Телефонні дзвінки зі цвинтаря. Українські й російські митці у Німеччині обговорили анексію Криму
“И брат съедает брата без мысли о еде”, - співають пітерські митці з колективу “Ередовое удожество” на виставі, що пародіює анексію Криму і російську агресію на відкритті виставки “Телефонні дзвінки зі цвинтара. Виставка проти прихованої війни в Україні”, що відбувається в німецькому Кельні.
Українські, російські, а також німецькі художники та інтелектуали обговорюють події довкола України й Росії в Академії світового мистецтва, на серії дискусій та вистав, організованих однією з найшанованіших кураторок сучасного мистецтва Єкатериною Дьоготь, а також Давидом Риффом.
Колектив Романа Осьмінкіна починає в з попередження “Ахтунг!Ахтунг! За півгодини ця територія буде оголошена російською територію”. В продовження дівчина в костюмі Наталі Поклонської – прокурора Криму, призначеного окупаційного криму, вилізши з паперового танку роздає російські паспорти, які на прикінці вистави радять розірвати. Танці, російські частушки з текстом “Вежливые люди вежливо стоят. Вежливо калашнички в их руках блистять”. Усе присвячено кримчанам Олегу Сенцову та Олександру Кольченку, ув’язненим в Росії.
Тут же фільми харківського художника Миколи Рідного “Звичайні місця”, де його рідне місто показано в моменти демонстрацій. Документальна робота київського документаліста Олексія Радинського у співпраці з польським режисером Томашем Рафою “Люди, що прийшли до влади” нагадує про першні дні після захоплення Слов’янська, фіксує перші підірвані блок-пости і перших родичів загиблих.
Незбудований міст між Росією і Кримом, мапи, на яких показані страхи Москви про приєднання колишніх колоній до НАТО, чи плани збудувати союз від Владивостока до Лісабона. Так київські художники з групи “Бурлака-Мельничук” показують інсталяцію “Під мостом”, порівнюючи кордон між державами Варшавського пакту та Римської імперії.
Виставка названа на честь серії малюнків української художниці Алевтини Кахідзе , якими вона ілюструє телефонні розмови з матір’ю Клубнікою Андріївною, контра живе у Жданівці поряд з Єнакієво, що на непідконтрольній території. На основі цих розмов німецький режисер Георг Блокус ставить п’єсу.
“Митці між двох фронтів”, “Нотатки з домашнього фронту: Страх і ненависть в Росії сьогодня”, “Ревізіонізм та Європеїзація” - такі дискусії спрямовані для німецькій аудиторії, яка хоча й цікавиться, але досі заплутана в деталях війни й конфлікту.
На питання під час дискусій “Від Донбасу до Майдану” та “На мінному полі пропаганди: Мілітаризація медіа” відповідала також журналіст Громадського Наталя Гуменюк.
hromadske.tv