Сергій Гусовський: «Буду вважати за честь працювати з Вакарчуком»

У Київраді Гусовський очолював фракцію «Самопоміч» з 22 депутатів. У вересні цього року розгорівся скандал: партійне керівництво виключило Гусовського та ще кількох депутатів із фракції. У відповідь на це вона саморозпустилася. Гусовський організував депутатську групу «Київська команда».

4 жовтня перед сесією Київміськради Гусовсього облили зеленкою та закидали яйцями. Депутата відвезли до лікарні. Нападників — до Шевченківського райвідділку поліції. Прес-секретар депутата Гусовського Володимир Анфімов не виключає, що це пов'язано із запланованим голосуванням про розірвання інвестиційного договору, а до нападу можуть бути причетні представники «Національного корпусу».

За словами ж представника «Нацкорупусу», це зробили «невідомі патріоти», хоча їхні дії вони не засуджують, адже Сергій Гусовський нібито лише піариться на темі збереження Поштової площі.

Утім, пізніше на Facebook-сторінці «Національний Корпус Київ» з’явився допис і відео — «Зустріли депутата Гусовського так, як він на те заслуговує!»

Громадське поспілкувалося з Сергієм Гусовським наприкінці вересня. Про виключення з партії, стосунки з командою міського голови Львова Андрія Садового та можливу політичну співпрацю зі Святославом Вакарчуком — депутат розповів в інтерв'ю.

Ви чотири роки очолювали фракцію «Самопоміч» у київській міській раді. Як так сталося, що тепер ви керуєте депутатською групою?

Був доволі серйозний внутрішньопартійний конфлікт, під час якого застосовувалися специфічні технології. Як наслідок — чотирьох людей виключили з фракції. «Самопоміч», відповідно, вирішила саморозпуститися — 18 з 22 депутатів проголосували «за».

Буквально наступного дня вирішили створити депутатську групу «Київська команда». Це так само суб'єкт у місцевій політиці, який має такі ж повноваження, як і фракція. Ми йшли в міську політику, щоб представляти інтереси киян і продовжуємо це робити.

Ваші колишні колеги з «Самопомочі» звинувачують вас у голосуванні за виділення земельної ділянки вашому колезі по фракції Роману Марченку. Що тут не так?

З цього намагаються зробити принцип, тобто очищенная лав «Самопомочі» від тих, хто вчиняє не так, як партія цього хотіла б. І справді, це використовується, щоб приховати той внутрішньопартійний конфлікт, який давно існує в «Самопомочі». Львівське керівництво хотіло підпорядкувати собі київську партійну організацію.

Сергій Гусовський під час брифінгу в прес-центрі штабу «Об'єднання Самопоміч», Київ, 25 жовтня 2015 року Фото: Сергій Нужненко/УНІАН

Є інша позиція. Начебто Марченко зловживав своїм становищем депутата, партійці прямо називають його корупціонером і звинувачують у привласненні 1,4 гектарів землі. Чому ви переконані, що він не винен, і що його історію використали для посилення впливу на київську організацію?

Дуже важливо розуміти, що найкращий адвокат Романа Марченка — сам Роман Марченко. Якщо є питання щодо розміру ділянки, там великі сумніви, що це 1,5 гектари. Роман Марченко готовий показати документи (на землю — ред.) у суді, захищаючи свою честь і гідність. Його родина мала там землю ще з 80-х років, коли там був радгосп, і Бортничі ще не були Києвом. Адже були маніпуляції, що це земля на березі Київського моря, а це Бортничі. І кияни розуміють, що це таке. І там кар'єр, де видобувається пісок. Там є вода, але це кар'єр, і це ще не озеро.

У нього є, я так розумію, цілий візок паперів. Висновки, зроблені комісією, яку організувала «Самопоміч», базуються лише на документах, які змогла знайти ця комісія. Вона не питала Романа, не запросила його до розмови, він навіть не міг надати будь-які пояснення. Тому я переконаний, що тепер буде нагода встановити всі складові. Чи там є якісь проблеми з тією землею, чи немає. І це вже питання виходить точно в площину судів.

А щодо ухвалення рішення, то тут дуже жорстка маніпуляція. Голосування було за оформлення 10 соток, — приватизації землі під будинком, на який є право власності. Не робити цього — це фактично забрати в людини її права.

Роман Марченко задекларував, що це член родини, там ціла родина проживає в тому маєтку, і він не брав участь ні в голосуванні, ні в обговоренні цього питання.

Фактично, звинувачуючи його в корупції, ми кажемо: «Ти б краще, хлопче, записав би це на масажистку чи на водія, тоді до тебе не було б питань».

Про півтора гектари не йдеться. Я так розумію, він оформляє цю землю 10 чи 12 років. Важливо дивитися всі документи і далі визначатися: є порушення чи немає. Але це вже справа суду.

