«Страх і бізнес»: Навіщо інвестувати в Україну?

Марк Туррелл, технологічний підприємець вирішив інвестувати в Україну, хоча збройний конфлікт ще не закінчився, а проблеми з корупцією та системою правосуддя ще далекі від вирішення.

Перше питання дуже просте. Ви інвестуєте в Україну. Навіщо? Хіба не страшно спрямовувати власні фінанси сюди і зараз?

Я працюю з технологіями, почав свою першу справу ще у 24. Я люблю технології і те, що вони можуть робити, люблю якість життя, яку вони несуть користувачам, а яке вони приносять, коли компанія розуміє, що робить.

Але є проблема в тому, як будувати технологічну компанію: де взяти хороших розробників? І не лише розробників, а ще і продакт-менеджерів, людей, які можуть створювати. У цьому для мене і полягає питання: де щось створювати?

Україна має репутацію місця, де створюються деталі, які потім експортуються за кордон. Нещодавно я почав проводити тут свій час, і зрозумів, що розробницькі таланти тут просто неймовірні! Виявляється, що технології багатьох моїх друзів-підприємців уже давно було створені саме тут! Вони не казали мені про це, але тепер я знаю, чому у них такий класний продукт.

Також було цікаво звідки починати розбудовувати компанію: Берлін, де я зараз знаходжуся? Лондон? Можливо. Сан-Франциско? Точно ні. Але я дізнався, що можу поїхати до України і вже через тиждень мати чудову команду професіоналів, які працюватимуть над продуктом – це просто неймовірно! З точки ж зору бізнесу це коштуватиме стільки ж, або менше, ніж у Берліні, і точно набагато менше, ніж у Лондоні чи Сан-Франциско. І навіть тоді це лише за умови, що я знайду людей, які можуть займатися такою роботою. Тут мої мрії як бізнесмена можуть втілитися набагато швидше.

Але Росія так близько. Тут війна – про це важко забути

По Києву важко це помітити. Я був в країнах під час війни: у Лівії одразу після тамтешньої революції, і там дійсно було зрозуміло, що у них війна, люди були сумні, у стресі. Але тут – люди щасливі, це створює по-приємному дивну атмосферу. Це для мене був один із сюрпризів.

От якби я, наприклад, інвестував 15 млрд доларів у хлібний завод за 5 км від російського кордону – можливо це мало би вплив. Але на технології це не впливає взагалі ніяк, це ж очевидно.

Справді, важко пояснити світові, що війна іде за 700 км від Києва (в Ізраїлі сектор Газа десь вже за 70 км від столиці)

Так, там це як до вашого аеропорту від Києва.

Я ніколи досі не був в Україні − вперше  приїхав 2 місяці тому, маю багато українських друзів, слідкую за новинами, беру участь у житті суспільства,  і мене цікавило, що відбувалося в Україні до недавньої революції і що трапилося потім. Коли мені сказали: тобі слід поїхати до України, я зразу сказав «так».

Був discovery tour young global lеаders Поїздка молодих лідерів . І дивно було що багато з моїх друзів – яскраві, розумні люди, що розуміються на політиці та геополітиці, сказали: ми не поїдемо. Окей, а я поїхав. В мене не було страховки, зустрічі в аеропорту, але буквально за кілька годин я їм смачні страви, зустрічаю чудових людей, роздивляюся сонячне місто. Було дивно, бо мої очікування, створені під враженням від іноземної преси, були зовсім інші: що місце – жахлива воєнна руїна і що повсюди катастрофа, але виявилося, що це лише через те, що телекамери у них знаходяться лише в одному місці. Не завадило би хоча би однією з цих камер зафільмувати «всю іншу країну».

Тож я був дуже позитивно вражений.

Але перед поїздкою до України ви читали Guardian чи дивилися розслідування BBC. Історії про українську корупцію важко було б оминути. Корупція ж, на відміну від війни, далеко не «за 700 км від Києва»

Це ви зміните. Навіть на найнижчому рівні. Мене питали про корупцію. Я мав зустрічі з урядовцями, які дуже обнадіюють… Але кого цікавить, що вони говорять? Треба дивитися, що робиться на низах. Потрібні великі зміни,  а вони починаються з малих. Наприклад, скоро ви матимете найсексуальнішу поліцію в світі − як для чоловіків, так і для жінок. Я не знаю, як це працювало раніше. Та можу уявити, що коли ти потрапляв в ДТП ти просто давав комусь гроші і вже ні в якому ДТП ніби й не був.

