Тероризм в Європі: 5 речей, яких ми не помічаємо
Сьогодні терористичних атак в Європі значно менше, аніж у 1970-1980 роках
На графіку, який використовує дані Global Terrorism Database, наочно видно співвідношення кількості терористичних атак за останні 35 років, інспірованих ідеями джихадизму, та інших терористичних злочинів.
Перший висновок, який можна зробити з цього графіку – це те, що терористичні атаки ісламістів фактично розпочалися з 1980 року і різко зросли у 2004-му, коли під час теракту в метро Мадриду загинули майже дві сотні людей.
По-друге, з графіку видно, що сьогоднішній момент виглядає достатньо «мирним» у порівнянні із попередніми десятиліттями
Однією з причин цього феномену є те, що тероризм є тісно пов’язаний із медійним висвітленням. Багато хто з теоретиків тероризму підкреслювали цей аспект: Раймон Арон ще у 1970-х писав, що метою тероризму є не вбивство, а поширення страху та жаху. Вбити декількох, щоби боялися мільйони – ось мета терористів.
«Всі терористичні акти виходять із медійного супроводження. До 1980-тих років інтернет був мало поширений. Відтак, для досягнення своїх цілей терористам доводилося здійснювати значно більшу кількість атак», — заявив в ефірі Громадського Богдан Петренко, заступник голови Українського інституту дослідження екстремізму.
«Сьогодні достатньо зробити невеликий теракт в Брюсселі, і про це буде знати увесь світ за лічені хвилини».
«В Україні у 2014-му році було зафіксовано півтори тисячі терористичних атак. В 2015 році їх було на 15% менше. Але про це не говорять. Так само як ніхто не говорить про те, що в той самий день, коли відбулися теракти у Брюсселі, в Україні був теракт у Кіровограді», — додав експерт.
Тероризм у світі на порядок вище, аніж в Європі
За детальним висвітленням тероризму в Європі легко не помітити, що в світі відбувається більше трагедій, аніж це висвітлюють провідні світові ЗМІ в прайм-таймі телеефірів та на перших шпальтах газет.
Наприклад, лише за чотири місяці поміж терористичними атаками в Парижі 13 листопада 2015 та вибухами у Брюселі 22 березня 2016 – подіями, які дуже детально висвітлювали ЗМІ, — у світі відбулося близько 25 терористичних атак у двох десятках країн усіх континентів: в Азії, Африці, Америці. Загальна кількість жертв терористичних нападів за цей період становить понад 500 осіб. Французька газета «Ліберасьон» підготувала детальну хронологію цих чотирьох місяців. За 2015 рік кількість жертв тероризму в світі сягає 2000 осіб.
За даними Global Terrorism Database, в період з 2001 до 2014 року найбільшу кількість життів тероризм забрав в Іраку (понад 42 тисячі) та Афганістану (16 тисяч). В Сирії кількість жертв від тероризму (3,5 тисячі) не набагато перевищує кількість смертей в США (більше 3 тисяч). А Сомалі (2,8 тисячі) лише ненабагато випереджає за цим показником Росію (2,6 тисячі).
Джихадисти із європейськими паспортами
Хибним є уявлення про те, що терористи — це лише араби чи мусульмани. Некоректно також вважати, що міграційна криза призвела, чи призведе у майбутньому, до збільшення кількості терористичних атак в Європі. Більша кількість терористів в Європі мають європейське громадянство. Наприклад, арештований 18 березня причетний до терактів у Парижі Салах Абдеслам має французьке громадянство, а брати Ель Бакрауї, які здійснили атаки в Брюсселі, мали бельгійське громадянство.
В інтерв’ю Громадському відомий дослідник джихадизму Олів’є Руа говорив, що у феномені європейського джихадизму йдеться не стільки про «радикалізацію ісламу», скільки про «ісламізацію радикалізму». Молоді люди, які стають на шлях джихадизму, роблять це не завдяки, а всупереч релігії своїх батьків.
«Якщо подивитися на ідентичність терористів, перш за все, очевидно, що це молоді люди, віком від 18 до 30 років. Їх можна поділити на дві великі категорії. Дві третини з них — молоді мусульмани у другому поколінні. Це діти батьків-імігрантів, які приїхали у Францію, аби працювати і живуть тут вже якийсь час. Друга категорія — це «навернені», які прийняли іслам. У двох випадках неофіти («навернені») та мусульмани за походженням, відстоюють релігійну ідентифікацію, яка суперечить релігійній ідентифікації їхніх батьків. Щодо неофітів — це очевидно, вони повстають проти атеїзму власних батьків».
