Ще не скандал, але вже сигнал: що означає «лист Спартц про Єрмака»
Пряме втручання американських політиків у внутрішню політику України, здавалося, пішло в минуле разом із Дональдом Трампом. Проте несподівана заява конгресвумен (українського, до слова, походження) Вікторії Спартц щодо глави Офісу президента Андрія Єрмака це змінила.
Спартц непрямо звинуватила Єрмака в «роботі на росію», і прямо — у саботажі боротьби з корупцією. Через це, за словами американської політикині, у Вашингтоні не розуміють, на що Україна витрачає американську допомогу.
Що сталося та які ризики можуть нести заяви Спартц — у матеріалі hromadske.
Перша українка в Конгресі
Про Вікторію Спартц в Україні вперше дізналися ще 2017-го, коли вона стала першою українкою, яку обрали до законодавчого органу американського штату Індіана. На виборах 2020 року Спартц стала, знову-таки, першою членкинею Палати представників українського походження — і українські ЗМІ стали писати про неї ще активніше.
Тоді ми дізналися, що уродженка міста Носівка Чернігівської області переїхала до США у віці 22 років, здобула економічну освіту, отримала громадянство, тривалий час працювала аудиторкою, і до обрання в легіслатуру Індіани (законодавчі збори штату) керувала фінансами тамтешньої прокуратури.
Паралельно розвивалася й політична кар’єра Спартц, про яку в Україні відомо дещо менше. А починалася вона із заснування індіанського відділення «Руху Чаювання» — радикального крила американської Республіканської партії, яке виступає проти загальної системи медичного страхування і за скорочення податків.
Політичні погляди Спартц є відповідними: вона не раз різко висловлювалася щодо демократів, а наприкінці 2020 року долучилася до республіканського руху «Сила свободи», який ставить за мету «боротися проти соціалізму в Америці» («соціалізм» — загалом поширене кліше, яким Республіканська партія критикує політичних опонентів).
«Геноцид українського народу з боку божевільного чоловіка»
Саме такими словами за тиждень після повномасштабного вторгнення в інтерв’ю CNN Вікторія Спартц охарактеризувала дії росії.
«Це різанина. Це вбивство українського народу. А вільний світ просто дивиться на це. Як багато людей він ще вб’є? Він хоче убити їх усіх, і вб’є якомога більше, якщо ми нічого не зробимо», — наголосила вона.
Цікаво, що пізніше конгресвумен українського походження не в одному інтерв’ю буде закликати до збільшення американської допомоги Києву — і принагідно критикувати президента-демократа Джо Байдена, який, на її думку, робить недостатньо.
Спартц була першою представницею влади США, яка приїхала в Україну після початку повномасштабної війни й відвідала Бучу. З Києва вона ж закликала Байдена якнайшвидше відновити роботу посольства в українській столиці. Вона також була присутня на підписанні президентом США історичного закону про лендліз для України й отримала від Байдена ту саму ручку, якою він поставив на документі підпис.
Водночас жодної помітної законодавчої ініціативи на підтримку України від самої Спартц не було.
«Трампісти» і росія
Ще один штрих до політичного портрета Спартц: вона уникає (принаймні публічно) критики колишнього президента США Дональда Трампа, вплив якого на Республіканську партію досі великий. А це важливо з огляду на позицію республіканців щодо росії. Традиційно вона завжди була негативною, але якраз-таки після приходу до влади Трампа почала змінюватися — гасло «Америка понад усе» вимагало більшої зосередженості на внутрішній політиці.
Можна згадати історію з нібито втручанням України в американські вибори 2016 року, яка стала приводом для блокування військової допомоги Києву трьома роками по тому. Або ж слова Трампа після зустрічі з путіним — що, мовляв, йому він довіряє більше, ніж власній розвідці. Або його твердження про те, що накопичення російських військ на кордоні з Україною — це «геніальний хід». Нині ж 45-й президент США, який, вочевидь, планує боротися за найвищу посаду у 2024 році, заявляє: от якби він був на місці Байдена — війни не сталося б узагалі.
Після вторгнення рф в Україну «трампісти» з Республіканської партії постали перед проблемою: як узгодити свою політику «Америка понад усе» із закликами протистояти Кремлю? Найпростіша відповідь — ніяк.