Чому Роман Марченко не вийде в публічну площину? Чому на інтерв'ю ходите переважно ви, а не він? Адже до нього є багато питань. Він може прояснити ситуацію. Чому він мовчить?

Я сподіваюся, що тепер є розуміння, що об'єднання «Самопоміч» стільки наговорили вже на адресу Марченка, і тих, кого звільнили з лав партії. Добре, є якісь персональні претензії в Садового до мене, чи в Сироїд, Соболєва чи Семенченка. У нас можуть бути різні стосунки. Але звільняти з лав партії Вадима Васильчука, людину, яка на Майдані дуже багатьом була знайома, Сергія Харчука з «київської велосотки», Олексія Руденка, розробника бюджетного регламенту. Звільняти членів команди, яка здійснила інституційні зміни в регламенті Київради — це просто безглуздя.

Тому я думаю, що тепер буде тільки визначення, як саме ми будемо розбиратися в судах. Починає безпосередньо Роман Марченко, адже це дуже болюча і справді чутлива тема. А коли починаються суди, людина заходить у специфічний режим, коли кожне слово на вагу золота. Багато чого наговорили — я думаю, що це все тепер стане складовою цих судових розглядів.

А «Самопоміч» же в опозиції до влади в Київраді, правильно?

Ми в опозиції до рішень, які йдуть не на користь Києву.

Я просто до того, що рішення щодо закріпленням землі за Марченком ухвалили більшістю голосів у Київраді. Чому більшість підтримує людину, опозиційну до неї?

Депутат має повне право голосувати «за» чи «проти». 61 голос потрібен у Києві для того, щоб ухвалити рішення (у Київраді 120 депутатів — ред.). Щодо цих сакральних 10 соток голосували 78 депутатів. 8 з них від «Самопомочі». Можна порахувати, впливали чи не впливали голоси. Але знову таки, коли є підстави не ухвалювати таке рішення, ми його не ухвалюємо. Ми заздалегідь повідомляємо, як будемо голосувати. Є так звана таблиця для голосування. Адже там 200-300 питань у порядку денному. Наша таблиця для голосування у відкритому ефірі з'являється за день-два-три до пленарного засідання. Для того, щоб отримати зворотній зв'язок. У нас не було жодних зауважень щодо цієї землі, 10 соток пані Макодзебі. Не було питань, коли формувався порядок денний. Нічого ніхто не озвучував на погоджувальній раді.

Типово представники тої партії, які влаштували цей потужний виступ на пленарному засіданні (ВО «Свобода» — ред). Усе мовчки. Коли затверджувався порядок денний, так само — мовчання. Того дня не розглядалося це питання, його розглянули за два тижні. Я для чого даю цю ніби белетристику? Щоб сказати, що на мій погляд, це виглядало, як підготовлений концерт.

Міський голова Києва Віталій Кличко (ліворуч) і голова фракції «Об'єднання Самопоміч» у Київській міській раді Сергій Гусовський під час засідання Київради, 27 жовтня 2016 року Фото: УНІАН

Розкажіть про конфлікт з керівництвом партії. З чого все почалося?

Тут можна говорити про два різні аспекти. Якщо спиратися на дії, які не відповідають демократичним засадам розвитку політичних сил, то цьогоріч відбулося вже декілька таких подій. Наприклад, коли в одному з районів столиці обирали голову місцевої організації «Самопомочі». Організація обрала голову, але це рішення без жодних пояснень скасувала політрада партії. Насправді, рішення скасували, тому що кандидатура людини, яку обрали, не була погоджена з керівництвом партії і не влаштовувала його. А точніше, дуже влаштовувала та, яка була перед тим. Після цього зупинили всі вибори в інших районних організаціях, йшла перевірка.

У дніпровську організацію включили декілька членів партій, щоб обрати зручну людину.

На загальноміських партійних зборах, насамкінець нашого спільного існування, були дуже бурхливі й непрості дискусії майже три години. Після чого партійна організація взагалі жодних рішень не ухвалювала, просто зачитали вже підготовлений протокол виконкому загальноукраїнської «Самопомочі». Усе з гори іде, і в такий спосіб діє партія. Це, якщо говорити про факти. Усе це сталось цього року, тобто, це свіжі події.

З другого боку, конфлікт існував давно, і він стосувався доволі фундаментальних засад, наприклад, ідеології. Ми давно підготували варіант уточнення ідеологічних засад «Самопомочі». Адже щодо багатьох питань, зокрема при голосуванні у Верховній Раді, є певне коливання. Ми пропонували дійти згоди — що треба, щоб ідеологія була зрозумілішою? Окрім гасел «будь собою», «допомагай тим, хто потребує»...

