Внесок юристів, контроль за владою і праця рук: як громадські об'єднання долучаються до відновлення України
«На початку повномасштабної війни всі “гасили пожежу”. Хоча фаза активних бойових дій триває, зараз з’явився запит на те, щоб видихнути, зібратись і подумати “а що далі?” більш стратегічно. Наш Форум громадянського суспільства — це якраз спроба перейти від реактивної поведінки до тієї, коли ми самі собі будемо ставити пріоритети й вирішувати, як і куди рухатися далі», — пояснює роль громадянського суспільства Наталя Климова, координаторка Форуму, менеджерка з оргрозвитку ІСАР «Єднання».
Форум громадянського суспільства «Обриси майбутнього: перемога, відновлення та модернізація України», який проводить ІСАР «Єднання», відбудеться 30 травня. Участь у ньому візьмуть громадські об’єднання з усіх куточків країни. Мета Форуму — створити платформу для координації, обміну досвідом і напрацювання спільного плану дій для перемоги та відновлення України. Реєстрація на подію ще триває, для цього переходьте за посиланням.
На прикладі діяльності чотирьох організацій розповідаємо, як громадські об’єднання сприяють нашій перемозі, які зусилля вже зараз спрямовують на відновлення та відбудову країни, які виклики бачать і як пропонують їх долати.
«Будуємо Україну Разом»
Відбудовою та відновленням різних будівель всеукраїнський молодіжний рух «Будуємо Україну Разом» займається з 2014 року. Для цього організація збирає молодіжні волонтерські табори, що обʼєднують представників громади, місцеву молодь і небайдужих, які приїжджають з усіх куточків країни та з-за кордону. Волонтери організації ремонтують усе — від приватних помешкань до молодіжних центрів.
«Ми виросли в національну організацію, яка створює можливості розвитку та волонтерства для молоді по всій Україні, сприяє відбудові та розвитку громад», — розповідає Дарʼя Черкашина, директорка з маркетингу та комунікацій БУРу.
За 9 років БУР попрацював у понад 85 населених пунктах України. Рух провів 109 таборів із відбудови та відновлення, залучив понад 7000 волонтерів і волонтерок, які зараз є активною потужною спільнотою.
З перших днів повномасштабного вторгнення частина спільноти БУР пішла на фронт. БУРівці почали закривати військові потреби воїнів своєї спільноти, допомагати одне одному їжею та речами. А згодом повернулися й до своїх звичних будівничих проєктів.
«З червня 2022 року завдяки понад 2600 волонтерам і волонтеркам БУР створив комфортні умови проживання для понад 5000 людей із постраждалих від війни громад», — каже Черкашина.
Найбільшим викликом під час війни став психологічний стан молоді, каже Юрко Дідула, директор ГО БУР. І наводить сумну статистику з дослідження Аналітичного центру Cedos та агенції Info Sapiens, яку провело Міністерство молоді та спорту. Згідно з даними дослідження, 82% молоді зазначили втрати через війну (йдеться про будь-які втрати, пов’язані з війною: відключення електроенергії, зниження доходу, розлука з сім’єю, переміщення, смерть друзів або членів родини). При цьому 36% з них повідомили про зниження або втрату доходу, а 28% — про погіршення психічного здоров’я.
«Тому працювати над цими проблемами через залучення молоді до всіх типів волонтерства, неформальну освіту та розбудову нашої спільноти — стратегічні цілі БУР та виклики на найближчі роки», — каже директор ГО.
До початку війни в Україні функціонувало понад 300 молодіжних центрів та просторів, де працювала переважно молодь. Після 24 лютого майже половина з них перепрофілювалися під гуманітарні потреби. За даними Міністерства молоді та спорту, з 68% працівників та працівниць молодіжних організацій, які були вимушені виїхати зі своїх регіонів, лише 37,6% мають можливість долучатися до молодіжної роботи (програми для молоді, школи проєктного менеджменту, тренінги тощо). Загалом унаслідок воєнної агресії постраждало 40% молоді в Україні. Два мільйони молодих людей вимушено виїхали за кордон, ще стільки ж — стали ВПО.
