«Ситуацію доводять до геноциду». Свідчення мелітопольців, які вирвалися з окупованого міста

У ніч проти 2 квітня до Запоріжжя заїхала колона автобусів та фур. Коли двері вантажівок відчинили — місцеві побачили людей з дітьми. Ті тікали з окупованого Мелітополя.

hromadske зустріло евакуйованих мелітопольців у Запоріжжі. З перших вуст — про те, на що перетворили окупанти їхнє місто, про викрадення людей і про довгу дорогу, яка раніше займала не більше години.

Люди надягали памперси, бо попередили, що зупинятися ніхто не буде

До гуманітарного коридору жителі Мелітополя готувалися кілька днів. Щоб потрапити у списки на евакуацію, люди чергували під пожежною частиною поблизу парку Горького. Напередодні евакуації у списках була вже понад тисяча прізвищ, а приватні автівки до гуманітарного конвою взагалі перестали записувати. Охочих були сотні, але чи дозволять окупанти їм виїхати — ніхто точно не знав.

Формувати колону почали 1 квітня. З відео місцевих жителів можна було побачити, як від самого ранку люди з валізами та дітьми прямують до місця збору через міський парк. Автобусів, які зазвичай використовують як маршрутки, було лише шість, а охочих виїхати, за інформацією місцевого видання «РІА-Мелітополь», — утридцятеро більше, ніж міг вмістити транспорт. Люди погоджувалися їхати навіть у фурах, не облаштованих для пасажирських перевезень.

«У вантажних машинах щось постелили. Людей попередили, щоб надягали памперси, бо будуть їхати без зупинки до Запоріжжя, і вийти в туалет не буде можливості», — розповів «РІА-Мелітополь» місцевий житель.

Однак мелітопольці були готові на все, аби тільки виїхати. «Настільки небезпечно жити, що люди були готові їхати у фурах і кузовах вантажівок, щоб покинути окуповану територію. Окупанти довели місто до виснаження», — сказав мер міста Іван Федоров.

Машина часу в Мелітополі: назад до Радянського Союзу

«Як такої гуманітарної кризи немає, щоправда, відчувається відсутність ліків. Самопроголошена керівниця міста забирає гуманітарну допомогу собі, і куди вона її спрямовує — ніхто не знає. Частина продається на міському ринку», — розповідає hromadske волонтерка з Мелітополя Уляна.

Окупанти разом із місцевими колаборантами почали кардинально змінювати спосіб життя в місті: спеціально обмежують обіг гривні; замість українського телебачення та мобільного зв’язку запустили російське; обмежили навіть інтернет. А ще — почали повертати назви вулиць, що були до декомунізації.

Викрадення директорок шкіл

Крім того, окупанти затримують і викрадають людей. Якщо на початку вони полювали на мерів, активістів і журналістів, то зараз — на місцевих бізнесменів. А перед самою евакуацією дійшла черга й до освітян.

Колаборантка Галина Данильченко вимагала від директорок шкіл запустити освітній процес з російською програмою навчання — мовою, літературою, історією. Директорки відмовилися, ба більше: четверо з них публічно виступили проти цього. За словами свідків, Данильченко послала їх з міста туди, куди зазвичай посилають російський корабель, а всім, хто не погодився співпрацювати, дала 24 години, щоб залишити місто. Після цього до директорок прийшли озброєні окупанти, які представилися співробітниками військової адміністрації, і відвезли в невідомому напрямку Анжеліну Коваленко (директорку школи №4), Маргариту Овсянникову (директорку школи №11), Олену Галацан (директорку школи №13) та Людмилу Чугай (керівницю ліцею №9).

Ця історія швидко облетіла місто — навіть попри обмеження в поширенні достовірної інформації.

Волонтерка Уляна відстежує всі викрадення людей, які окупанти вчиняють в Мелітополі. За її словами, лише 31 березня викрали 10 осіб.

Довга дорога з окупації

Евакуація з Мелітополя розпочалася 1 квітня. До війни з Мелітополя до Запоріжжя можна було доїхати за годину-дві: відстань між містами — 130 кілометрів. Однак вторгнення росії все змінило.

