«Це перемир'я виглядає як пістолет, приставлений до обличчя України» — німецький журналіст
Як трактувати перемир'я, що його міністри закордонних справ Німеччини та Франції привезли в Україну? Як пропозицію чергового «режиму тиші» сприйняли на Банковій? Чи відрізняється позиція очільника МЗС Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра щодо конфлікту на Донбасі від позиції канцлерки Анґели Меркель?
Громадське у рамках форуму YES поспілкувалося з журналістом німецького видання «Frankfurter Allgemeine» Конрадом Шуллером, який багато років висвітлює події в Україні, у тому числі, російську агресію та конфлікт на Донбасі. У серпні FAZ опублікувало дослідження «Хто порушує режим тиші на Донбасі?», Конрад Шуллер є співавтором цього дослідження. Аналіз базувався на щоденних звітах Спостережної моніторингової місії ОБСЄ за період 100 днів — з 16 квітня до 29 липня 2016 року. Він показав: режим тиші порушується і проросійськими бойовиками, і підрозділами Збройних сил України. Утім, обстріли з боку сепаратистів переважають.
Моє перше питання стосується візиту міністра закордонних справ Німеччини Штайнмаєра. У чому саме полягала мета ціього візиту? Які основні меседжі пролунали?
Штайнмаєр очевидно намагався просунути мирний процес в Україні принаймні на крок уперед. Він сказав: я приїхав з Москви із обіцянкою 7-денного перемир'я. Починаючи з ночі на четвер — ідея була в тому, аби знайти спільне підгрунтя і просунутися бодай на один крок уперед. Штайнмаєр хотів виступити у ролі такого фасилітатора мирного процесу між Україною та Росією
Чи цей план чимось відрізняється від вже існуючих домовленостей щодо перемир'я?
Насправді перемир'я вже було узгоджено на рівні Тристоронньої контактної групи — ОБСЄ, Росії та України наприкінці серпня і ця домовленість мала вступити в силу 1 вересня. Тож пропозиція Росії сепаратистам — дотриматися припинення вогню з 15 вересня дійсно виглядає нелогічно, бо тоді виникає питання — а що ж вони робили з 1 до 15 вересня? Пропозиція запровадити перемир'я з 15 вересня лише показує, що домовленості про припинення вогню з 1 вересня насправді не сприймалися російською стороною серйозно.
Це перемир'я на 7 днів може виглядати як пістолет, приставлений до обличчя України, бо його термін спливає саме тоді, коли мають зібратися переговорники і домовитися про відведення військ
Штаймаєр передав неоднозначний меседж, який виглядає ніби як пропозиція миру, а насправді це доказ того, що попередні домовленості зірвані. Також той факт, що перемир'я оголошують на 7 днів теж виглядає неоднозначно, бо за 7 днів якраз має зустрітися група у Мінську і меседж про перемир'я до засідання цієї групи виглядає як «якщо ви не зробите те, що ми хочемо, — ми знову почнемо стріляти».
Тож це перемир'я на 7 днів може виглядати як пістолет, приставлений до обличчя України, бо його термін спливає саме тоді, коли мають зібратися переговорники і домовитися про відведення військ. Росія фактично говорить: «відведення військ на наших умовах, до того — перемир'я або ж ми знову відкриваємо вогонь». Принаймні, така в мене інтерпретація.
Як тоді Ви пояснюєте поведінку міністра Штаймаєра? Чи не означає це, що й він не сприймає попередніх домовленостей серйозно?
Насправді в Штайнмаєра низка мотивацій. Він використовує будь-який інструмент, аби човен цього мирного процесу, так би мовити, не потонув.
З іншого боку треба враховувати, що у Німеччині починаєтсья передвиборча кампанія. Серед виборців соціал-демократів (партію яких представляє Франк-Вальтер Штаймаєр — ред.) є певна частка прибічників класично лівих, антиамериканських ідей, частина з яких при цьому трактують події в Україні як таку американську змову, мовляв, Росія певним чином має право на те, щоб захищати свої інтереси від цієї так би мовити «американської інфільтрації».
З моєї точки зору це повна галюцинація, але частина електорату Штаймаєра мислить у такий спосіб, тож він змушений давати такі неоднозначні сигнали: «ми серйозно сприймаємо російські пропозиції». Бо серед його електрорату дійсно є невелика частка людей, які симпатизують Росії. Ця частка маленька, але її достатньо, аби виграти чи програти наступні вибори.
Ми почули, що співпраця у рамках мирного процесу на рівні міністрів фактично не має сенсу — найважливіші розмови йдуть між Банковою та офісом канцлерки
Наскільки ця позиція відрізняється від позиції канцлерки Меркель? Її заяви щодо Мніського процесу виглядають більш однозначними. Чи може статися так, що Київ захоче вести перемовини стосовно мирного процесу лише з канцлеркою?
Власне, Україна розчарована заявами МЗС Німеччини, високопосадовець з Адміністрації президента вчора нам про це сказав — що робота на рівні міністрів не виглядає ефективною. Мовляв, деякі німецькі посадовці, які подорожують до Єкатеринбурга, заоохочують росіян — мався на увазі саме Штайнмаєр, він нещодавно був з візитом у Єкатеринбурзі. Ми почули, що співпраця у рамках мирного процесу на рівні міністрів фактично не має сенсу — найважливіші розмови йдуть між Банковою та офісом канцлерки.
Дійсно, якщо у Берліні говориш з людьми, близькими до команди канцлерки, почуєш таке: «Ми вважаємо себе союзниками України», водночас у міністерстві теж можна почути, що там себе бачать союзниками України, але свою роль радше бачать як «фасилітатори, посередники».