«Ми розуміємо, що це комплексна проблема та загальнонаціональний виклик, проте хотіли б зробити свій внесок. Плануємо налагодити співпрацю з посольствами та представниками діаспори, запустити кампанію та комунікувати з українськими біженцями, щоб розповісти їм про можливість долучитися до відбудови, зануритися в український контекст через волонтерство з БУР. Також будемо більш активно працювати над запрошенням іноземних волонтерів, які через призму наших таборів зможуть побачити Україну, процеси, які в ній відбуваються, та поширити свої враження у своїх країнах і спільнотах», — пояснює засновник ГО.
«Волонтери відходять. І це нормально»
Климова пригадує одну історію з початку повномасштабного вторгнення. Коли 24 лютого з Києва масово виїжджали люди, вони іноді залишали вдома лежачих хворих. У наступні дні телефони мерії міста розривалися від дзвінків родичів із проханням допомогти.
«Шквал повідомлень був такий, що міська влада просто не справлялась. У влади міста не було ні коштів, ні людей, які могли б це робити. І тільки волонтери та організації, які залишалися в Києві, змогли взяти на себе цей тягар потреб, щоб допомогти людям вижити. Вони їх годували, давали ліки, прибирали», — каже координаторка Форуму.
За її словами, 24 лютого країна встояла завдяки двом китам: зусиллям Збройних сил України та громадянського суспільства.
Климова каже, що зараз є відтік волонтерів. Частково тому, що певні потреби вже закриті. Але основна причина інша — люди втомилися, оскільки доводилося працювати в дуже складних умовах. Крім того, значна частина волонтерів — це люди, які волонтерили нон-стоп, а зараз повертаються до своїх сімей, робіт і звичних справ.
«Тут важливо розуміти інше: є і має бути професійний сектор громадських та благодійних організацій, які займаються цією роботою професійно. Вони мають адмініструвати або менеджерити роботу волонтерів. Тобто це нормальна ситуація, коли людина може волонтерити якусь частину свого часу: годину, дві, п’ять на тиждень», — пояснює Климова.
Тож зараз є запит на навчання з волонтерського менеджменту представників тих ініціатив, які доросли до професійного рівня, а також запит на підсилення спроможності громадських і благодійних організацій залучати й менеджерити волонтерів, вчити їх фандрейзити за кордоном.
«Волонтери мають бути при сталій професійній ініціативі, яка веде стратегічні проєкти, знає цілі організації і лише залучає їх до своєї роботи. За такого підходу ніхто не вигорає», — пояснює Климова.
Адвокація на міжнародному рівні та «Трибунал для путіна»
Після року повномасштабного вторгнення дедалі частіше звучить питання повоєнної відбудови та відновлення країни. За словами Климової, розширився й горизонт викликів: адвокація нашої перемоги (розслідування воєнних злочинів, покарання винних), протидія російській гібридній війні, першочергові безпекові заходи (укриття), виклики в економічній, культурній та освітній сферах.
У правозахисній організації «Центр громадянських свобод», яка займається адвокацією прав людини, з перших днів вторгнення розуміли, з якими порушеннями прав їм доведеться зіткнутися. За словамиЄвгенії Кубах, координаторки організаційного розвитку та залучення ресурсів ЦГС, після початку війни у 2014 році організація вже займалася документуванням воєнних злочинів.
«На жаль, після 24 лютого ми також отримали цей обсяг роботи. Бо як свідчить та інформація, яку ми збирали, насправді воєнні злочини надзвичайно поширені на окупованих територіях. Після їхньої деокупації буде багато роботи, пов’язаної з документуванням цих злочинів», — каже Кубах.
Міжнародний суд у Гаазі не міг притягнути путіна до відповідальності, оскільки ані Україна, ані росія не ратифікувала Міжнародний договір, що заснував Міжнародний кримінальний суд, який ухвалили на дипломатичній конференції в Римі 17 липня 1998 року. Станом на зараз його ратифікували 122 держави. Україна підписала РС ще 20 січня 2000 року, але так і не ратифікувала його. росія теж не ратифікувала РСРимський статут. Аби засудити дії рф, потрібен був спеціальний трибунал. Тому згодом задокументовані волонтерами свідчення стали основою для створення ініціативи «Трибунал для путіна», мета якої — притягти до відповідальності усіх винних у вчиненні воєнних злочинів. ЦГС став її співзасновником. Зараз над реалізацією ініціативи працюють здебільшого професійні юристи.