«Ми прокинулися о 5-й ранку, виїхали з Мелітополя близько 7-ї. Їхали майже 12 годин», — розповідає hromadske водій Данило. Він каже, що дорогою з Мелітополя до Запоріжжя налічив 7-8 російських блокпостів. «Росіяни на блокпостах “відбиті”, — каже чоловік — Забрали в мене навушники. Забирали найбільш нахабні, у формі такого “бомжуватого” вигляду. Один просто в сумку руками поліз і все звідти вигріб».

У Василівці — на останньому блокпості росіян перед Запоріжжям — колону затримали на кілька годин. Загарбники стверджували, що далі дорога замінована і пропонували повертатися назад. Втім, мелітопольці не погодилися.

За кілька годин автобуси й вантажівки таки пропустили. Загалом до Запоріжжя вони їхали понад 10 годин. Саме в цій частині колони були фури, якими евакуювалися громадяни з дітьми. Логістичного центру вони дісталися вже серед ночі і були розселені в місцевих пунктах для тимчасово переміщених осіб. Тим часом кілька сотень автівок все ще стояли біля останнього блокпосту росіян.

В одній із них чекала й Анастасія. Власної машини дівчина не мала, тож просилася до кожної автівки, щоб її вивезли. Один із водіїв погодився її взяти. «Ми виїхали близько першої години дня, їхали більше доби. Колону затримали під Василівкою. Ми там ночували у полі в машинах», — розповіла дівчина hromadske.

«Вони пояснювали, що не було інформації про евакуацію на власних автівках. Але коли люди почали телефонувати на гарячі лінії, здіймати галас — нас випустили», — каже Анастасія. Ця частина колони з кількох сотень машин прибула до Запоріжжя вже 2 квітня, близько шостої вечора. Багато хто діставався туди більш як півтори доби, а деякі автівки, що виїжджали, наприклад, з Бердянська, провели в дорозі по кілька діб.

На додачу один із автомобілів потрапив під обстріл росіян. Сталося це на ділянці дороги між українським та російським блокпостами: загарбники відкрили вогонь услід автівкам. Проте пасажирам пощастило — ніхто не постраждав.

Зустріч у Запоріжжі

Завдяки гуманітарному конвою з окупованої території виїхало кілька тисяч мелітопольців. Волонтерка Уляна сподівається, що це не останній конвой з її міста.

«Ніхто не мав уявлення, скільки людей хоче залишити місто, бо в Мелітополі протягом останніх чотирьох днів не було зв'язку зовсім. Ми побачили, що в людей дуже сильно змінилося враження про окупацію, і це стало тригером для виїзду», — каже Уляна.

У запорізькому «Епіцентрі» облаштували логістичний центр. Тут евакуйованих зустрічають, реєструють і надають необхідну інформацію. Також тут можна поїсти, отримати медичну і психологічну допомогу.

«Люди перебувають у стані афекту. Але головне, що вони вирвалися з лап війни. Основне питання в них — що робити далі. Ми на це перше, головне питання шукаємо якісь варіанти у їхньому мирному подальшому житті», — розповідає hromadske волонтер обласної адміністрації Ігор.

Тут же стоять автобуси, які розвозять евакуйованих з центру до місць, де ті можуть переночувати.

Дитячий хірург Михайло Логвинов розповідає, що працює в логістичному центрі у парі з дорослим хірургом. «Найчастіше люди приходять з осколковими пораненнями, гнійними ранами, переломами. У діток трапляється біль у животі. Дуже складних одразу везуть в лікарні Запоріжжя», — каже Логвинов.

Коли у Запоріжжі зустрічатимуть наступну колону з Мелітополя — ніхто не знає.

За інформацією з міста, окупанти розігнали людей, які збиралися біля пожежної частини і теж хотіли записатися на евакуацію, а волонтерів, які формували списки, затримали. Людям оголосили, що єдина можливість виїхати з міста — в бік росії.

Мер Мелітополя Іван Федоров у телеефірі розповів про намагання домовитися про новий зелений коридор, однак зазначив, що росіяни на домовленості не йдуть.

«Зараз доводять ситуацію до геноциду. Блокують гуманітарні вантажі з продуктами та ліками. Вони перестали випускати людей. Просто блокада», — підсумував міський голова.