Чому українські поети не люблять зиму?
«Зима близько», — каже нам девіз Старків. А календар нагадує, що вона вже завтра. Така новина точно не припала б до душі українським поетам, які чомусь недолюблюють цю пору року. Не вірите? Доводимо.
Почнемо з Андрія Малишка. Він просто вважає, що зима — напасть. Без аргументів.
Ми не знаємо, як ставився до зими Олександр Олесь, а от до снігу так собі. Погрожував, лякав сонцем.
Дмитро Павличко — фаталіст: після снігопаду в нього вся земля — дно.
Володимир Сосюра не може простити зимі мертві квіти.
Павло Тичина вважає сніг підозрілим.
Юрій Андрухович ніби і красиво описує перший сніг у своїй поезії, але швидко переходить до вогнепальної зброї.
Іздрику просто холодно.
Закінчимо текст про українську літературу, як і годиться — Тарасом Григоровичем. Він зиму не засуджує, але описує так, що хочеться заскочити під ковдру і радіти, що ти — не Катерина.