Стратегія ЄС щодо Росії: розмови, розмови, розмови (огляд преси)

Про волонтерів, які постачають українським солдатам усе – від гвинтівок до борщу, пише газета New York Times. Жінки на кухні у Дніпропетровську цілу ніч готують суху заготовку для борщу, щоби передати солдатам на фронт, адже «хто у Міноборони зварить солдатам борщ?». На кожній пишуть «Зроблено з любов’ю». Волонтери дуже активні у Дніпропетровську – місті, яке розташоване близько до епіцентру бойових дій, та і в інших куточках України волонтерських рух набирає обертів. Близько 15-20 тисяч добровольців також воюють на Сході. А волонтери в тилу забезпечують їх усім необхідним – хоча це свідчить i про слабкість державних інституцій. Посадовці відважно говорять про те, що українські сили готові дати відсіч можливому наступу сепаратистів чи російських солдатів – однак кореспонденти, які побували на передовій, відзначають, що воякам бракує найнеобхідніших речей: від теплого одягу до пального.

Про війну у Львові нагадують похорони загиблих солдатів, пише видання Economist. Журналісти побували на прощанні з 27-річним бійцем «Айдару», який втратив життя на Сході. На Личаківському цвинтарі Львова поховали вже кілька десятків бійців. Та до міста надходять не лише погані новини – минулого тижня живими повернулися 600 бійців Нацгвардії, один із яких освідчився своїй дівчині просто під час вітальної церемонії. Дехто з мешканців Львова висловлює розчарування слабкою реакцією Заходу на російську агресію в Україні, однак альтернативи європейському шляху розвитку не бачить ніхто. «Питати у львів’янина, куди має йти Україна – на Схід чи на Захід – те саме, що питати у 4-річної дитини, чи їй подобаються цукерки», - сміючись, сказав журналісту один із мешканців.

Яка доля чекає в Росії колишнього командира бойовиків на Донбасі Ігоря Стрєлкова-Гіркіна? Варіанти пропонує журналіст Олег Кашин у статті для Deutsche Welle. Перший – Стрєлков стане лідером «кишенькової» опозиційної партії, яка створить незагрозливу для Кремля інтригу. Інший варіант – маргінальна ніша одного з лідерів націоналістичних «руських маршів». Альтернативою цим двом опціям є тюремне ув’язнення – наприклад, за звинуваченням у підготовці воєнного заколоту.

Французьку праворадикальну партію «Національний фронт» фінансує російський банк, який належить олігархові Геннадію Тимченку та є близьким до Путіна – пише видання Mediapart. За його даними, партія, лідер якої Марін Ле Пен відома своїм прихильним ставленням до Володимира Путіна, нещодавно отримала 9 мільйонів євро кредиту від «Першого Чесько-Російського Банку». До цього політична сила намагалася отримати фінансування в інших банках Франції, ЄС і навіть США – однак безрезультатно. Росіяни ж залюбки надали гроші, а посадовці «Національного фронту» заявили, що не бачать у цьому нічого поганого – адже «гроші не пахнуть».

Росія знайшла лояльну політичну силу і в Німеччині, пише газета Bild. За даними видання, Володимир Путін робить там ставку на євроскептичну партію «Альтернатива для Німеччини». Як з'ясували журналісти, відповідну рекомендацію йому дали експерти з московського «Центру стратегічних комунікацій». Видання натякає, що принаймні частина фінансування партії йде з Росії.

Зараз у світу є чотири стратегії проти путінської «тактики хаосу», вважає німецька газета Die Welt. Німеччина устами канцлера Ангели Меркель говорить про те, що український конфлікт стосується всіх і треба стримувати агресію Росії в Східній Європі – але водночас залучати Москву до співпраці в інших світових конфліктах. Сполучені Штати хотіли би, щоб Україна залишалася у «сірій зоні» між Заходом та Росією, хоча відверто про це ніхто в адміністрації Обами не говорить, вважає автор статті. Для України ставки дуже високі – вона або заплатить височезну ціну, але отримає свободу від Росії, або залишиться зруйнованою на десятиліття. Ну а стратегія Європейського Союзу зводиться до трьох слів: розмови, розмови, розмови.

Грег Саттел, колумніст американського Forbes пише про те, що в України є всі шанси перетворитися на нову Кремнієву долину. Він нагадує, що всі провідні світові технологічні осередки мають багато спільного: потужні університети з якісною освітою в ІТ-сфері, толерантне середовище, активна творча атмосфера – галереї, кафе тощо. Все це вже є, наприклад, Києві. Єдине, чого не вистачає українському ринку – вибухового стартапу, який би здобув би світову популярність. Автор поспілкувався з українським венчурним інвестором Євгеном Сисоєвим і той переконаний – чекати на переламний момент для України залишилось недовго. В країні є дуже багато перспективних стартапів. Примітно, що вони орієнтовані переважно не на внутрішній, а на міжнародний ринок. Сисоєв вважає, що для того, щоб почався український ІТ-ренесанс, достатньо буде однієї компанії з капіталізацією в мільярд доларів. Для порівняння, ICQ, яка змінила ізраїльський ринок ІТ, оцінювалась в 400 тисяч доларів. Автор підкреслює – все це стане можливим завдяки реформам і боротьбі з корупцією, бо це те, на що передовсім звертають увагу інвестори.