Склянка, чотири квадрати і всесвітня популярність. П'ять фактів про «Тетріс»
6 червня 1984 радянський програміст Олексій Пажитнов випустив першу версію «Тетрісу» — чи не найзнаменитішої у світі відеоігри. 37 років — дата некругла, але і фігури, що падають у грі, ідеальністю форм не вирізняються. 5 фактів про «Тетріс», яких ви могли не знати — у матеріалі hromadske.
Перший «Тетріс» виявився не до снаги комп'ютерам Академії наук
Задум гри виник у молодого програміста, коли він познайомився з пентаміно — головоломкою, винайденою американським математиком Соломоном Голомбом, де з кількох маленьких плоских фігур потрібно було зібрати одну велику. Кожен елемент складався з п'яти квадратів, звідси і назва: penta по-грецьки — «п'ять».
Пажитнов подумав: а чому б не зробити динамічний варіант цієї головоломки для комп'ютера? Припустимо, фігурки будуть падати на дисплеї в посудину — начебто склянку, а коли вони заповнять ту чи іншу горизонтальну лінію, вона зникне. А елементи, що падають, можна буде обертати на екрані праворуч або ліворуч.
Завдання здавалася нескладним, залишалося тільки реалізувати його технічно. Але тут автора і чекала найбільша проблема. Виявилося, що потужності комп'ютерів обчислювального центру Академії наук СРСР, де працював програміст, не вистачало, щоб прораховувати і малювати рух фігур, що складаються з п'яти елементів. Тоді Пажитнов вирішив зменшити їх розмір до чотирьох блоків. Так і виникла назва «Тетріс» — від грецького tetra («чотири»), яке автор гри поєднав зі словом «теніс» — своєю улюбленою грою.
Варто сказати, що перша версія гри візуальними ефектами не вражала. Вона була написана мовою програмування Pascal для радянської обчислювальної машини «Електроніка-60», дисплей якої міг показувати тільки текстову інформацію. Тому блоки, з яких складалися фігурки, виглядали приблизно так: [], тобто являли собою комбінацію лівої і правої квадратних дужок.
Лише через кілька місяців гру перенесли на американський комп'ютер IBM PC — і тільки тоді вона набула свого класичного вигляду.
У «Тетріс» неможливо виграти
В кінці 90-х і на початку 2000-х складно було — в автобусі, вагоні метро або просто гуляючи в парку — не помітити дітей і дорослих, що захоплено грають у кишеньковий варіант «Тетрісу», який масово випускали тоді в Китаї під назвою Brick Game. Багато з них були настільки захоплені грою, що не випускали її з рук ні вдень, ні вночі.
І справді, здається, що за належної майстерності вбивати час, граючи в «Тетріс», можна нескінченно — встигай тільки реагувати на пришвидшення падіння фігурок. Але, виявляється, це не так.
У 1997 році американська дослідниця Хайді Бургело опублікувала статтю, яка називається «Як програти в "Тетріс"». Виявляється, навіть якби гравець мав ідеальну реакцію і завжди робив тільки оптимальні ходи, він все одно б рано чи пізно програв. Проблема в фігурках у вигляді букв S і Z.
Якщо випаде занадто багато S-подібних фігурок, це змусить гравця залишити дірку в правому нижньому кутку. А якщо після цього випаде багато фігурок у вигляді букви Z, то гравець залишить дірку в лівому кутку наступного ряду, не заповнивши попередньої. Уявімо, що така ситуація повторюється кілька разів — і тоді все ігрове поле виявиться заповненим.
Задля розради варто сказати, що, відповідно до теорії ймовірності, середній час, через який може випасти така програшна комбінація, перевищує час існування Всесвіту.
«Тетріс» як синдром
А втім, занадто довго грати в «Тетріс» не варто, інакше можна зіткнутися з досить неприємним ефектом, який психологи називають «синдром Тетрісу».
Люди, які довго грали в «Тетріс», раптово можуть виявити, що постійно думають про те, як можна компактно укласти найрізноманітніші об'єкти, що зустрічаються їм в реальному світі. Наприклад, коробки на полиці в магазині або будівлі на вулиці. Заплющивши очі, вони можуть бачити кольорові зображення фігурок з гри, а падаючі блоки можуть переслідувати їх навіть уві сні.
