«Станемо тісно, як сардини в банці»: чи зупинить новий італійський рух хвилю популізму?
Італія та інші європейські країни уважно слідкують за новонародженим «рухом сардин», який стає «вірусним» в Інтернеті та дуже помітним — на площах міст Апеннінського півострова. Хто такі ці «сардини», які змушують говорити про себе журналістів та політологів — розбиралось hromadske.
«Станемо тісно, як сардини в банці»
Молодіжний рух народився 14 листопада цього року в Болоньї, коли четверо молодих людей вирішили: ми не віддамо наше місто Маттео Сальвіні.
Річ у тім, що Болонья та її регіон Емілья-Романья традиційно був осередком лівих політичних ідей. Нині ж Сальвіні, лідер ультраправої й популістської партії «Ліга», сподівається, що президенткою регіональної ради Емілії-Романьї стане кандидатка від правих Лючія Боргонцоні.
Вибори заплановані на кінець січня 2020 року, а 14 листопада Сальвіні приїхав до Болоньї з передвиборчим туром. Його виступ мав відбутися у болонському палаці спорту, що здатний вмістити 5570 осіб. Сам Сальвіні у липні втратив посаду віцепрем’єра та міністра внутрішніх справ Італії, коли розпалася урядова коаліція з його партії та «Руху 5 зірок».
У відповідь на запланований виступ Сальвіні журналіст Маттія Сантоні разом із трьома друзями — інженером, туристичним гідом та лікаркою — вирішили зібрати на площі більше 5570 людей. Мовляв, достатньо, якщо нас буде шість тисяч — це вже більше, ніж тих, хто прийде послухати ультраправих, і ми станемо на площі тісно, як сардини в банці. Відтак друзі назвали свій рух «6000 сардин».
Своїх прихильників вони збирали через соціальні мережі, наголошуючи: «Жодної лайки, жодного символа, жодної партії». Мовляв, у суспільстві і так забагато напруження, тому нехай це буде радше флешмоб, а не політична демонстрація.
Несподіваний успіх
Відгук був неочікуваним навіть для організаторів — на площу вийшли від 12 до 15 тисяч осіб, «озброєних» вирізаними з картону сардинами. Далі на черзі була Модена, Генуя, Мілан і ще десяток італійських міст. І повсюди «сардини» заповнювали площі тисячами прихильників. Навіть якщо їм доводилося стояти під зливою.
14 грудня «першу іхтіологічну революцію в історії», як назвав це засновник руху Маттія Сантоні, має побачити Рим. Там очікується не менше 200 тисяч учасників, хоча сама площа Сан Джованні може вмістити до мільйона «сардин». Того ж дня флешмоб «сардин» має відбутися у Мадриді, Парижі та Брюсселі — відповідні сторінки у фейсбуці є дуже відвідуваними та активними. Цілком імовірно, що рух «сардин» скоро може поширитися всією Європою.
Чого ж намагаються досягти всі ці люди? По-перше, сказати «ні» ультраправим та націоналістичним ідеям, які ширяться Італією.
Протягом останніх двох років сталося кілька інцидентів, що ілюструють зростання радикальних ідей в Італії. Так, у місті Мачерата в лютому 2018 року молодик неофашистських поглядів почав стріляти у всіх темношкірих людей на своєму шляху. Перш ніж чоловіка зупинили карабінери, він встиг поранити шістьох випадкових осіб. Здаючись карабінерам, він загорнувся в національний прапор, заволав: «Італія — для італійців!» та зробив фашистський салют.
У грудні 2018 в північному містечку Лоді дітей іноземців позбавили права на шкільні обіди рішенням мера з партії Сальвіні «Ліга». А в листопаді цього року префектура була змушена надати особисту охорону 90-річній Ліліані Сегре, яка вижила в часи Голокосту — через погрози з боку ультраправих, які заперечують геноцид євреїв.
По-друге, метою сардин є нагадати всім про Конституцію. Адже в головному італійському законі немає фрази «спочатку італійці» (так звучить гасло «Ліги»).
Власне, поки що у «сардин» немає політичної програми. Вони характеризують свої ідеї так: проти ненависті, проти брехні, проти розділення людей на сорти, за толерантність, за лібералізм.
Ми існуємо завдяки вам! Підтримайте незалежну журналістику – фондуйте нам на Спільнокошті та долучайтеся до спільноти Друзів hromadske.
Альтернатива традиційним лівим
Хоча сам Маттія Санторі під час численних інтерв’ю повторює: «Ми швидше антитіла від брехні, аніж політичний рух», політичний потенціал у «сардин» є.
Але їхні ідеї — все ж лівоцентристські, і більшість їхніх прихильників походять з лівих політичних кіл.
Лівоцентристські політичні партії в Італії останніми роками переживають кризу. Хоча нині формально при владі перебуває лівоцентристська Демократична партія, вона не виглядає достатньо переконливо для виборців, оскільки сформувала уряд із проросійськими популістами з «Руху 5 зірок».
Італійські лівоцентристи-ліберали не можуть домовитись навіть всередині власної політичної сили. У вересні цього року від Демпартії відкололось крило прихильників колишнього прем’єра Маттео Ренці, яке утворило нову партію під назвою «Італія віва».
Заглиблені у власні протиріччя, лівоцентристи не здатні сформулювати переконливі для людей гасла та ідеї, не вміють розповісти про себе цікаво й доступно для молоді. Отож не дивно, що деякі політологи бачать у «сардинах» потенціал, який зможе надихнути всі ті мільйони традиційно лівоцентристських виборців, які останніми роками почувались розгубленими і лише спостерігали, як країною все впевненіше марширують ультраправі ідеї.
«Я та мої друзі хочемо надіслати сигнал: це неправда, що праві ідеї, расизм повсюди виграють і нема на то ради. Є ми — молоді люди, які не згодні з жодною з ідей Сальвіні, і ми хочемо, щоб наш мирний флешмоб був видний, і щоб люди відчули: нас таких чимало! Ми обстоюємо ідеї толерантності, поваги до людських прав», — говорить 30-річна Алессандра з Рима.
«Сардини» називають себе антипопулістами й антифашистами. І це насправді є нормою, яку італійське суспільство підзабуло. Адже італійська Конституція, прийнята 1948 року, відкрито базується на ідеях Resistenza — тобто тодішнього опору фашизмові Муссоліні.
Авторка: Ірина Кащей