У США сперечаються через борг. Чи загрожує це підтримці України?

Що таке боргова стеля?

Сполучені Штати мають досить жорсткі вимоги щодо позичання коштів.

Уряд США традиційно витрачає більше коштів, ніж заробляє через податки. Тому постійно потребує додаткових грошей, які бере позиками. А позаяк американський долар — світова валюта, то рівень свого боргу Вашингтон може, умовно кажучи, визначати самостійно. Боргові зобов’язання США, згідно з Конституцією, визначає парламент — Конгрес. Тривалий час він схвалював кожну окрему позику федерального уряду, але в 1917 році, у розпал Першої світової війни, процес дещо спростили й запровадили поняття боргової стелі.

Її суть досить проста: Конгрес встановлює максимальну суму державного боргу США, в межах якої федеральний уряд може позичати гроші для витрат. Так уряду не потрібно щоразу звертатись до Конгресу, аби знайти кошти. Важливий нюанс: ідеться не про самовільні витрати уряду, а про витрати за програмами, які до того схвалили конгресмени, тобто все відкрито й підзвітно. Підвищення боргової стелі США тривалий час було досить рутинною процедурою. З 1960 року американські законодавці голосували за відповідне рішення 78 разів.

Наразі ліміт держборгу Сполучених Штатів становить 31,381 трильйона доларів, востаннє його підняли на 2,5 трильйона у грудні 2021 року. Це — рекорд за абсолютним показником, але у співвідношенні до ВВП — що більш об’єктивно свідчить про здатність обслуговувати борги — США перебувають позаду, приміром, Кіпру, Греції, Італії та Японії.

Зазначимо, що США — чи не єдина країна світу, яка має таке жорстке обмеження боргових зобов’язань. І деякі політики та урядовці, зокрема нинішня міністерка фінансів Джанет Єллен, закликали скасувати боргову стелю взагалі.

Чому це важливо?

Якщо витрати уряду США сягнуть боргового ліміту або й перевищать його, то в нього закінчаться гроші на оплату федеральних програм.

Офіційно Штати вичерпали боргову стелю 19 січня 2023 року, але міністерство фінансів може вдаватись до заходів, які дозволяють продовжити екстрене фінансування уряду. Останній прогноз американського Мінфіну: ці кошти вичерпаються 5 червня.

Якщо ж до того часу борговий ліміт не підвищать, у США настане дефолт — тобто країна оголосить себе неспроможною виплачувати власні борги.

Такого раніше в американській історії не було — за винятком нетривалого епізоду в 1979-му, коли через помилкову затримку з виплатою за цінними паперами та борговими зобов’язаннями на 122 мільйони доларів вартість боргових зобов’язань для США різко зросла і загалом завдала 12 мільярдів доларів збитків.

У короткостроковій перспективі дефолт США означатиме, що уряд не зможе платити зарплати федеральним держслужбовцям і військовим, забезпечувати соціальні виплати й держвиплати для компаній та організацій. За оцінками аналітиків Moody’s, валовий внутрішній продукт (сукупність усіх товарів і послуг, що виробляються всередині країни) США впаде на 4%, а країна втратить сім мільйонів робочих місць.

У середньостроковій перспективі зниження кредитного рейтингу США призведе до того, що позики обходитимуться країні значно дорожче. Економісти Brookings Institute оцінюють, що протягом десяти років їхня вартість для Штатів зросте на 750 мільярдів.

А в довгостроковій перспективі похитнеться статус США як світової економіки, інвестори втратять віру в американські облігації, які нині мають статус стабільних, що не може не зіграти на руку Китаю та росії, вважають в американській розвідці та Білому домі.

Хоча не можна сказати, що для Пекіна дефолт США — однозначно бажаний, адже він перебуває в трійці світових інвесторів у цінні папери американського Мінфіну. Останніми роками КНР поступово зменшувала інвестиції, і нині їхній обсяг становить трохи більш як 859 мільярдів доларів — найменший показник із 2009 року. Насамперед — через загрозу санкцій з боку США та все напруженіші відносини між двома державами.

Чому боргову стелю не піднімають зараз?

Як уже згадувалось, підняття боргової стелі раніше було питанням рутинним, та в останні роки набуває все більшого політичного забарвлення. Це — частина процесу дедалі відчутнішої поляризації ключових політичних партій — Демократичної та Республіканської.

Для демократів федеральний уряд — інструмент подолання нерівності, а отже, фінансування соціальних програм, тож проти підняття боргової стелі вони не заперечували.

