«Торкався грудей, ляскав по сідницях». Сексуальні домагання у публічних місцях — як реагувати і що каже закон
«Почав водити голими геніталіями по нозі у переповненому транспорті», «затискав сідниці», «хапав за руки й діставав зі штанів член». Домагання від незнайомців у громадських місцях — проблема, знайома чи не кожній жінці. Торік 42% українок зазнали стріт-харасменту, згідно з опитуванням Фонду народонаселення ООН в Україні. Жінки часто бояться розповідати про те, що сталося, — через осуд і ризик почути «сама винна».
Ми зібрали історії жінок, які зіштовхнулися з такими домаганнями. І розповідаємо, що робити, якщо до вас чіпляються на вулиці.
«У маршрутці підсів чоловік, почав торкатися стегна та грудей»
Найчастіше це відбувалось у громадському транспорті. Найдужче Діані Ковальовій закарбувалася в пам’яті історія, що трапилася з нею у 5 класі, коли дівчина ще й підлітком не стала. Їхала до школи в тролейбусі, коли до неї підсів чоловік. На вигляд йому було років 35, доносився запах перегару. Почав робити їй компліменти, намагався дізнатися ім'я, питав, у якому класі вчиться.
«Я ігнорувала його. Було страшно й некомфортно», — згадує Діана.
У тролейбусі було багато пасажирів, та ніхто не зробив чоловікові зауваження через те, що він чіплявся до дитини. Далі — гірше. Незнайомець вийшов на одній зупинці зі школяркою. Сказав, що проведе. Діана роззирнулася довкола. На щастя, поблизу опинилася дівчинка з її школи. Вони ніколи не спілкувалися, але Діана відказала чоловіку, що то її подружка. Миттю побігла до неї. Чоловік не пішов за ними.
Діана більше ніколи його не бачила. Дівчина дорослішала, і хоч скільки всього відбувалося, з пам’яті не стирається саме та історія. Та й вона виявилася не єдиною.
У період навчання на третьому курсі інституту Діана їхала в маршрутці. Коли вона сіла біля вікна, до неї приєднався незнайомець.
«Вільних місць було достатньо, але він вирішив сісти біля мене. Приблизно за хвилину я відчула, які він торкається мого стегна. Не зрозуміла, навмисно це було чи ні. Але ще за хвилину він уже торкнувся до моїх грудей і лобка одночасно. Я смикнулася, голосно сказала, щоб він перестав чіплятися. Хоча зараз розумію: треба було вмазати», — розповідає Діана.
Маршрутка під'їхала до зупинки, і чоловік просто вийшов, а Діана цілий день переживала неприємне відчуття від цієї ситуації. Розповідала про неї друзям, але реакція чоловіків її спантеличила.
«Так, неприємно, але нічого страшного», — казали вони.
Натомість подруги реагували по-іншому: обурювались і матюкалися. Але, розказавши про пережите, Діана відчула полегшення — підтримка друзів розрадила.
Говорити — важливо. Психотерапевтка Анна Афіногенова каже: про такі ситуації варто розповідати подругам, партнерам чи іншим близьким. Якщо жінка відчуває, що може отримати підтримку, розуміє, що не сама, до неї повертається відчуття безпеки.
«Поки я виймала з кишені телефон, він дістав зі штанів член»
Іра (ім’я дівчини змінене на її прохання — ред.) знає, як це — коли незнайомці домагаються у транспорті й на вулиці. Її кілька разів обмацували в метро й торкалися голими геніталіями в переповненому транспорті.
«Після такого почуваєшся дуже гидко. Якось я йшла вулицею, і один перехожий ляснув мене по сідницях. Поки я усвідомила це, він уже пройшов повз. Людина пішла собі, мовби нічого й не сталося. І я нічого не могла з цим вдіяти», — каже Іра.
У парках дівчина намагається гуляти нечасто — за останній рік тричі зустрічала там ексгібіціоністів.
«Якраз тиждень тому сиділи з подругою на траві біля ставка. Раптом мені у спину прилетіла невелика дерев'яна палиця. Виявилось, ексгібіціоніст намагався привернути нашу увагу. Розумію, що це нездорова людина, але від цього не легше. Хочеться закричати або кудись звернутися, а куди — не знаєш», — розповідає Іра.
А втім, найнеприємніше сталося посеред малолюдної вулиці. До Іри підійшов молодий чоловік, запитав, котра година. «Поки я виймала з кишені телефон, він дістав зі штанів член, схопив мене і почав тицяти. Я викрутилась і втекла».
