Супергеройський фільм «Вічні»: компроміс між студійним блокбастером та інді-стрічкою
Фільм Marvel «Вічні» розпочинає нову еру кіновсесвіту після грандіозного фіналу «Месників: Завершення» і знайомить глядача з новою групою супергероїв. А на додачу намагається зламати шаблони супергеройського кіно.
Безперечно, стрічки студії Marvel завжди були шаблонними. Глядач знав, що на нього чекає в кінотеатрі: злодій, який хоче влади над людством, багато спецефектів і екшн-сцен, дрібка гумору, а ще — герої в яскравих обтислих костюмах, які під час бою з антагоністом зруйнують пів Нью-Йорка. В якийсь момент керівники студії вирішили, що варто ламати цю формулу, і почали запрошувати в режисерські крісла авторів із самобутнім стилем. Як результат — успішні серед глядачів «Тор: Раґнарок» Тайки Вайтіті та «Вартові Галактики» Джеймса Ганна, що зібрали великі каси.
Коли в режисерське крісло нового фільму «Вічні» запросили Хлої Чжао, це стало несподіванкою. Чжао на той момент щойно отримала головний приз Венеційського фестивалю, «Золотий глобус» та «Оскар» за свій фільм «Земля кочівників» (і стала другою жінкою в історії, яка здобула «Оскар» за режисуру). Вона відома своїми камерними докудрамами, які досліджують життя американців: корінних індіанців у резервації, людей, які обрали кочовий спосіб життя. Чи зможе режисерка перенести свій стиль до фільму Marvel, чи жорна великої студії таки будуть сильнішими? Це цікавило всіх.
Зрештою, фільм «Вічні» отримав найгірший з-поміж усіх супергеройських стрічок студії рейтинг на сайті RottenTomatoes, де критики можуть залишати свої оцінки фільму. Він виявився недостатньо «марвелівським» для фанатів і занадто «марвелівським» для аудиторії авторського кіно..
У центрі сюжету — 10 Вічних. Вони мають людську подобу, але є кимось на кшталт богів, кожен із яких володіє певною силою. 7 000 років тому вони прибули на нашу планету в трикутному монолітному космічному кораблі (так і проситься алюзія на Стенлі Кубрика) за наказом Арішема, який є надістотою-селестіалом. Саме селестіали (безсмертні космічні боги та найдревніші істоти Всесвіту) стежать за розвитком історії і мають силу створювати та нищити галактики. Місія Вічних на планеті Земля — допомогти розвитку людства й захистити його від космічних хижаків Девіантів. Вічні полюбили Землю, полюбили людство, і, попри наказ Арішема не втручатися в людські справи, за 7 тисяч років залишили неабиякий слід на землі, а точніше — у міфології. Імена Вічних — Серсі, Ікар, Тена, Друїґ, Ґільґамеш… Знайомі, чи не так?
Сюжетно фільм вийшов дуже філософським. Тут немає однозначного антагоніста, окрім Девіантів, проте вони слугують радше декораціями для екшн-сцен — аби Вічним було з ким битися між розмовами. І це проблема, оскільки стрічка постійно балансує між витонченим філософським кіно про цінність людського життя та супергероїкою.
Хлої Чжао надала стрічці свого стилю. Режисерка майже відмовилася від використання Технологія, яка дозволяє за допомогою комп'ютерної графіки замінити зелений екран на будь-яке інше тлохромакею та знімала більшість сцен на природі, аби краще її передати. Часто Чжао використовує великий план — це дозволяє максимально тонко й чуттєво передати емоції та настрій героїв. У фільмі навіть знайшлося місце для теми любові й відданості до рідної землі (про що режисерка вже говорила у своїх попередніх інді-фільмах). Утім, до кінця не полишало відчуття, що в певні миті поза кадром вигулькував продюсер Marvel і казав: а тепер екшн-сцена або монолог з купою пафосних слів! Після чого глядача різко вириває з медитативного занурення у світ, де боги можуть бути людьми.
Нині всі говорять про те, скільки «перших» моментів було в цьому фільмі для кіновсесвіту Marvel. Перша сцена сексу, перший відкритий ЛГБТ-персонаж, найбільш різноманітний каст із супергероями різних національностей та перша героїня з вадами слуху, що й стало її суперсилою: ця Вічна має надшвидкість і відчуває вібрації навколо себе. Ба більше, акторка Лорен Рідлофф справді має вади слуху. Але чи не найбільше вражає внутрішня ніжність цього фільму та його глибоко гуманістичний посил — надто незвичний для фільмів, у яких можна запросто зруйнувати пів міста.