«Соціальна доставка», StopCovid та інші. Як епідемія змінює волонтерський рух в Україні
Поки медики борються з епідемією та працюють на «передовій», небайдужі люди підтримують тих, кому потрібна не лише медична допомога.
Початок березня 2020-го: про COVID-19 відомо ще менше, ніж зараз, медикам критично бракує засобів захисту, Україна та світ опиняються в жорсткому карантині. У цей період з'являється чимало ініціативних груп, що розуміють: або боротьбу з епідемією організуємо ми, або вона буде набагато повільнішою, потребуватиме більшої ціни та зусиль. Хто ці першопрохідці і як вони працюють?
Ми зібрали три історії українських волонтерів, які активно допомагали та продовжують допомагати вразливим групам населення та самим лікарям.
Жансая Жайсанбаєва, координаторка напрямку Mental Health Care волонтерського руху StopCovidUa
Волонтерський рух StopCovid виник як природна реакція нашого суспільства на пандемію. Ми відчули більш системні помилки, які могли погіршити ситуацію. Наприклад, відсутність довіри та зв'язку між приватним та державним секторами, викривлені інформаційні потоки та неоднозначне ставлення громадськості, психологічний стан суспільства в цілому.
Новий режим потребував максимальної відповідальності без чіткого розуміння результатів. Існувало багато координаційних центрів, які не комунікували між собою, тому одна й та сама робота виконувалася одночасно кількома групами. А в деяких регіонах навпаки — координаційні центри були відсутні. Тож зусиллями волонтерів ми створили «Stop Covid UA».
У межах проєкту ми створили загальнодоступну базу знань зі щотижневими звітами, вебсайт та сторінки в соціальних мережах, через які велася комунікація з волонтерами та тими, кому потрібна була допомога. Проводили регулярні відкриті конференц-дзвінки. Також використовували неформальні суспільні практики: психологічну підтримку, онлайн-бар, переклад міжнародних протоколів та вебінари зі спеціалістами, розвіз продуктів для населення та медпрацівників. Цільовою аудиторією стали медперсонал та лікарні, літні люди та інші вразливі групи, креативні волонтери (підприємці, маркетологи, перекладачі, філологи та інші), недержавні організації.
Основною діяльністю руху стала координація, розвиток IT-інфраструктури (кілька технологічних проєктів, що допомагали антиковід-руху), залучення волонтерів, медіакампанії з доцільної поведінки та публічної перевірки фактів. Наша команда перекладала медичні протоколи та інструкції до обладнання, організовувала навчання. Ми залучили понад 20 організацій, зокрема міські ради, Національну службу охорони здоров'я, неурядові організації.
Ми дослідили кілька глобальних антиковід-рухів. Спиралися на аналогічні глобальні практики endcoronavirus.org, щоб розкрити всю доступну інформацію про коронавірус, заплановані та підтримувані проєкти та прозорі механізми координації під час виявлення проблеми.
Ілля Бовсуновський, координатор волонтерського проєкту «Соціальна доставка»
Мій шлях волонтерства поділяється на свідомий та несвідомий період.
Семикласником я потрапив у археологічний гурток. З 2011 року щороку їздив туди та робив свій внесок як волонтер, адже це було безоплатно, мало соціальну, історико-культурну користь та було добровільним бажанням.
У 2018 році потрапив на програму «Агенти Волонтерства 1.0» — восьмимісячну програму розбудови волонтерського руху у своєму рідному місті — Запоріжжі. Весь той рік багато подорожував Україною, брав участь у різних волонтерствах: годував людей літнього віку та безхатьків разом із фондом «Життєлюб» (м. Київ) та під час Громадського обіду у Львові, прибирав перед фестивалем в ОТГ Немішаєве (Київська обл.).
Далі став тренером національної програми «Школа Волонтерства». Перший тренінг провів у березні 2018-го у Дніпрі, потім став організатором цієї школи у Запоріжжі, що допомогло зібрати команду, з якою я працюю й сьогодні.
Ідея проєкту «Соціальна доставка» виникла як реакція на коронакризу. Проєкт «Студентство за волонтерство» призупинився через заборону масових зібрань. Ми з командою вирішили: якщо позиціонуємо себе як проактивних людей — маємо діяти. Почали думати, як вийти в офлайн без порушень рекомендацій МОЗ. Так і народилась ідея «Соціальної доставки».
Першу доставку здійснили нашій бенефіціарці — Любові Миколаївні. Вона вже бабуся, виховує двох онуків та онучку. Це була тестова спроба, щоб «обкатати» схему проєкту. Коли доставив їй продукти, дізнався, що вона віддала онуків невістці, бо пенсії на комуналку, харчування, одягнути-взути дітей не вистачає, а кошти на їхнє утримання від держави вона отримує з великою затримкою.
