Смерть волонтера в Бахмуті: хто та чому вбив Артема Мирошниченка?

«Я не знав, що ця людина варта поваги, що він патріот України і таке інше. Я не думав, що все так станеться». Це слова одного з підозрюваних у побитті Артема Мирошниченка, волонтера та активіста з Бахмута, що на Донеччині. За тиждень після побиття він помер у лікарні. За однією з версій, приводом для конфлікту стала україномовність Артема.

hromadske спробувало відповісти на головні питання цієї резонансної справи.

Ким був Артем Мирошниченко?

Артем мешкав у Бахмуті, що на Донеччині, був активістом організації «Бахмут український». Як волонтер допомагав військовим та місцевому госпіталю Нацгвардії, брав участь у всіх проукраїнських акціях у рідному місті.

Що з ним сталось?

Артема Мирошниченка звіряче побили неподалік його дому ввечері 29 листопада. У лікарні у нього

констатували відкриту проникаючу черепно-мозкову травму, множинні перелами черепа та низку інших травм. 5 грудня 36-річний чоловік помер у лікарні, не приходячи до тями.

Чи повʼязаний напад з його проукраїнською позицією?

У коментарі hromadske рідний брат Артема Мирошниченка Сергій сказав, що той ніколи не мав конфліктів через україномовність. Проте Сергій (як і друзі Артема) дотримується версії, що конфлікт на вулиці спалахнув саме через це.

«Я думаю, що це було на підґрунті української мови. Прямих доказів цього я не маю, але ми разом з моїм адвокатом, з активістами будемо шукати людей, які можуть дати свідчення», — сказав Сергій.

То свідків немає? Тоді звідки взялась ця версія?

Про неї написала журналістка видання «Український тиждень» Єлизавета Гончарова 3 грудня (тоді Артем ще перебував у комі):

«…на його шляху зустрілися два хлопці. Вони були добряче напідпитку, тому їм хотілось відчувати себе сильними. „Чего ты тут ходишь?“ — спитали вони випадкового перехожого. Той щось відповів та пришвидшив рух. „А на нормальном языке ты не можешь? Мы на этом не понимаем!“ — почув він. Ці уривки діалогу випадково вітром донесло до людини, що проходила в цей час на іншому боці дороги».

Ця людина, як стверджує Гончарова, боїться за своє життя, тому «свідчити в суді та взагалі звертатися в правоохоронні органи не має намірів».

Інших, не анонімних, свідчень про те, з чого почався конфлікт, наразі немає. Хоча свідки були — принаймні, один з підозрюваних розповів, що бачив, як ще до побиття, під час початку розмови з Артемом, повз пройшло кілька перехожих.

То хто ці нападники?

Першим затриманим став 16-річний Микола Барабаш, який навчається в місцевому педучилищі на вчителя фізкультури. З 5 років його виховував прийомний батько.

Згодом затримали другого можливого учасника злочину — 17-річного Олександра Баришка, переселенця з Ясинуватої. Він нещодавно отримав умовний строк. Поліція повідомляла, що його судили за грабіж, але у судовій ухвалі йдеться про «злочин проти власності та експлуатації транспорту». Також примітний тим, що під час навчання в аграрному ліцеї — з якого його виключили — у творі на тему «Ким я хочу бути у майбутньому» він написав, що мріє стати кілером.

«Барабаш бив точно — є кров на його одежі. Баришок дуже наполягає, що він не бив, але ми вже розуміємо, що він точно підбурював. Також у матеріалах справи є відео, на якому видно, що саме у той момент, який зафіксований, більше бив Барабаш», — розповіла hromadske Оксана Болотюк, начальниця Бахмутського бюро правової допомоги та керівниця ГО «Бахмутська ліга правозахисників».

Обоє наразі перебувають під вартою без права внесення застави.

Який термін їм загрожує?

