Украдена пташка і відвойований Капітошка. Що заважає захистити авторські права в Україні — і як це зробити

Сорока, яку вкрали

Наближався кінець травня, коли українська стріт-арт художниця Марина Сорокіна, яка працює під псевдонімом Сомарі, отримала фотоповідомлення від подруги Анни. Поділ, новий заклад харчування «Чік-чірік», а їхній логотип — синя пташка авторства Марини. Дозволу використовувати малюнок Марина не давала. Каже, в неї і не питали.

Марина вигадала пташку, коли почала малювати графіті. Вуличні художники зазвичай позначають свої роботи тегами — стилізованими авторськими підписами. Або й лишають на стінах самі теги. Марина хотіла, щоб її тег був не тільки шрифтовим, але й мав персонажа — сороку, за її прізвищем.

З 2018 року Марина малювала варіації своєї пташки в різних містах та країнах, брала з нею участь у Гоголь-фесті та проєкті Plastikwood, робила мерч — одяг, шопери, килими, стікери.

2019 року дві сині сороки оселилися в арці на Подолі. Одна навпроти одної вони виглядали наче двоє вартових. Цю роботу Марина назвала «Портал в пташколенд». Одного разу комунальники замалювали сорок, але мешканці будинку знайшли Марину і попросили їх відновити.

Одну з цих пташок, каже Марина, і використав «Чік-чірік». У закладі визнали, що знали про роботи Марини, та заявили, що зображення пташки в їхньому логотипі — «в стилі творчості художниці Марії» (чомусь не Марини), яку вони відстежують та люблять.

Марина заперечує, що це стилізація: «Це очевидне копіювання. У пташки одна лапка скривлена, бо в мене здригнулася рука, коли малювала. І вони так само її зацифрували».

Після того як пташка художниці опинилися на логотипі закладу, подруга Марини Анна зайшла до кафе. Синя сорока була не тільки на вивісці, а й також на меню та на формі офіціантів. Не дочекавшись менеджера, Анна лишила свій номер. За тиждень їй написав співвласник закладу Ігор Тищенко і запропонував зустрітися. Анна передала йому контакти Марини. З художницею так ніхто і не зв’язався.

Марина не намагалася зв’язатися із закладом, залишила це юристам. Проте почала писати про проблему в соцмережах. Люди, які хотіли її підтримати, залишали коментарі в фейсбуці та інстаграмі «Чік-чірік». Однак заклад видалив всі згадки про Марину та її пташку і закрив коментарі. У соцмережах він пише, що в них намагаються відібрати пташку з логотипа і що через протистояння з художницею «Чік-чірік» може не вижити.

За інформацією юристів Марини, «Чік-чірік» також подав заявку до УкрПатенту на реєстрацію торговельної марки з зображенням пташки. Така процедура може тривати від 8 місяців до 2 років. І якщо художниця заявить про своє авторство, заклад може не пройти патентної експертизи.

hromadske намагалося поспілкуватися з представниками «Чік-чірік» особисто, телефоном та через соцмережі, однак жодних відповідей ми не отримали. Менеджерка Дар'я сказала, що про звинувачення вона чула, але інформацією про те, що заклад робитиме далі, вона не володіє.

«Якщо у закладі підуть на діалог, то, звісно, всім так буде краще і приємніше, - каже Марина. - Немає мети обов’язково йти до суду. Але якщо цього не станеться, йтиму до кінця».

Презумпція авторства і Капітошка

Анна Солонська, юристка з компанії SA consulting, пояснює: згідно з законом України про авторські права, у нас діє презумпція авторства — художнику, музиканту чи письменнику не обов’язково реєструвати права на свої твори, щоб довести, що вони його.

Якщо свідоцтва немає, авторство можна підтвердити ескізами та чернетками, які демонструють процес народження малюнку, тексту або музики, лінками на публікації твору або згадки про нього в ЗМІ та соцмережах. Допоможуть і покази свідків, які були присутні під час створення. Деякі дизайнерські компанії навіть публікують такі ескізи на своїх сайтах.

Суд може направити матеріали справи на спеціальну експертизу, яка визначає стиль автора, з’ясовує, який твір з’явився першим, а який є похідним від нього, та чи можна було створити, наприклад, логотип «Чік-чірік» без малюнку Марини.