У березні проєкт діяв як ініціатива восьми студентів. Для мене це історія успіху з «нуля». Першим кроком було створення волонтерського кол-центру: скинулися командою по 20 гривень, купили сім-карти — так з'явилася наша гаряча лінія. Далі з’явилося питання комунікацій та бази бенефіціарів. Створили табличку в Google-таблицях, яка і стала такою базою. Потім розписали «посадові» обов'язки: координатор, координатор мобільних груп доставки, координатор кол-центру, фандрейзер, PR-ник, SMM-ниця, дизайнер. З цього й утворився «стартпак» команди.
Цей проєкт був насичений злетами та падіннями. Труднощі спочатку були пов’язані з нестачею коштів на продукти — це була халепа. В умовах коронакризи бізнес взагалі не йшов на контакт, хоча ми з фандрейзеркою відправили понад 60 партнерських пропозицій. 90% коштів, які ми реалізували на доставки — це кошти благодійників. Як-то кажуть: зі світу по нитці, бідному на вишиванку.
Радісний момент настав, коли зателефонували представники проєкту UCBI («Зміцнення громадської довіри», Ukraine Confidence Building Initiative) та запропонували підтримати ідею. Так почався довгий шлях занурення у ґрантову справу з усіма папірцями, рахунками, підрядниками та купою нових для мене речей.
Наш максимум до ґранту був 30-35 доставок. Досягненням стало те, що ми зробили 100+ доставок, а також поширили діяльність на Мелітополь — це піднесло проєкт з міського до обласного рівня. Отримали 89 заявок від волонтерів.
Проєкт закрили в кінці червня, бо закінчилися ресурси. Вдячний своїй команді, без їхнього внеску та підтримки ця ідея померла б, навіть не народившись.
Інна Іваненко, виконавча директорка Благодійного фонду «Пацієнти України»
Благодійний фонд «Пацієнти України» створив ініціативу «Об'єднуємося в боротьбі проти коронавірусу!», щойно в Україну прийшла епідемія COVID-19. Ми знали реальну картину: на початку березня медики були наодинці з епідемією. Вони не мали захисту, медичного обладнання, відповідних умов роботи в лікарнях.
Спочатку до нас приходили наші члени-пацієнти, які відверто говорили, що у їхнього лікаря немає захисту. Потім почали звертатися самі лікарі та керівники закладів. Також до нас звертались представники бізнесу, які готові були допомогти, але не знали чим.
Тоді ми зрозуміли, що можемо скоординувати лікарні, бізнес та людей, які хочуть допомогти, виступити координаційним центром, який до того ж ще й почав самостійно робити закупівлі. За один день ми запустили ініціативу. Ми створили сайт, ідея якого — скоординувати тих, кому потрібна допомога, і тих, хто готовий її надавати. Одразу вибрали декілька пріоритетів у роботі: забезпечувати засобами індивідуального захисту (ЗІЗ) медичних працівників переважно в опорних лікарнях та купувати обладнання для лікарень.
Команда фонду невелика — 11 людей, а роботи було — на сотні людей. Тому ми одразу почали збирати однодумців-волонтерів, готових приєднатись до нас. Створили гугл-форму, яку ми розсилали по своїй базі даних, опублікували на офіційному сайті та на сторінці у Facebook. У нас організувався координаційний штаб, люди відповідали за конкретні напрямки.
Ми працювали майже цілодобово, постійно шукали та вели переговори з донорами, пояснювали їм складну ситуацію в країні. Паралельно налагоджували закупівлі та постачання захисту й обладнання, шукали чесних та якісних виробників та дистриб'юторів. За п’ять місяців на допомогу лікарням, пацієнтам та навіть лабораторіям ми зібрали понад 20 мільйонів гривень. За ці гроші закупили понад 380 тисяч ЗІЗів, 170 одиниць медичного обладнання. Це допомогло 8 тисячам медичних працівників у 218 лікарнях. На сьогодні вся команда ініціативи — 200 сміливих та небайдужих людей.
Зараз фонд допомагає покращити інфраструктуру референс-лабораторії Центру громадського здоров’я. Це — головна лабораторія з вивчення COVID-19 в Україні, яка верифікує роботу інших лабораторій по країні. Наша допомога дозволить лабораторії працювати ефективніше. Також ми продовжуємо доставляти в лікарні ЗІЗи та обладнання.
Матеріал створено в межах кампанії «Чисто: інформаційна протидія COVID-19», яку реалізує Український Дім у співпраці з художниками, дизайнерами та ілюстраторами. За підтримки Посольства США в Україні та у співпраці з ГО «Цех експериментальної культури». Кампанія мовою мистецтва розповідає про безпеку та адаптацію до життя в умовах пандемії.
Авторка: : Марія Богатікова