозахисниця Людмила Козловська вважає, що Молдові передусім необхідна відкрита публічна розмова на такі теми. На її думку, це пов'язано зокрема з питаннями гендерної рівноправності.

«Якби в суспільстві була повага до особистості — неважливо, чоловік це чи жінка — і розуміння того, що це просто брудно, не було б потреби в таких відео. Тому необхідні публічні дискусії, які формуватимуть усвідомлення того, що це за інструмент, чому його використовують, чого він безглуздий насправді. Ми всі люди, ми всі кохаємося. Яка різниця — хто з ким?» — каже вона.

Винятками, на думку правозахисниці, можуть бути лише ті випадки, коли йдеться про щось справді незаконне чи коли певний зв'язок дійсно впливає на життя країни.

За підтримки Медіамережі

Авторка: Ольга Гнаткова