Широкине. Не нейтральна територія

“Хай одна буде Україна, хай бідна, тільки такого не допускайте. Ой, звісно треба перемир'я. Хай хоч якось домовляються,” - витираючи сльози говорить Олександра Іванівна. За день до того вона поховала те, що “лишилося від сина”. Осколок влучив у 53-річного Івана Носкова, коли той їхав на велосипеді біля материного будинку. Сховатися не було часу. До тієї миті у цьому курорному селищі не було обстрілів. "Зайдіть хоча б супчику поїсте," - запрошує до себе додому.

"Новоросія? Не знаю, що це. Я тільки молю, щоби більше не вмирали люди".

Під час бойових дій, які без упину тривали дві доби, у селищі загинули двоє людей. Чимало будинків згоріли. Село Широкине - між двох вогнів: між Маріуполем і Новоазовськом, куди наприкінці серпня увійшли російські військові. До початку порушеного перемир'я в селищі розміщував батальйон "Азов". Їхню позицію розгромили прицільними ударами. Два останніх місяці на азовському курорті приймали переселенців з Донецька, Горлівки, Шахтарська. Більшість з них виїхали. Однак місцеві жителі лишилися.

У населення різні думки про те, хто винен, і що робити. Є й ті, хто покладає всю провину на українських військових, через те, що ті розмістилися у селищі. Чимало бояться показувати обличчя на камеру – не знають, хто завтра буде при владі. Час від часу російські медіа повідомляють, що Широкине зайняте "ДНР". Час від часу українська РНБО говорить, що не контролює поселення. Увесь цей час жителі чекають найгіршого і сподіваються на краще.

/Наталя Гуменюк, Нікіта Мєкєнзін