Я спілкувався з людьми у Харкові. Був на освітній конференції організованій громадськими активістами: кілька сотень викладачів, які хочуть змінити освітню систему в Україні. І там дівчата розповіли мені про те, як раніше працювала корупція в університетах:  ти мав платити гроші за оцінки! Що? Справді? Це ж нісенітниця! Я розпитав як це відбувалося. Виходить оцінки від професора могли коштувати близько 1000 доларів на рік! Це треба спиняти! Бо якщо хтось навчається у бізнес-школі і платить хабарі, то хто з нього вийде у результаті? Корумпований підприємець…

Але це системна проблема. Якщо це корумповане суспільство, то з ким говорити, аби зупинити це? Ти можеш звернутися в міліцію. Але вона корумпована – це не допомагає. Потім ти ідеш до суду, а там теж корупція і це теж не працює.

Подібне –  дуже серйозний системний виклик для країни. Потрібні дуже сміливі лідери, сміливі особистості, аби щось змінити. Добре те, що ви вже проходили подібне, вистояли перед пеклом із куль. Наступним кроком має бути інша боротьба – «з іншими кулями».

Не всі задоволені темпами змінами, усі хотіли б більголо. Хоча якісь речі таки відчуваються. Щодо реформ – що треба міняти найперше? З чого почати?

Лідерство − це ключове, найважливіше. Але цей аспект може бути і найскладнішим, і найпростішим. Є таке прислів'я: риба гниє  з голови. Якщо голова зіпсована, то і все інше погниє.

Але хороший лідер це не єдине. Цього не достатньо. А як поводиться його оточення? А Далі? Треба спускатися сходинками вниз і вниз. Громадянське суспільство має навчитися тримати лідерів під контролем. Дуже швидко. У вас зараз економічна, валютна криза, місцями окупаційна влада, яка звісно тут на відпустці… І у вас є небагато часу.  Є речі, які смертельно необхідно зробити якнайшвидше. Також важливо зрозуміти, як зробити все це більш прозорим. Прозорою має бути система функціонування уряду.  Є ідеалісти-активісти які могли б зробити цю систему більш прозорою, але в них нема впливу важелів впливу всередині системи, тож вони обєдналися з молодими активістами у владі, що поміняли бейджі на урядові. …

Добре, що у вас є люди, якість, експорт, гривня впала і робоча сила подешевшала. В мене є підозра що буде вибух, підйом. Через півроку, 2-3 роки.

Коли найкращий час, щоб інвестувати?

Ну зрозуміло: купуй дешево, продавай дорого. Якщо дивитися на Україну, то є декілька цікавих речей. Перше – це нерухомість. У вас є дивна можливість для внутрішньої міграції. Бо інша країна зробила деякі міста непридатними для проживання. Тож зараз в Києві живе скільки? 2 млн людей з інших міст? Це і проживання, і робота – тут є великий потенціал для розвитку економіки. Мої знайомі, повязані з нерухомістю вже дивляться на Україну і думають, що тут можна зробити. Якщо будівельні матеріали місцеві, це допомагає місцевій економіці, тримає ціни на низькому рівні. Плюс  ти ж не везтимеш будівельників із Німеччини, коли є хороші українські працівники. Тож тут є широкі можливості.

Технології теж прекрасна річ. Як іноземець, я працюю і роблю бізнес з компаніями, що орієнтуються на міжнародний ринок тут, в Україні. Це значить, що я плачу ціни міжнародного рівня, які трохи нижчі ніж в Берліні, але окей, це нормально.. Проте якби я був з української компанії, на мене б працювали ті ж люди, але я  платив їм менші кошти . Все одно вдвічі більше ніж вони б отримували зазвичай але це було би неймовірно дешево порівняно з Берліном.

У той же час маємо певні підводні камені: ліцензію на ведення бізнесу інколи дуже важко отримати, до того ж ти ще і маєш заплатити за неї купу коштів. Корупція у вас дуже дивно працює.

На скільки перспективним наразі лишаються технологічний сектор. Зараз конкуренція у цій сфері зростає – всі йдуть робити бізнес у технологіях. Чи вистачить місця кожному?

Одного разу я був на виробничій конференції у Німеччині. Там йшлося про те, що все стає інформаційним бізнесом. Що це значить?

Навіть якщо ви робите цемент, то ваше виробництво сьогодні стає цифровим.

Вважати, що світ майбутнього буде складатися з додатків для сматфонів, – це дуже поверхове уявлення.

Технології інтегровані в авта, технології інтегруються у все.

Я не розглядаю все це як поїздку, аби написати маленький додаток для айфону. Це про таланти розробників.

І наостанок, який ваш головний секрет у веденні бізнесу?

Мій головний секрет у бізнесі – зосередитися на прибутку. Дуже легко відволіктися на щось блискуче, інші проекти, деталі… Я проводжу півроку обираючи остаточну мету власного проекту, після цього все стає зрозумілим. І з цією ясністю можна сказати: ось це відволікає, це треба відкинути.

Тож потрібно зосередитися на остаточній меті, памятати, чому ти це почав.

/ Андрій Баштовий, Олександр Назаров, Андрій Радченко