Тіктокери у «пікселі»
На тлі скандалу про Спартака Субботу, який представлявся психотерапевтом, усе масштабнішою стає ще одна проблема — медійні псевдовійськові.
Я думаю, це дуже круто, що чимало військових використовують соцмережі для спілкування і з цивільними, і з побратимами, і з посестрами, діляться власними думками й емоціями. Суспільству важливо чути голоси з передової. Але на тлі бійців, які в перервах між бойовими діями ведуть свої сторінки, у соцмережах набирають популярності власники акаунтів, чию репутацію складно чи й неможливо підтвердити.
Чи є вони військовими? Яких частин? Чи справді вони зараз у Бахмуті? Чи мають доступ до інформації звідти? Паразитуючи на безпрецедентній довірі українців до Збройних сил України (96% опитаних), ці медійні «військові» стрімко набирають аудиторію, аби й надалі її монетизувати або маніпулювати суспільною думкою.
З одного боку, алгоритми тіктоку дозволяють будь-кому миттєво стати трендовим. З іншого, глядач після перегляду 30-секундного відео не часто перевірятиме, хто ця людина і чи варто їй довіряти. Зрештою, не втрачають пильності і російські спецслужби, які можуть від імені нібито українських військових поширювати власні послання.
Журналістам, особливо телевізійникам, треба заповнювати ефір. Розумію. І як найшвидше це зробити? Запросити медійних військових, адже де ж іще шукати тих, хто готовий вийти в ефір? І добре, коли це бойові військові, але ж з'являються такі персонажі, які розповідають про бої в Бахмуті, імітуючи свою присутність там.
Або інше. До мене якось звернулися військові зі скаргами на свого командира. Я подивилася, що про нього пишуть колеги. Натомість бачу, що його часто запрошують в ефіри, а в коментарях — «герой України». Воно й зрозуміло, адже про «славу» цього командира не буде відомо, допоки бійці не наважаться вийти зі скаргами публічно. А це в умовах війни може бути небезпечно для їхніх життів.
Під час війни верифікувати інформацію стає ще складніше. Це відкриває широкий простір для тих, хто бажає швидко підкорити тікток чи інстаграм. Одягнувши «піксель», ці тіктокери автоматично здобувають прихильність широкої аудиторії. Якщо іноді навіть професійним журналістам складно перевірити людину (обмежений доступ до зони бойових дій, уже згаданий страх військових виходити у публічну площину), то у соцмережах «кожен із нас президент» і може легко ошукати аудиторію.
Думаю, на нас чекає ще немало відкриттів про таких блогерів.
Це авторська колонка. Думка редакції може не збігатися з думкою авторки.