У пострадянських країнах немає культури того, що творчість — це також праця, каже Солонська. А тому немає поваги до автора, до його робіт. Ще одна причина частих крадіжок творів — упевненість, що за це не покарають.

Водночас інструменти для захисту своїх авторських прав в Україні є. Працює багато юридичних фірм, які надають такі послуги. Зокрема і для окремих творців, хоча це і не так рентабельно, як для бізнесу, адже компенсації наразі не надто великі.

За словами Солонської, якщо факт порушення і факт авторства зафіксовані і якщо діяти відповідно до закону, відстояти свої права вдається у 90% випадків. Успішних прикладів вистачає.

Один із них — про Капітошку. Однойменний літературний твір про крапельку дощу та вовка ще у 1979 році створила українська дитяча письменниця Наталія Гузєєва. Наступного року «Київнаукфільм» випустив мультфільм «Капітошка».

«Я не слідкувала за долею моїх персонажів Капітошки та Петрика П’яточкіна, а виявилося, що в них бурхливе й насичене життя», — каже Наталія.

Одного спекотного дня 2003 року Гузєєва купила на Хрещатику морозиво «Капітошка». Обгортка з її персонажем здивувала авторку, вона пішла до адвокатського офісу. З порушниками вдалося домовитися — виплатили компенсацію. Це вперше, коли все обійшлося легко, без суду, каже Наталія. Ще кілька випадків, коли все вдалося владнати без суду, сталося після 2010-го, коли справи про Капітошку набули розголосу.

Відтоді інші порушники знаходили мільйон причин, щоб уникнути покарання — оголошували себе банкрутом, змінювали одну літеру, казали, що Капітошка — це державне надбання, або що автор їхнього логотипу помер. Найважче було, коли за порушниками стояв олігарх чи депутат — кілька таких справ Наталія програла.

Каже, вигравати нелегко і деякі справи тягнуться роками. Однак загалом за 18 років боротьби було більше сотні судових проваджень і майже всі — на користь Гузєєвої.

Зокрема через використання імені та зображення Капітошки її адвокати судилися з рівненським рестораном, видавництвом дитячих книжок, виробниками надувних батутів та календарів, одеськими кондитерами та Горлівським м'ясокомбінатом.

«Створювати новий бренд товару дуже дорого, довго та ризиковано, бо він може не прозвучати на ринку. А от використати персонажа або лого, яке розкручене, яке знайоме декільком поколінням — це дешевше і швидше, — пояснює Наталія логіку порушників. — І вони не прораховують ризики від того, що вони порушники, адже просто не мають базових знань про авторські права».

Ціна авторського права

Порушників авторських прав не тільки змушують припинити використовувати чужі твори, а й карають штрафами. Розмір залежить від того, як часто використовували твір. Наприклад, художниці Євгенії Гапчинській вдалося отримати понад 100 тисяч гривень за використання її малюнків без дозволу на магнітах та схемах для вишивки. А один фотограф, роботи якого без дозволу розтиражував «Епіцентр» у рамках для фотографій, виставлених на продаж, відсудив у торгового центру понад 8 мільйонів гривень компенсації за порушення авторських прав та 100 тисяч гривень за моральну шкоду.

Проте захищати авторські права в Україні дуже дорого і ці компенсації часто непомірні з тим, скільки коштів автору доводиться витратити на судові збори та оплату юридичних послуг.

«Люди, які живуть творчістю, не завжди можуть собі це дозволити. Крім того, українське законодавство не дозволяє автору нормально продавати свої картини, пересилати їх за кордон, — каже Анна Солонська. — Тож люди, які порушують авторські права, мають злочинну впевненість, що їх не покарають, тому що в автора просто немає грошей на суд і гарного адвоката».

Крім того, судові процеси можуть тривати дуже довго.

Щоб легально використовувати авторський твір, необхідно отримати від автора ліцензію, просту або виключну. Виключна ліцензія дозволяє використовувати твір ексклюзивно і зазвичай коштує більше.

За словами Марини Сорокіної, після випадку з закладом «Чік-чірік» багато інших художників написали їй, що теж стикалися з використанням їхніх робіт без дозволу, але навіть не говорили про це раніше, бо не вірили, що можуть захистити себе. Завдяки публічному розголосу таких випадків більше людей знатимуть, що захистити свої авторські права в Україні цілком реально.