І саме тому двоє затятих «трампістів» публічно сперечаються: чи давати Україні 40 мільярдів доларів допомоги чи ні, — а третій (пов’язаний із росією сенатор Ренд Пол) блокує голосування за цю допомогу під приводом того, що Київ може розкрадати кошти. Що, власне, і стало головною претензією Вікторії Спартц до України в інтерв’ю «Європейській правді».
«Проблема — не Єрмак»
«Проблема — не Єрмак. У вашій країні є проблеми, які не вирішуються. І коли я питаю, чому вони не вирішуються, то наші люди мені кажуть, що через Єрмака», — так Спартц пояснила своє звернення до Байдена з проханням перевірити «російські зв’язки» глави Офісу президента. В інтерв’ю вона називає принаймні дві такі проблеми: відсутність контролю над допомогою Україні та боротьба з корупцією.
Коли Спартц говорить про механізм контролю, то стверджує, що це питання порушували і демократи, і республіканці (хоча насправді в Конгресі про це заявив уже згаданий Ренд Пол, підтримали його самі лише республіканці, а вже невдовзі пакет допомоги було затверджено в повному обсязі).
Конгресвумен стверджує, що начебто пропонувала створити такий механізм неназваним представникам української влади, але ті відмовились. Тільки, звісно ж, що це за механізм і з ким саме говорила посадовиця — вона не розкаже, щоб не підігрувати російській пропаганді.
«Якщо ми не маємо можливості робити аудит, якщо ми не знаємо, що відбувається з нашою безпековою підтримкою (тобто зброєю), щойно вона перетне кордон… Вона може бути в Сирії, вона може опинитися в росії», — заявила пані Спартц. І, до слова, це геть-чисто повторює тезу російської пропаганди про те, що західна зброя з України потрапляє на «чорні ринки».
Корупція по-українськи
Більш предметною є друга претензія Спартц — щодо блокування призначення голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Про це і до, і після повномасштабного вторгнення не припиняли говорити активісти й Захід. У листі до Байдена конгресвумен прямо згадувала призначення заступником Єрмака Олега Татарова, якого звинувачують у саботажі роботи антикорупційних органів.
«Ми витрачаємо мільярди доларів. В Україні були створені антикорупційні інституції, і нас турбує, коли ми бачимо, що ці інституції не можуть працювати. Мені кажуть, що це через Єрмака і людей, яких він ставить на посади. Я не знаю, чи це так, але коли президент Байден витрачає кошти в Україні, він повинен звітувати Конгресу за це», — казала Спартц в інтерв’ю «ЄП».
Варто нагадати, що призначення голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури всіляко саботувалося — на цьому наголошували її міжнародні представники. Коли конкурс формально закінчився у грудні, голова комісії з обрання керівника САП раптом попросила призначити спецперевірку кандидатів: її чомусь так і не провели. Зрештою через відсутність кворуму зірвалася і третя спроба.
Менше з тим, українська влада всіляко уникає теми конкурсу на голову САП.
Приміром, в інтерв’ю журналістам Данії в червні Володимир Зеленський кілька хвилин розповідав про антикорупційні реформи в Україні, однак жодного разу не згадав про цей орган. Тим часом Євросоюз зауважував, що призначення антикорупційного прокурора — це одна з вимог кандидатського статусу України. Але віцепрем’єрка Ольга Стефанішина потім заявила, що невиконання вимог не змінить рішення Європейської ради.
Останнє повідомлення від послів «Групи семи» про важливість призначення голови САП — сигнал, що ця тема важлива для Заходу, і навряд чи війна є виправданням для саботажу конкурсу.
***
«Ви навіть поводитеся так, наче у вас війни немає!.. Коли проїжджаєш вашими містами, коли дивишся, як ваші міста готуються до атак — бачиш, що багато де це не відбувається. Ви все чекаєте, що Захід усе робитиме. Люди сидять в ресторанах у Києві, наче війни у вас вже нема, тому що війна пішла на Схід».
Цей пасаж Спартц викликав обурення в журналіста «Європейської правди», який брав у неї інтерв’ю. Але в ньому можна прочитати й певний натяк: Захід чекає, доки Україна сама почне втілювати давно назрілі реформи, а не діятиме лише після тиску з боку партнерів. Бо таки не все можна виправдати війною.
Наразі ж «скандал» із заявами конгресвумен щодо Єрмака обмежився українським інформаційним простором. В американських ЗМІ йому приділили небагато уваги. Білий дім закиди Спартц також проігнорував.