І Барабаша, і Баришка підозрюють у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень групою осіб, що спричинили смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу). Відповідна стаття передбачає від 7 до 10 років позбавлення волі.

У той вечір хлопці вживали алкоголь, що є обтяжуючою обставиною. Для Баришка обтяжуючою обставиною також є те, що він має судимість. Якщо буде доведено, що злочин було скоєно на ґрунті ненависті, це теж обтяжуватиме провину Барабаша та Баришка.

Журналісти hromadske продовжують стежити за справою про вбивство волонтера Артема Мирошниченка. Аби ми і далі могли всебічно та незаангажовано висвітлювати суспільно важливі справи, просимо вашої допомоги. Долучайтесь до спільноти друзів hromadske та підтримайте нас на Спільнокошті.

Вони визнають свою провину?

Микола Барабаш провину визнає, але каже, що «шкода, що так вийшло, я не думав, що все так буде». Олександр Баришок не вважає себе винним, наполягаючи, що бив лише Барабаш.

Друзі Мирошниченка казали, що під час суду Микола Барабаш стверджував, що хотів відпрацювати на випадковому перехожому свої бійцівські навички, здобуті у секції змішаних бойових мистецтв (MMA).

Але під час спілкування з журналістами та активістами у перерві судового засідання 11 грудня Барабаш спростував цю інформацію.

«Я такого не казав. І я не займаюсь ніякими бойовими мистецтвами. У секцію MMA я ходив дуже давно, ще у дитинстві», — сказав Барабаш.

Крім того, обвинувачений стверджує, що бити Артема почали через те, що Олександр Баришок «щось хотів у нього забрати». Проте, зрештою вони нічого не забрали.

Свої відносини з Баришком Микола описує так: «Він постійно мене підбурював. В той вечір я хотів піти додому — двоє наших товаришів пішли додому — але він сказав, щоб я залишився з ним, оскільки йому нудно, і він хоче знайти пригод».

Зустріч із Артемом Мирошниченком Барабаш запамʼятав так:

— Він [Артем Мирошниченко] спитав у Олександра Баришка: «Хто ти такий і що тобі треба?»

— Він українською спитав?

— Ні, російською.

— Артем не говорив російською!

— Він говорив російською, бо ми до нього почали звертатись російською.

Натомість друзі та знайомі Артема стверджують, що той ніколи не переходив на російську.

А що підозрювані кажуть про українську мову?

На першому засіданні Микола Барабаш попросив, щоб йому надали перекладача, оскільки він погано розуміє українську. Пізніше він скаже, що його неправильно зрозуміли: він просто хотів говорити у суді російською.

На питання про ставлення до України та української мови Барабаш відповів так:

«В школі у мене були добрі оцінки з української. Я патріот України, я плів сітки теж (як і Артем Мирошниченко — ред.). Я ходив з прапором [Микола говорив російською, проте вжив саме слово „прапор“ — ред.) навколо своєї школи зі своїм класом».

Суспільний резонанс та зміна підсудності

7 грудня Артемівський міськрайонний суд розмістив на своєму сайті повідомлення:

«…розповсюджується інформація про те, що цей злочин був скоєний на ґрунті ненависті до української мови та України. Поширена інформація ґрунтується на неправдивих даних та є недостовірною. У ході закритого судового засідання, яке проводилось судом 02 грудня, таких фактів не встановлено та не виявлено».

Це обурило місцевих активістів, які вважають, що суд, який лише обирав запобіжний захід підозрюваному, а не розглядав справу по суті, не міг робити таких висновків. Крім того, активістів обурило те, що це судове засідання проходило у закритому режимі. Засідання зробили закритим за клопотанням адвокатки, яка послалась на те, що підозрюваний є неповнолітнім.

12 грудня близько двох десятків людей пікетували офіс Уповноваженої з прав людини Людмили Денісової, вимагаючи, щоб розгляд цієї справи перенесли з Бахмуту до Києва через заангажованість суду.