Під час війни ЦГС активно комунікує з міжнародними партнерами про ситуацію в Україні. Йдеться зокрема про виступи голови Центру Олександри Матвійчук та виконавчої директорки Олександри Романцової. Цю роботу ЦГС планує продовжувати й надалі.
«Фактично це був марафон у режимі нон-стоп. Я думаю, що у наступні роки ця наша робота буде так само актуальна й активна. Бо проблеми нікуди не зникнуть, вони просто будуть трохи змінюватись. Після отримання Нобелівської премії наш голос став спроможний говорити не лише від українських правозахисних організацій, а й від правозахисних організацій регіонального і навіть міжнародного рівнів. Тобто зараз ми спроможні порушувати важливі питання. І дуже сподіваюся, що зможемо їх донести», — розповідає Кубах.
Вона каже, що загалом робота правозахисної організації після повномасштабного вторгнення суттєво не змінилася. Вони доволі швидко повернулися до основної діяльності — інформування про права людини, адже зараз це стало ще актуальніше.
«Під час війни, на жаль, зменшується увага суспільства до теми дотримання прав людини. Важливо тримати на поверхні цей інтерес, вчасно обговорювати гострі теми, щоб вони не потонули в океані новин про наступи та контрнаступи. Якщо не звертати увагу на певні протиправні дії вчасно, порушити ці проблеми пізніше буде складно», — пояснює координаторка ЦГС.
Проєкти вже затверджуються, а законодавство не врегульоване
За даними дослідження KSE Institute, загальна сума прямих задокументованих збитків житловій та нежитловій нерухомості, іншій інфраструктурі за рік великої війни становить понад 143,8 мільярда доларів. Найбільше ушкоджень припало на житло та інфраструктурні будівлі, зокрема школи та лікарні. Втрати активів бізнесу становлять щонайменше 11,3 мільярда доларів. Ці суми продовжують зростати.
Після перемоги, якої очікує Україна, ці втрати держава планує покривати коштом арештованих активів російських олігархів, які підтримують війну, а також із репарацій та допомоги міжнародних організацій.
Володимир Даценко, проєктний менеджер Transparency International Ukraine, розповідає, що до повномасштабної війни організація займалася здебільшого моніторингом закупівель.
«Зараз ми переорієнтовуємося з моніторингу закупівель на моніторинг проєктів відбудови, який є трохи ширшим процесом, ніж сама закупівля. Такий моніторинг передбачає виявлення потреб, обсягів руйнувань, їхню оцінку. А також пошук правильного ефективного рішення, як усунути наслідки руйнувань та ефективно використовувати кошти, які в нас є на відбудову», — каже Доценко.
За його словами, нині країна тільки розпочинає процеси відбудови. Затверджуються перші проєкти, перші програми на рівні держави та обласних адміністрацій. Попри те, що досі залишаються неврегульованими головні питання, Кабмін невдовзі планує затвердити перших 400 проєктів відбудови.
«Існує ризик, що ми неефективно використаємо кошти, не відбудуємо те, що реально потребує відбудови. Зараз велике питання є до того, як визначаються пріоритети. Чому обираються ті чи інші проєкти? Не завжди громади звітують повною мірою про те фінансування, яке отримують, і ті проєкти, які реалізуються. Часто ця інформація дуже загальна. На запити про проєкти відбудови нам не завжди дають інформацію, посилаючись на те, що це може нести якусь потенційну загрозу цим об’єктам у майбутньому», — зауважує Доценко.
Він каже, що є різний доступ до інформації, а також відсутній єдиний стандарт відбору проєктів. Тобто на рівні держави досі не визначений мінімальний перелік інформації, яку громади повинні надавати щодо проєктів відбудови.
