«Танк на полі бою — значить по ньому летить усе». Танкіст, що став Героєм України у 23

«Перший постріл — і ти видихаєш, страх пропадає, емоції зникають, думки на полі бою відключаються, зʼявляється адреналін. Бачиш противника, ціль, куди тобі треба відкрити вогонь. Кажу: “Шева, гати!”», — розповідає танкіст з 59 бригади імені Якова Гандзюка Євген Пальченко про свої перші відчуття на полі бою.

Євгену — 25. У свої 23 він отримав Героя України за те, що на початку повномасштабного вторгнення вивів бригаду з оточення під Олешками на Херсонщині.

Стати військовим Євген вирішив ще у школі. І хоча в його родині батько, брат та дідусь — військові, своє рішення Євген не повʼязує з впливом родичів. Після 11 класу хлопець вступив до академії сухопутних військ у Львові.

«Хотів бути якомога далі від дому», — сміється Євген.

«Коли вперше сів у танк — ця міць, ці кінські сили, коли воно все гарчить, цей шум, а ці постріли, — Євген аж закочує очі, розповідаючи про роботу на танку. — Танк на полі бою — це значить, що по ньому летить усе: від стрілецької зброї до найбільшого калібру. Не вистачає лише біля моря воювати, аби по нас ще корабельні пушки лупили».

«Танкісти, — каже Євген, — це маленька родина».

У нього у взводі завжди був принцип: «Один танчик ніколи не піде в бій».

Історія Євгена — у відео hromadske. Це відео входить до серії репортажів про Героїв України.