Тієї миті Іра відчула тільки шок від того, що це відбувається насправді. Вона сфокусувалася на тому, аби вирватись і втекти. Огида від ситуації наздогнала вже потім.
Поки що в Україні немає статті за сексуальні домагання у публічних місцях. Тим паче, якщо порушник — незнайомець. За українським законодавством, його дії навіть не визнаються сексуальними домаганнями. Однак це не означає, що немає шансів притягнути людину до відповідальності. Про це розповідає юристка та членкиня Громадської ради з гендерних питань при міжфракційному депутатському об’єднанні «Рівні можливості» Олена Зайцева.
«Поки що для сексуальних домагань немає окремої статті. Найбільш реалістично — вимагати, щоб поліція визнавала сексуальні домагання у громадських місцях дрібним хуліганством. Є судові рішення, де такі дії трактуються як правопорушення, передбачене ст. 173 Адміністративного кодексу України», — пояснює Олена Зайцева.
За таке можна поплатитися штрафом, громадськими, виправними роботами (від 1 до 2 місяців) з відрахуванням 20% заробітку, а то й адміністративним арештом до 15 діб. Щоб підтвердити таке правопорушення, потрібен протокол поліції, рапорт інспектора та пояснення самого порушника. Юристка каже: якщо немає ризиків для безпеки дівчини/жінки, можна записати ситуацію на телефон чи попросити зробити це свідків. Свідчення очевидців також можуть допомогти — корисно зібрати їхні контакти відразу на місці. Проте, за словами Олени Зайцевої, треба бути готовою до того, що таку справу не будуть вважати «важливою», і поліція не поспішатиме на виклик.
«Деякі випадки сексуальних домагань у громадських місцях могли би кваліфікувати й за серйознішою статтею — вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру (ст. 153 Кримінального кодексу України), але такі випадки мені не відомі», — каже юристка.
«Водій таксі пропонував зайнятися сексом»
Перший випадок домагання стався з Юлею у маршрутці. Вона поверталася додому в переповненому салоні. Якоїсь миті зрозуміла: хтось тисне зумисне й локально.
«Мене почали погладжувати по сідницях, навмисно стискати їх. Перші кілька секунд почувалася безпорадною, не знала, що робити — кричати, штовхнути чи вдати, що нічого не відбувається? У голові крутилося тільки: "Блін, мене лапають, блін, мене лапають". І так по колу»,— розповідає Юля.
Її скував страх:
«Раптом хтось побачить, що я стою і нічого не роблю? За кілька секунд це відчуття минуло, до того ж мене продовжували торкатися й уже націлилися конкретно між ніг».
Дівчина вирішила наосліп відштовхнути руку ліктем. Вона не бачила, хто це робить. Доїхала до своєї зупинки.
«Накрило бридотним відчуттям того, що мене торкалися. Я пішла до метро не оглядаючись. Було страшно, що випадково встановлю зоровий контакт із тим незнайомцем — і він піде за мною далі», — каже Юля.
Анна Афіногенова радить: якщо хтось торкається в маршрутці, треба кричати:
«Якщо говорити прямо про це незручно, варто кричати хоча б “крадій у маршрутці”. Але максимально голосно привернути увагу — такі люди зазвичай бояться, що їх побачать».
А втім, співробітниця міжнародного руху проти домагань Hollaback Моллі Акгерст каже: не існує правильних чи неправильних реакцій на домагання, будь-яка є прийнятною. Не варто докоряти собі перегодом: мовляв, вчинила не так, як слід було.
Щоб подолати свій страх і відреагувати, Анна Афіногенова рекомендує зробити кілька вправ: дихати животом, стискати й розтискати кулаки.
Ще один випадок трапився в таксі. Юля поверталася із зустрічі з друзями о 3-4 ранку, була втомлена і змерзла, тож радо зустріла таксиста.
«У нас зав’язалася коротка розмова, він питав, звідки їду, де гуляла. Помітив, що я була трохи напідпитку, тактовно запропонував зупинитися, якщо мені стане зле. Але я запевнила, що добре почуваюся, лише втомилася», — розповідає Юля.
Урешті-решт дівчина припинила розмову — стало некомфортно, що водій так допитується. Коли під’їхали до будинку, таксист не поспішав розблокувати двері.
«Тут він повертається й питає, чи є у мене кава вдома. Автоматично відповідаю ствердно, не розуміючи, до чого це. Він каже: “Запросите?” Я здивувалась і відмовила», — розповідає дівчина.
Юля простягнула таксисту 200 гривень за поїздку, але водій їх не брав. Дівчина почала розуміти, що ситуація виходить за межі.
