Святослав Померанцев про книги, вино та Czernowitz
В місті Чернівці 3-6 вересня відбудеться 6й Міжнародний поетичний фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ. Про історію фестивалю, своїх друзів-поетів та своє нетрадиційне видавництво розповів Громадське Культура Святослав Померанцев.
Святослав Померанцев – підприємець, громадський діяч, керівник видавництва MERIDIAN CZERNOWITZ та однойменного поетичного фестивалю в його рідному місті Чернівці.
На інтерв’ю Слава прийшов із пляшкою вина, символічною пачкою гривневих купюр та кількома книжками свого видавництва.
Свій натюрморт видавець прокоментував конструктивно та з гумором:
«Мене часто запитують, чому ваш фестиваль, видавництво та інші проекти успішні. От я і приніс цю інсталяцію, яка демонструє замкнений цикл успіху. Отже ми п’ємо вино, потім пишемо та видаємо книжки, потім їх продаємо і на отримані гроші купуємо знову вино».
- Святославе, відколи ти так сильно полюбив поезію, що вирішив створити свій поетичний фестиваль?
- Я не можу сказати, що я сильно люблю чи любив поезію і саме тому зробив фестиваль. Я – менеджер. Поезія, література та фестиваль для мене, в першу чергу, - це інструменти для досягнення іншої мети. Фестиваль був створений для того, щоб повернути місто Чернівці, а з ним і Україну, на культурну мапу Європи. Мені дуже пощастило, в мене є дядько – Ігор Померанцев. Він не лише дисидент, відомий журналіст радіо «Свобода» та поет, а й винний критик. Тому якось випивши з ним вина та поспілкувавшись, ми вирішили, що це буде саме поетичний фестиваль.
- Чому фестиваль абсолютно безкоштовний?
- Цьому є різні пояснення. Але в першу чергу, в мене є фобія – я боюся, що люди не прийдуть на захід. Ми готуємо фестиваль цілий рік і тому мені дуже страшно, що ніхто не прийде. Тому ми створюємо максимально комфортні умови для слухачів. І це теж має успіх. На наших поетичних заходах буває близько 500 глядачів. В програмі фестивалю бере участь вища поетична ліга України та Європи. Також фестиваль дуже збалансований театральними, музичними перформансами. Це фестиваль вищого ґатунку, тому що наші гості з Австрії, Німеччини, Швейцарії і ми робимо так, як роблять там. Наші учасники цього вимагають.
- Які ключові моменти в програмі?
- Головний учасник фестивалю – це місто Чернівці. І фестиваль народжувався, як культурологічна прогулянка містом із зупинками в тих місцях, які репрезентують Czernowitz (прим. застаріла назва Чернівців), для поетичних читань. Тому ми завжди експериментуємо і даємо можливість туристам та журналістам побачити місто. Наприклад, неділя почнеться з читання віршів на єврейському кладовищі. До речі, згоду головного Равіна Чернівців ми отримали.
- Згодом, ваша фестивальна історія привела до того, що ви заснували ще й видавництво. Кого ви видаєте? Чи теж обмежуєтеся лише поезією?
- Я інколи жартую, що ми видаємо книжки, які не продаються. Просто ми вирішили зайняти таку нішу, як високолоба інтелектуальна література. І ми видаємо не лише поезію, а й прозу. Проте видавництво – це дуже умовна назва. Адже в нас немає ані офісу, ані складів, ані комп’ютерів чи менеджерів – словом, того, що є у всіх звичайних видавництв.
- А як же ці книжки з’являються на світ?
- У нас є інтелект. Наше підприємство не має сталих витрат. Таким чином немає і потреби та погоні за прибутком, щоб покрити ці сталі витрати. Це така гра. Це кайф, тому ми можемо приділяти більше уваги саме творчій складовій. Моя ціль роботи з автором звучить так: “Максимальні дивіденди для автора”.
- Хто ці щасливі автори, яких ви видаєте?
- Мені пощастило, бо всі автори – це мої друзі. І пощастило ще тому, що мої друзі пишуть якісні тексти. Тобто ми постійно видаємо Юрія Юздрика, Тараса Прохаська, Сергія Жадана, Оксану Забужко, Юрія Андруховича, Ігоря Померанцева, Андрія Любка, Катерину Бабкіну. Отак буває. І ми швидше не видавництво, а така агентська інституція. Наша мета – задовільнити потреби автора. Видавництва ж навпаки працюють на потреби читача. Нам же подобається наша схема і вона має успіх, хоч і рідко практикується в українському книговиданні. Я ніколи не дивився, як роблять інші. Я зробив фестиваль та видавництво так, як відчував. І воно працює.
- Розкажи також про поетичний тур, який стартував 1 вересня. Хто, куди і навіщо?
- Це таке поетичне турне: Харків – Чернівці – Львів – Франція – Бельгія – Люксембург – Швейцарія – Німеччина. В ньому візьмуть участь як українські поети, так і німецькі, і навіть російські. Ми хочемо, щоб ті учасники з-за кордону подивилися на сучасну Україну. Адже їм важко отримати правдиву, а не заангажовану, інформацію в себе в країнах. Тому коли вони їдуть в українські міста, вони бачать, що Харків – мирне місто, що там не вбивають немовлят, що там вільно звучить українська й російська мови. Вони їдуть до Львова і бачать, що «бандерівці» не бігають із автоматами. А потім вони приїздять до себе і розповідають про це в своїх блогах, у Facebook, на лекціях. Адже це також популяризація українського продукту за кордоном. Треба сказати, що так склалися обставини, прикрі, але які вже є, що сьогодні Україна – дуже модна країна. І зараз є шанс цим скористатися, щоб представити себе ширше. Підтримати інтерес, задовольняючи потреби свого клієнта. В даному разі на інтелектуальний продукт.