З республіканцями ситуація інша. Вони традиційно виступають проти збільшення повноважень федерального уряду і, як наслідок, зростання федеральних витрат. Тож останніми роками, починаючи з президентства демократа Барака Обами (насамперед через запроваджену ним програму універсального медичного страхування), поступово стали використовувати питання держборгу для політичних торгів.

Формально Республіканська партія має рацію: ще в 1980-х федеральні витрати США становили трильйон доларів, а тепер перевищують 31 трильйон.

Але за президентства Дональда Трампа вони без зайвих суперечок — і за підтримки Демократичної партії — збільшили держборг США з 20 майже до 28 трильйонів.

Причому значна частина цього зростання припадає навіть не на пандемію COVID-19, яка потребувала щедрих соцвиплат. Коли Трамп різко скоротив податкові стягнення з найбагатших американців, федеральний бюджет позбувся суттєвих надходжень, поглибивши його дефіцит і змусивши адміністрацію збільшувати боргову стелю. Знову-таки, всупереч обіцянкам Трампа покінчити з боргами «за вісім років».

Отже, якщо коротко: підняття боргової стелі — питання радше політичне, аніж економічне.

Як вдалось досягти компромісу?

Із січня цього року, коли голова Мінфіну США Єллен уперше заговорила про ризик дефолту, протистояння щодо підняття боргової стелі США розгорнулося між Білим домом і Палатою представників — а точніше її республіканським правим крилом.

Адміністрація Байдена виступала проти зменшення фінансування соціальних програм, покладених в основу політики президента. Водночас праві республіканці домагалися скорочення федеральних витрат.

У квітні республіканці в Палаті представників запропонували власний варіант підняття боргової стелі, який фактично нівелював досягнення адміністрації Байдена — від соціальних (наприклад, замороження списання відсотків за студентськими кредитами) до екологічних програм.

Демократи на цьому тлі намагалися проштовхнути альтернативний законопроєкт про підняття боргової стелі, для схвалення якого потрібні були б голоси кількох республіканців (а серед них є помірковані, теоретично готові підтримати ідеологічних опонентів).

Як часто буває в таких випадках, сторони зійшлися «десь посередині». Компроміс став результатом численних, ледь не щоденних зустрічей Джо Байдена і Кевіна Маккарті — спікера Палати представників.

Якщо коротко, їхня домовленість передбачає: замороження фінансування федеральних соціальних програм на рівні попереднього року; скорочення фінансування податкової служби; посилення вимог для претендентів на продовольчі картки (food stamps); скасування мораторію на виплату відсотків за студентськими кредитами на два місяці (це рішення адміністрації Байдена, яке і так найближчим часом має скасувати консервативний Верховний суд).

Натомість боргова стеля підвищується на чотири трильйони доларів до 2025 року — якраз, щоб не відволікатись на такі питання під час передвиборчої кампанії на посаду президента США.

Обидві сторони вже активно кажуть про перемогу: Байден не дав забрати гроші в найпопулярніших соціальних програм і не допустив дефолту; Маккарті успішно показав себе в переговорах із Білим домом і домігся сповільнення дефіциту бюджету.

У середу ввечері Палата представників схвалила цей компромісний законопроєкт. До того ж підтримали його більшість і демократів, і республіканців, а проти виступили крайні ліві та праві, невдоволені поступками.

А в ніч проти п'ятниці законопроєкт про боргову стелю підтримав і Сенат США 63 голосами проти 36. Тепер він вирушає на підпис Байдену — який навряд відмовиться його не затверджувати.

Чи загрожує це Україні?

Як відомо, наприкінці 2022 року США схвалили бюджетне законодавство із 45 мільярдами доларів фінансування для України. Але у травні американські політики почали побоюватись, що ці кошти вже вичерпуються. А нинішня Палата представників, де праве крило виступає різко проти додаткових витрат, може не схвалити розширення фінансування, якщо така потреба постане.

Тим часом з’ясувалося, що Пентагон у своїй звітності завищив — щонайменше на три мільярди доларів — вартість обладнання, яке передав Україні, бо оцінював його вартість без урахування амортизації (на складах американської армії зброя не нова, тому коштує менше, ніж заводська).

Тож принаймні на найближчі кілька місяців вичерпання американських коштів на допомогу Україні не вплине.

Що ж стосується досягнутого компромісу для підняття боргової стелі, то він, як запевняє Білий дім, не загрожує подальшій допомозі Києву: ці кошти не входять у ті обмеження, які передбачає законопроєкт. Понад те, республіканці — і праві також — не розглядають скорочення оборонних витрат: у 2024 році їхня межа має становити 886 мільярдів доларів — рівно стільки, скільки адміністрація Байдена й попросила у Конгресу навесні.