«Усі терористи, які завдали удари по Парижу та по Брюселю, мали європейське громадянство», — підтвердила в ефірі Громадського і Елена Габрієлян, журналістка французького радіо RFI.
«Європейський джихадизм розвивається у самій Європі і має опосередкований зв’язок із тим, що відбувається на Близькому Сході», — наголосила вона.
Невипадково у Франції після терористичних атак розпочалася широка дискусія про необхідність позбавлення громадянства тих, хто визнаний причетним до терористичних злочинів. Відповідні зміни у Конституції пропонував президент країни Франсуа Олланд ще в листопаді 2015. Але, зрештою, навіть попри схвальний відгук від Венеціанської комісії, французький парламент не дійшов згоди у цьому питанні і французька Конституція залишилася без змін.
Причини тероризму не релігійні, а соціальні
Серед причин поширення ідей джихадизму в Європі нерідко називають соціальні проблеми молоді. З цією думкою лише частково погоджується Олів’є Руа:
«Якби усе можна було пояснити бідністю та низьким походженням, ми мали б десятки тисяч терористів. Є індивідуальні фактори, які мають навіть психологічне підґрунтя. Але в цілому, це молоді люди, що належать до одного «перехідного покоління» — це покоління не тільки молодих мусульман чи тих, хто прийняв іслам, але це й ті, хто є на позиціях більш індивідуалістичних та агресивних», — розповів він в ефірі Громадського після терактів в Парижі.
«Треба говорити і про політичні, і про соціальні причини», — наголосила Елена Габрієлян.
«Відомо, що майже півтисячі бельгійців приєдналися до «Ісламської Держави» в Сирії, з них півтори сотні повернулися в Бельгію, і вони становлять реальну загрозу».
Журналістка розповіла, що Моленбек — передмістя Брюсселя, — зовсім невипадково став осердям європейського джихадизму. Населення Моленбеку дуже бідне, безробіття налічує 25%, а серед молоді, яка становить половину усього населення Моленбеку, цей показник сягає 50%.
«Окрім того, у Бельгії дуже висока сегрегація, набагато більша, аніж у Франції». — На думку журналістки, соціальний фактор відіграє важливу роль.
«Гарячі телефонні лінії» могли би врятувати Європу від тероризму
Майже усі експерти згодні, що переслідування та покарання злочинців бореться із наслідками, а не з причиною ісламської радикалізації, яка призводить до кривавих трагедій.
«Полювання на радикалізовану молодь ні до чого не призведе. Сама ідея того, що ми можемо повністю знищити тероризм, не має особливого сенсу, — переконаний Олів’є Руа. — Натомість, проти чого ми дійсно маємо боротися — це проти використання ісламу як наративу для радикалізації. Якщо молоді люди перестануть віднаходити у джихадистському чи салафітському ісламі потужну основу для повстання, це покращить ситуацію. <...> Я маю на увазі, що є певне захоплення радикальним ісламом, і нам треба атакувати це захоплення, а не самих радикалів».
В Європі є розуміння того, що боротися потрібно із причинами радикалізації. Одним із ефективних превентивних методів є соціальна робота із потенційними радикалами. Таких організацій в Європі немало. Юлія Йоффе у статті «Чи гарячі телефонні лінії могли б врятувати Брюссель?», опублікованій у виданні Foreign Policy, наводила приклади таких організацій в Європі.
«У Франції є так звані «зелені номери», за якими я, наприклад, можу зателефонувати, аби повідомити, що я помітила ознаки радикалізації мого сусіда. Потрібно буде заповнити анкету і відправити її», — розповіла Елена Габрієлян в студії Громадського.
«В Німеччині існує телефонна лінія, на яку можуть телефонувати родини та отримувати психологічну підтримку та пораду. Існує й інша телефонна лінія, назва якої арабською мовою звучить як «Життя» — там працюють переважно молоді люди арабського походження». Це викликає довіру. В Бельгії ця практика якраз не була поширена.
/Громадське Світ. Тетяна Огаркова
/фото Aaron «tango» Tang: теракт під час марафону у Бостоні, 15 квітня 2013 р.