Далі таксист видав:
«Дівчино, займімося сексом».
«Я шокована! Кажу: "Ні, дякую". Досі не розумію, чому так ввічливо. Він питає, чому, запевняє, що буде недовго. Почуваюся дивно, прошу його закінчити цю розмову. Водій мовчить кілька секунд, я вже починаю панікувати. Але врешті розблоковує двері. Я, ніби мішком прибита, забираю решту, дякую за поїздку, виходжу, йду додому, роздягаюся, лягаю спати»,— каже Юля.
Уранці дівчина не могла оговтатись, осмислити, що сталося. Чому водій відомої по всій Україні мережі таксі дозволяє собі запитувати клієнтку в заблокованій машині, чи не займеться вона з ним сексом, і спонукати її до цього?
«Я не відчувала, що вдалося уникнути чогось страшного. Можливо, тому, що все відбувалося на словах, без подальших спроб заглянути на каву. Просто нетямилася від подиву: як таке взагалі могло статися? Себе також не звинувачувала, що сіла напідпитку в таксі, але досі бішуся, що була така ввічлива»,— каже Юля.
Зрештою, вона поставила одиницю в рейтингу водія, поскаржилася на нього у службу таксі й виявила, що замість 40 гривень решти він віддав лише 20.
На думку психотерапевтки Анни Афіногенової, ситуацію в таксі можна порівняти зі спробою зґвалтування, оскільки дівчина перебувала в заблокованій автівці.
«Такий досвід може травматично вплинути на людину, однак усе залежить від віку й ситуації. Якщо виникла загроза життю, цілісності, про це ні з ким було поговорити й жінка не отримала підтримки, ситуація може залишатися непропрацьованою і далі впливати на людину», — пояснює психотерапевтка.
«А ще проблема в нашому суспільстві, щедрому на фрази: “сама винна”, “сама так одягнулася”, — каже Афіногенова. — Через це жінки часто бояться ділитися своїми історіями».
Що робити, якщо незнайомець чіпляється до вас на вулиці?
Є ще кілька рекомендацій. Треба одразу спробувати дистанціюватися від людини. Сказати, що поспішаєте, не бажаєте спілкуватися — і йти далі.
Якщо це не допомогло, зателефонуйте близькій людині, скажіть, що до вас чіпляються, попередьте, де ви перебуваєте, і попросіть зустріти.
Спробуйте дійти до багатолюдного місця або зайдіть у заклад і повідомте про ситуацію працівникам. Попросіть їх викликати поліцію або випустити вас через чорний хід.
Достовірні дані щодо розповсюдженості сексуальних домагань в Україні, за словами Олени Зайцевої, малоймовірні, адже багато людей не розуміють, що таке сексуальні домагання, які їхні прояви. У 2016 році проводили опитування щодо сексуальних домагань на вулицях різних країн, яке виявило: такі ситуації траплялися із 79% жінок в Індії, 86% у Таїланді, 89% у Бразилії, 75% жінок у Лондоні, а в Афганістані — 93%.
«Зміни в законах України бажані. Зокрема, варто розширити термін “сексуальні домагання” й запровадити статтю (в кодексі), але складно прогнозувати, чи це можливо в найближчому майбутньому. Наміри та певні зусилля є, але поки що невдалі. Сама проблема сексуальних домагань не вважається серйозною. Її завжди готові відкласти на “завтра”», — каже юристка.
Домагання є гендерною проблемою, яка притаманна переважно одній статі, говорить Олена Зайцева. Оскільки влада в Україні досі має здебільшого чоловіче обличчя, проблема відходить на другий план.
* * *
Діана Ковальова, з огляду на пережиті домагання, підсумовує: такі ситуації показують, наскільки жінка незахищена у громадському просторі. Усюди їй доводилося самотужки ладнати з кривдником, ніхто поруч не допомагав його втихомирити.
Лише за останні три дні hromadske отримало понад 50 повідомлень від жінок, які відгукнулися на наш заклик у тематичних спільнотах розповісти історії домагань. В Україні поки що немає окремої статті за сексуальні домагання, та жінки готові говорити. Висловлюємо вдячність кожній, яка наважилася.
Ми беремося за чутливі теми, бо вважаємо їх важливими. Ми висвітлюємо проблеми через людські історії, пишемо цілісно та всеохопно. Ви можете допомогти нам у цьому, долучившись до спільноти друзів hromadske. Ми фінансуємося завдяки такій підтримці читачів, рекламі та міжнародним донорам.