ТРЬОХІЗБЕНКА. ЖИТТЯ НА МЕЖІ. Частина 1

Село Трьохізбенка розташоване в 30 кілометрах на північний захід від Луганська. Хитке перемир'я закінчилося тут, приблизно, місяць тому - бойовики, імовірно, задалися метою повернути Трьохізбенку під свій контроль. Цей плацдарм разом із плацдармом у Станиці Луганській дозволить створити котел навколо міста Щастя і, в кінцевому рахунку, захопити луганську теплоелектростанцію, без якої Луганськ і південний схід Луганської області, контрольований бойовиками, не може забезпечити себе електрикою.

Щоб захопити Трьохізбенку бойовикам потрібно побудувати переправу - перекинути понтон або відновити напівзруйнований міст, підірваний ними ж під час червневого відступу. Поки ні того не того не дають зробити українські військові та добровольці, які утримують позиції на березі річки. Відстань між позиціями бойовиків «ЛНР» і позиціями української армії в деяких місцях всього 200 метрів. Противників розділяє річка Сіверський Донець. З пануючих висот на протилежному від Трьохізбенка березі річки по селу б'є артилерія бойовиків. Трьохізбенка обстрілюється з мінометів, гаубиць, самохідних артилерійських установок і РСЗВ «Град». Найбільш інтенсивні обстріли з настанням темряви - жителі Трьохізбенка за останні 2 тижні не пам'ятають ночі, коли б в селищі не рвалися снаряди. Кожен день приносить нові руйнування. Тільки за останні 10 днів у селі загинули четверо і поранено 10 мирних жителів.

У селі немає електрики і газопостачання. Проблема і з питною водою. Комунальники постійно намагаються відновити комунікації, але артилерійський вогонь, що не припиняється, зводить їх зусилля нанівець. Продукти, які ще можна купити в магазині, привозяться місцевими підприємцями - постачальники не відправляють свої машини під вогонь артилерії бойовиків. Трехізбенці не голодують, але купити що-небудь зі швидкопсувних продуктів (молоко, м'ясо) мають можливість не часто. Стає холодніше, а зігрітися жителям Трьохізбенки нічим - газопровід пошкоджений, вугілля не привозять, нарубати дров у степу непросто. Люди кажуть, що тижнями живуть, не знімаючи з себе весь теплий одяг, який мають. Нестерпно холодно стало ночувати в підвалах - жителі села змушені залишатися на ніч у своїх будинках, щоночі ризикуючи стати жертвою випадкового попадання.
МНС і швидка не виїжджають до Трьохізбенки під час обстрілів. Гасити пожежі і вивозити поранених односельчан жителям доводиться власними силами. Евакуювати постраждалих допомагають новоайдарські міліціонери. Це не входить в їхні прямі обов'язки, але вони виїжджають на виклики в селища уздовж всієї лінії фронту, щоб забирати поранених місцевих жителів з-під обстрілу і доставляти їх в лікарні.
Більшість жителів села залишилася без роботи. Багато трехізбенців працювали в сусідньому Слов'яносербську, райцентрі, розташованому на протилежному березі Дінця і зараз контрольованому бойовиками. Міст зруйнований і сполучення зі Слов'яносербськом більше немає. Завдяки активності нового губернатора жителям села були виплачені пенсії і зарплати, які вони не могли отримати більше трьох місяців.
Як і в більшості прифронтових населених пунктів, багато трехізбенців звинувачують у своїх бідах українську армію. Також причиною того, що відбувається багато місцевих жителів називають боротьбу олігархів за сфери впливу.

/Костянтин Реуцький, Богдан Кінащук