Яка ідеологія в «Самопомочі», і що ви пропонували змінити?

У «Самопомочі» задекларовано, що це правоцентристська ідеологія, але вона дедалі більше рухалася до консервативної та християнської. Відповідно, засади, які стосувалися ринкової економіки, мінімального втручання держави у справи бізнесу, прописані недостатньо чітко. Ми пропонували власне бачення, але замість відкритої дискусії, зворотня позиція: «Якщо ви щось не розумієте про ідеологію, вам потрібно на семінар до Березюка (Олег Березюк — голова фракції «Самопоміч» у Верховній Раді та головний ідеолог партії — ред.).

Домовленість між мерами Львова та Києва щодо того, що столиця спалюватиме львівське сміття. Ви не підтримували таку ідею.

Річ у тім, що ми дізналися, що Київ допомагатиме Львову з преси. Я думаю, це був правильний крок з боку Києва, адже тут точно всі міста мали об'єднатися і допомогти.

Питання в тому, що це не повинні бути підкилимні домовленості. Це було під час голосування Київрадою за звернення до ЦВК щодо проведення виборів до районних рад. Їх скасували через дивний позов від громадської організації «Наждак». Потім СБУ показало, що коріння йде аж до ФСБ. Отакі підкилимні домовленості потім впливають на те, як існує Київ.

З другого боку — неякісний законопроект про столицю. Це неприпустимо. Для нас як для справді київської команди, це ті речі, які ми не маємо права толерувати. Ми йшли представляти інтереси киян і переконані, що в інших містах України люди так само відстоюють питання самоврядування, і вони однозначно будуть розуміти, що є добре, а що недобре для їхнього міста. Однак незалежна позиція, яку відстоюють самодостатні люди, викликає занепокоєння.

Я правильно зрозумів, що всі ці проблеми почалися після того, як київську організацію «Самопомочі» очолила Оксана Сироїд? Тобто в червні минулого року. Які у вас склалися стосунки з нею?

Від березня 2014 року я персонально і вся наша команда працювали на розвиток партії. Донедавна існувало розуміння, що хоча в «Самопомочі» є певні внутрішні специфічні історії чи конфлікти, непрості дискусії, але це найкраща з демократичних партій серед тих, що представлені в парламенті.

Власне, тому ми намагалися не виносити з хати сміття і до останнього боролися, щоб працювати у форматі, який може розбудовувати, а не зіштовхнути лобами.

З Оксаною в нас були робочі стосунки, коли ти віриш, що порозумієшся і працюватимеш у партнерському режимі. Якщо цього не відбувається, то врешті-решт, сталося те, що сталося. Коли «Самопоміч» вирішила, що краще пожертвувати своєю представленістю в Києві задля збереження тотального контролю й деспотичного формату розвитку.

Голова фракції «Об'єднання Самопоміч» у Київській міській раді Сергій Гусовський під час засідання Київради, 7 червня 2018 року Фото: Борис Корпусенко/УНІАН

Який урок ви вивчили з вашого досвіду перебування в «Самопомочі»?

Це 4,5 роки. Якби все починати спочатку, я так само пішов би з командою Андрія Садового, адже була така довіра до того, з якими цінностями, і з якими управлінськими рішеннями він іде у велику політику.

Час показав, що певні речі просто декларувалися, але реально не застосовувалися на практиці. Але ти не можеш тільки по книжках цей досвід отримувати. Ти повинен прожити це все, стрибати в цю політику, навіть пройти певні конфліктні ситуації, щоб вийти з них сильнішим. Адже якщо ти в них гинеш, у цій історії ставиться крапка. А головний для мене персонально урок — це те, що абсолютно можливо формувати команду з амбітних, класних людей, команду мультилідерську, і немає нічого дурного в тому, щоб людина мала амбіції. Не йдуть в політику ті, хто не має амбіцій. Я за фахом військовий інженер-авіатор. Якщо амбіції — це навігаційна система, то літак прилетить бозна куди. Керувати мають цінності. Амбіції — це двигун. І тоді все добре.

Ви бачили останні заміри громадської думки в Києві? За останнім рейтингом КМІСу перемагає умовний «Блок Святослава Вакарчука». Він набирає 10%, для порівняння в «Самопомочі» — 3,6%. Чи розглядаєте ви можливість спільної комунікації, наприклад, з Вакарчуком, якщо він піде на вибори, або з Гриценком? З ким ви ведете перемовини?

Я говорив про приклади проблем у місті Києві, яких чимало, тому обов'язково треба йти і вирішувати, ці питання самі по собі не вирішуються. Безумовно, з Вакарчуком, якщо він справді йде в політику і долучиться, як людина, якій багато хто довіряє. Я буду вважати за честь працювати в одній команді зі Славком.