Організація веде дискусії з профільним міністерством стосовно того, який проєкт можна назвати проєктом відбудови, а який — ні. Досі відсутня стратегія що країна відбудовує насамперед, а що — у другу і третю чергу. Крім того, фінансують проєкти різні джерела — від донорів до бюджетів міст.
«Дуже складно відстежити, як це все взаємоузгоджується, умовно, де чиї гроші. Поки що це все має вигляд сумбурний і хаотичний. Ми сподіваємось, що в майбутньому це буде більш гармонізовано. Зараз ми з партнерами працюємо над електронною системою управління, де була б уся інформація про відбудову в одному місці, незалежно від джерел фінансування», — пояснює проєктний менеджер TIU.
Міжнародні партнери готові допомагати
«Державні органи опинилися у складному становищі, у них додалися нові виклики, а доступних ресурсів стало менше. Це негативно впливає на їхні спроможності. Окрім того, корупційні ризики нікуди не зникли. Тому немає іншого виходу, окрім активної участі громадянського суспільства», — каже Ігор Самоходський, керівник сектора «ІТ і телеком» Офісу ефективного регулювання BRDO.
Ця організація — незалежний аналітичний центр у сфері економічного регулювання, який займається покращенням державного регулювання з 2015 року. До повномасштабного вторгнення організація фокусувалася на покращенні умов для бізнесу та євроінтеграції.
«У нас один головний виклик для всієї країни — захист нашого суверенітету. Тому до наших сфер діяльності ми додали питання прозорої та підзвітної відбудови, а також окремі питання дерегуляції у військовій сфері. Важливо, що відбудова — це не лише про плани на час після перемоги. Вона вже відбувається. Відновлюють мости, дороги, енергетичні об’єкти тощо, і Україна в цьому залежить від міжнародної допомоги. А отже, довіра до цих процесів потрібна вже зараз», — пояснює Ігор Самоходський.
Разом із партнерами з Коаліції RISE Україна зараз BRDO працює над різними напрямками прозорої відбудови. Зокрема, спільно з Міністерством відновлення України беруть участь у розробці DREAM — екосистеми управління відбудовою інфраструктури. Також просувають ідею цифрової прозорості держави, а саме публікації ключових наборів даних (реєстрів і т.д.) у формі відкритої інформації.
За словами Самоходського, BRDO готує спеціальний матеріал для іноземної аудиторії, яка теж готова долучатись до процесів відбудови України, але не завжди розуміє контекст.
«Є необхідність краще пояснити іноземним партнерам поточний стан управління відбудовою, ключових її учасників, хто за які сфери відповідає», — каже він.
У майбутньому організація планує працювати над розвитком електронних систем, які мають забезпечити ефективну та прозору відбудову, доєднуватись до підготовки законодавства для реалізації проєктів та євроінтеграційного законодавства.
* * *
Координаторка Форуму Наталя Климова каже, що в Україні громадянське суспільство традиційно сильне.
«Але треба розуміти: це можливо лише тому, що наша держава до кінця ще не сформована як інституція. Функція громадянського суспільства — допомагати їй, поки вона слабка. Але ми чітко розуміємо, що так не має бути і це “тепличні умови” для держави, щоб вона могла реформуватися, зміцнитися й виконувати свої функції.
Важливо буде розвивати нашу національну свідомість. Ми бачимо, що це саме те, проти чого воює путін, щоб знищити нас не як людей навіть, а як українців. Відповідно, тут має бути наша найбільша точка прикладання у протидії.
Як свідчить історія, кожного разу після протистояння з нами росія не зупинялась, а намагалася розсварити українців зсередини. На Форумі наш ключовий меседж до громадських організацій буде таким: маємо нарешті вивчити цей історичний урок і об'єднатися перед загрозою. Бо якщо ми його не вивчимо, цього разу це може стати нашою остаточною поразкою».
Партнерський матеріал опубліковано на правах реклами. Проєкт реалізовано у співпраці з ІСАР «Єднання».
Над матеріалом працювали: журналістка Леся Пиняк, редакторка Вікторія Бега, дизайнерка Мирослава Мохнацька, креативний продюсер Олексій Хорошенький.