Що не так із конкурсом до Верховного суду?

22 лютого спалахнув скандал довкола конкурсу з відбору нових суддів Верховного суду. Громадська рада доброчесності, створена для контролю за відбором суддів, заявила, що кандидати отримали практичне завдання на основі розглянутих ними справ. Крім того, Вищу кваліфікаційну комісію суддів (ВККС), яка проводить конкурс, звинувачують у зволіканні з оприлюденням досьє кандидатів.

Днями Громадська рада доброчесності оприлюднила імена трьох суддів, які отримали завдання за мотивами власних рішень: голова Верховного суду Ярослав Романюк і судді ВСУ Валентина Сімоненко та Людмила Охрімчук.

Громадське з'ясовувало, що не так із суддівським конкурсом

Тестування на знання законодавства кандидатів до Верховного суду України

Фото: Володимир Гонтар/УНІАН 

Як створювали тести для суддів

Щоб провести конкурс, ВККС спільно з міжнародними донорами розробили технічне завдання з розробки тестів і практичного завдання. Для виконання технічного завдання були залучені вже українські експерти. На даному етапі їхні імена ВККС не розголошує: мовляв, спершу має бути завершено конкурс.

Для конкурсу була розроблена спеціальна програма з двох етапів. На першому — 16 лютого, конкурсантів тестували на знання законодавства. 21-го виконували практичне завдання з написання судового рішення. Наступним етапом має стати оцінювання морально-психологічних цінностей та співбесіда.

«Для формування практичних завдань у подібних конкурсах завжди беруться саме “живі” справи, тобто, справи, які мали місце в реальному житті. Вони піддаються тому чи іншому видозміненню, але не значному, щоби не зіпсувати і не порушити сутність правовідносин, які розглядалися в цих справах», — каже член ВККС Андрій Козлов.

Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів Андрій Козлов Фото: Громадське

За його словами, лише у такий спосіб можна перевірити здатність кандидатів зробити реальний висновок по справі.

«Це необхідно для того, щоб на типових правовідносинах, обтяжених неоднозначностями, кандидати продемонстрували свою здатність і навички мотивувати той чи інший висновок. Співпадіння з висновком і розвитком реального розгляду справи не є необхідним для одержання високого балу», — пояснює Козлов.

Відповідно, експерти, котрі готували тестові завдання відібрали реальні справи, які можна знайти в реєстрі судових рішень. Ці справи були дещо видозмінені.

З тестової бази комп’ютер у довільному порядку обирав по одній справі для кожної спеціалізації суддів — так вони і потрапили на конкурс.

«Ми перевірили рішення чотирьох інстанцій і виявили фактично 100% збіг з обставинами справи, які розглядалися судами. Все це перекочувало з реєстру судових рішень до практичного завдання. Навіть назви компаній повторюються», — запевняє член Громадської ради доброчесності Галина Чижик.

Член Громадської ради доброчесності Галина Чижик Фото: Громадське

Про що йшлося у судових справах

21 лютого Громадська рада доброчесності оприлюднила варіант тестового завдання, яке виконували конкурсанти на заміщення посад Касаційного цивільного суду. Завдання було взяте з реальної справи, яка розглядалася Голосіївським районним судом Києва влітку 2015-го. Далі справа пішла в Апеляційний суд Києва, потім — до Вищого спеціалізованого суду і врешті 13 червня дійшла до Верховного суду (ВСУ).

Вже у Верховному суді дану справу розглядали 6 суддів. Троє з них, а саме Валентина Сімоненко, Людмила Охрімчук і голова суду Ярослав Романюк були серед учасників конкурсу.

«У кандидатів було 5 годин, щоб прочитати 60 сторінок, знайти відповідне законодавство, яке треба застосувати і написати рішення. Кандидати казали, що цього часу мало, вони витратили більшість часу на те, щоб прочитати і розібратися. В цих суддів було набагато більше часу, в тому числі, у Романюка — переконана, він себе почував вільніше», — зазначає член ГРД Галина Чижик.

У свою чергу, голова Верховного суду Ярослав Романюк наполягає, що під час тесту цієї справи він не згадав.

«Обставин справи я не пам’ятаю хоча б тому, що акцент і наші завдання під час вирішення подібної справи у Верховному суді зроблені були зовсім по-іншому. Йшлося про питання розмежування юрисдикцій. Ця справа була новою для мене», — запевняє Романюк.

Громадська рада доброчесності заявляє, що голова ВСУ Ярослав Романюк на другому етапі конкурсу отримав практичне завдання з написання судового рішення за мотивами справи, яку він вже колись розглядав

Фото: Олександр Синиця/УНІАН

Джерела Громадського у раді доброчесності стверджують, що на тестах для криміналістів та господарників кілька кандидатів також отримали справи, по яких виносили рішення.

Утім ВККС відмовляється від публікації практичних завдань, тому перевірити ці завдання публічно наразі неможливо.

Голова комісії Сергій Козьяков тим часом стверджує, що процедура конкурсу є найвідкритішою в світі.

«Ми чемпіони світу зараз по прозорості, бо всі процедури відкриті. Ми дослідили приблизно 45 верховних судів у світі — там ці процедури є закритими», — заявив Козьяков в ефірі Громадського.

Утім попри заявлену прозорість, Козьяков продовжує наполягати: оприлюднювати завдання ВККС не буде. Так само, як і досьє кандидатів — мовляв, така інформація містить персональні та службові дані та не може бути відкритою.

«Практичних завдань у нас було по 10 у кожній спеціалізації. Якщо ми це оприлюднимо, нам потрібно буде на наступні конкурси знову шукати експертів, гроші, платити їм і так далі - а так ми їх використаємо для наступних конкурсів», — заявив Козьяков.

Що буде далі з конкурсом

В Громадській раді доброчесності припускають: ситуація із практичними завданнями — скоріше недогляд, ніж диверсія.

«У підсумку, лише невелика кількість кандидатів отримала переваги порівняно з іншими, — зазначає член ГРД Роман Маселко. — Я вважаю, що це недогляд або певна халатність у підготовці практичних завдань, але це показало, що подібні факти можливі і якщо на них не звернути увагу, то ми можемо пропустити і якісь навмисні дії».

Член Громадської ради доброчесності Роман МаселкоФото: Громадське

Разом з тим, законодавство не передбачає додаткового або іншого етапу перевірки кандидатів. Таким чином, суддям, які виконували завдання на основі власних рішень не можна запропонувати пройти тест ще раз на основі інших справ. Для цього знадобилося б вносити зміни в законодавство.

Міністр юстиції Павло Петренко вважає, що ВККС і ГРД мають виробити спільну позицію і знайти механізми вирішення ситуації.

«Діючий суддя пішов на конкурс, отримав завдання, яке він вже розглядав як суддя — в ідеалі така людина повинна була встати і сказати: «змініть практичне завдання, щоб потім не було питань до чистоти відповіді». Для мене принципово, щоб процес проведення конкурсу був максимально прозорим. Якщо там дійсно були системні порушення, треба знайти як це зробити, щоб ті хто отримали таку справу пересклали практичне завдання», — наполягає Петренко.

Міністр юстиції України Павло Петренко Фото: Громадське

Конкурс на заміщення 120 посад суддів Верховного суду був оголошений Вищою кваліфікаційною комісією суддів 7 листопада 2016 року. Загалом на конкурс подавалися 846 осіб. Із них допущено до конкурсу було 653 кандидати. За результатами тестування на знання права до виконання практичного завдання було допущено 520 осіб.

/Богдан Хворостяний