Дослідники говорять: цей ефект виникає через те, що після довгого виконання одних і тих же дій наша свідомість прагне продовжувати їх навіть всупереч нашому бажанню. Так, наприклад, програміст, що довго працював над кодом, може побачити уві сні фрагменти своєї програми, а людина, яка довгий час провела у морі, може відчувати хитавицю й після того, як зійшла на берег.
Можливо, саме «синдром Тетрісу» допоміг Дмитру Менделєєву сформувати остаточний вигляд періодичної системи хімічних елементів, яку, за легендою, він побачив уві сні після того, як кілька років розмірковував над розв'язанням проблеми.
Але «Тетріс» може виявитися і корисним для нашого мозку. У 2009 році група дослідників на чолі з професором Річардом Хаєром з Університету Каліфорнії провела незвичайний експеримент. Вони відібрали дві групи добровольців, одна з яких грала в «Тетріс» по 30 хвилин щодня, а інша — ні. Після цього науковці провели МРТ-сканування мозку учасників. Виявилося, що у тих, хто проводив час за грою зростав метаболізм глюкози в сірій мозковій речовині, а продуктивність мозку зростала. І якщо споживання глюкози, а значить, і енергії мозком з часом знижувалось, то його продуктивність залишалася на високому рівні — поліпшувалася пам'ять і когнітивні здібності.
«Тетріс» на паяльнику і хмарочосі
Можна з упевненістю сказати, що немає електронного пристрою з екраном, для якого не була б написана своя версія «Тетрісу». Гру запускали і на калькуляторі, і на осцилографі, і навіть на паяльнику.
Але що робити, якщо хочеться пограти дуже великою компанією? Звичайно, використовувати фасад хмарочоса як екран!
У 2014 році «Тетрісу» виповнилося 30 років. На честь цього ювілею професор коледжу медіамистецтва Дрексельського університету Френк Лі разом з командою інженерів перетворив північну і південну сторони офісної будівлі Cira Centre в Філадельфії на величезні дисплеї. Для цього на кожній стороні вони встановили по 460 різноколірних світлодіодів, сформувавши два екрани розміром 20 на 23 пікселів.
Грати в гігантський «Тетріс» могли дві команди — одна розташовувалася у 500 метрах від Cira Centre, на площі перед Філадельфійським художнім музеєм, а інша — за три кілометри, в кампусі Дрексельського університету.
За тиждень у «Тетріс» на хмарочосі змогли пограти понад 2500 осіб, а професор Лі потрапив у Книгу рекордів Гіннеса як творець найбільшої у світі архітектурної відеогри.
«Тетріс» у кіно
Фільмами, знятими за сюжетами комп'ютерних ігор, зараз уже важко когось здивувати. «Лара Крофт: розкрадачка гробниць», «Варкрафт» і Doom зібрали десятки і сотні мільйонів доларів у прокаті. Але гру, де головні «герої» — падаючі вниз геометричні фігурки, екранізувати, здається, зовсім неможливо.
Але продюсер зі США Ларрі Касанофф вирішив інакше. У 2014 році він заявив, що його студія Threshold Entertainment планує почати зйомки фільму за мотивами «Тетрісу».
«Це буде дуже великий епічний науково-фантастичний фільм», — розповідав тоді Касанофф виданню The Wall Street Jourmal. І стверджував, що для стрічки вже готовий сценарій, а зніматися в ній будуть живі актори.
Двома роками пізніше продюсер заявив, що одним фільмом справа не обмежиться — «Тетріс» повинен стати частиною масштабної фантастичної трилогії, головною темою якої буде «створення порядку з хаосу».
А втім, пройшло вже понад п'ять років, але проєкт, судячи з усього, з місця і не зрушив. Можливо, було складно знайти акторів на ролі зеленого квадрата або червоної лінії?
Ну а поки Ларрі Касанофф розгойдується, у грудні 2020 року американський режисер Джон Бейрд почав зйомки байопіку «Тетріс». Це буде історія життя творця гри, Олексія Пажитнова. Фільм незабаром повинен вийти на платформі Apple TV+.