Митці в авангарді. Хто здобував Премію Малевича і що вона дає українським художникам

Цього тижня завершується прийом кандидатур на Премію Малевича 2016. Вручають її раз на два роки за внесок у розвиток сучасного мистецтва. Номінантами можуть стати митці віком до 40 років, що народилися в Україні. На сайті Польського інституту в Києві можна дізнатися про умови участі, а в нашому матеріалі — про тих, хто здобував премію, і чим вона особлива.

Хто вже здобував Премію Малевича

Алевтина Кахідзе (2008)

Художниця навчалася в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури й Академії Яна ван Ейка в Нідерландах. Перший проект — «Запрошення в Австралію, чи Музей однієї історії» — був показаний в 2002-му році. Алевтина Кахідзе стала співзасновницею приватної резиденції для іноземних художників у селі Музичі. Серед тем проектів: культура споживання, територіальні проблеми й особиста топографія, в тому числі сприйняття подій на Сході України.

Робота Алевтини Кахідзе з серії «Клубника Андреевна и постановление». facebook.com/alevtina.kakhidze

 Стас Волязловський (2010)

Стас Волязловський народився 1971 року в Херсоні. Не має спеціальної художньої освіти, свій стиль називає «шансон-артом». Його особливість полягає в малюванні кульковою ручкою по різних речах — тканині, великих аркушах паперу, поліетиленових кульках тощо. Творчість для Стаса Волязловського має  терапевтичний ефект: переносячи поп-культурні образи на матеріал, він намагається позбутися інформаційного шуму, в який занурена сучасна людина.

Станіслав Волязловський. D.HIRSTS BIRTHDAY PARTY IN 2666. Фото: artukraine.com.ua  

Жанна Кадирова (2012)

Художниця і скульпторка у 2004-му році приєдналася до групи Р.Е.П. (Революційний Експериментальний Простір). Перші проекти групи стали реакцією на політизацію публічного простору в Україні після Помаранчевої революції. У 2013-му році Жанна Кадирова здобула головну премію PinchukArtCentre з мозаїчною роботою «Монументальна пропаганда», створеною з кахлю та смальти. Матеріали, з якими працює художниця, підкреслюють фрагментовану природу об’єктів — географічних карт, радянських індустріальних об’єктів, образів війни.

«Монументальна пропаганда» (2013) Жанни Кадирової, kadyrova.com

Лада Наконечна (2014)

Народилася в Дніпропетровську,  живе і працює в Києві. Почала виставляти свої роботи у 2003 році. Є учасницею мистецької групи Р.Е.П. і кураторського руху «Худрада». Одна з технік, яку використовує Лада Наконечна — це малюнки олівцем. Зазвичай вони складаються з великої кількості дрібних рисок на великій поверхні, підкреслюючи роль праці у творчості художника.

Інсталяція Лади Наконечної «Раніше. Тепер. Далі» (2009-2013), ladanakonechna.com

Що дає художнику Премія Малевича

   Ева Фіґель, директорка Польського інституту в Україні

«Зазвичай для фіналістів премії (3 особи) та представників інституцій-зявників (3 особи), ми організуємо ознайомчий візит до мистецьких установ Польщі. Протягом тижня, учасники подорожі мають можливість поспілкуватись з відомими кураторами, відвідати мистецькі акції, виставки тощо та познайомитись з мистецьким середовищем Польщі. Окрім цього, кожного року ми маємо додаткові відзнаки для фіналістів від наших партнерів. Цього року, одного з номінантів буде відзначено окремою відзнакою від Києво-Могилянськї бізнес школи «за проривний концепт».

   Лада Наконечна, художниця, учасниця журі Премії Малевича

«У 2008 та 2012 роках я була фіналісткою премії ім. Казимира Малевича, а у 2014 р. стала її лауреаткою. Група фіналістів завжди запрошувалась на студійну подорож — це поїздка містами Польщі задля відвідування музеїв, галерей, мистецьких середовищ, і знайомства з польським мистецтвом, його історією та традиціями у професійній сфері. Після трьох таких поїздок я можу стверджувати, що склала доволі повну картину сучасного процесів і стану мистецтва в Польщі, яке вражає своєю інституалізацією. Мистецькі інститути проводять серйозну роботу з історизації, архівування, дослідження сучасного мистецтва, університети трансформують свої програми згідно з викликами сучасності. Інституції переважно досягли легалізованих відносин з художниками — запроваджені ними принципи роботи стверджені на офіційному рівні (в першу чергу маю на увазі оплату роботи художника). Окрім недільних поїздок, я мала можливість жити та працювати три місяці у Варшаві, у Центрі Сучасного Мистецтва «Замок Уяздовський» і отримала грошову нагороду — це гарна підтримка роботи художника, який практикує сучасне мистецтво. Преміальні кошти частково покрили публікацію невеликого каталогу моїх робіт».

В чому особливості Премії Малевича

   Лада Наконечна, художниця, учасниця журі Премії Малевича

«Премія ім. Малевича — з тих небагатьох, що існують в Україні у сфері сучасного мистецтва в Україні (жодна з них не є державною, всі, окрім премії ім. Малевича, — приватні ініціативи), і єдина для художників, які вже мають досягнення у цій сфері.

Важливою у цій премії є її функція визнання й навіть легітимації експериментальної, актуальної, автономної мистецької практики

Хоча премія надається за віковим лімітом, молодому художнику, але присуджується за послідовну, тривалу роботу, здобутки, за внесок у розвиток сучасного мистецтва взагалі, а не тільки в окремій країні».

Які були результати співпраці з переможцями попередніх років

   Ева Фігель, директорка Польського інституту в Україні

«2013 року в Білостоці у Галереї Арсенал, та у 2014 році у Києві в Національному художньому музеї України відбувалася виставка «Місця» трьох лауреатів Премії Малевича — Алевтини Кахідзе, Стаси Волязловського, Жанни Кадирової.

Виставка «Місця» — це перша спільна презентація  творчості лауреатів Мистецької Премії ім. Казимира Малевича. Вперше вона була продемонстрована в Галереї Арсенал в Білостоку (Польща) в 2013 році. Українська презентація проекту «Місця» в Національному художньому музеї України планувалася на 21 лютого 2014 року. Музей готувався представити публіці результати праці й роздумів митців. Але від 19 січня музей вимушено зачинився через облогу силовиками та протистояння на вул. Грушевського. Проект було відкладено.

Ситуація в країні змінила не лише дати виставки, а й контекст. Змінилися суспільство, музей і самі художники. Місце й надалі лишається головним мотивом трьох історій, але набуває нових сенсів. Лауреати премії Малевича досліджували залежність між зоною публічною та приватною, висловились на тему відносин індивіда й суспільства.

Робота Жанни Кадирової на виставці «Місця». Фото: facebook.com/nationalartmuseumofukraine

У 2015-му році відбулася виставка лауреатів Премії Малевича «Не зважаючи ні на що» у Дюссельдорфі. У ній взяли участь Алевтина Кахідзе, Стас Волязловський, Жанна Кадирова та Лада Наконечна.

Куратор виставки Моніка Шевчик зазначила, що: «Виставка представляє чотири паралельні оповіді, які розвиваються в складних українських умовах, де йде війна, де триває боротьба за демократію і де мають місце складні економічні та соціальні умови... але мистецтво процвітає незважаючи ні на що».

Робота Алевтини Кахідзе з виставки «Не зважаючи ні на що» Фото: art-collection-telekom.com