Велосипед як вимір свободи. Історія жительки Кривого Рогу, яка відмовилася від маршруток на користь екотранспорту
«Із середини березня 2015-го я цілий рік їздила містом на велосипеді. Вже на другий день мого експерименту випав сніг. Я сприймала це як перевірку», — 38-річна велоактивістка з Кривого Рогу Анна Атаманчук згадує, як наважилася повністю відмовитися від громадського транспорту на цілий рік і їздила одним із найдовших міст Європи тільки на ровері. Експеримент закінчився, але донині для поїздок Анна використовує переважно велосипед. Вона зважилася на зміни не лише через екологію, але тішиться: своїм вибором допомагає планеті дихати бодай трохи вільніше.
Як вдається пересуватися в місті двома колесами та чому цей вибір вартий стати прикладом для інших — у матеріалі hromadske.
Виклик, який став способом життя
Анна — не єдина європейка, яка послуговується правилами ініціативи шведів #7daychallenge. Люди в усьому світі потроху починають практикувати екологічний та усвідомлений підхід до життя. Хтось відповідальніше ставиться до вибору продуктів у маркетах; хтось заощаджує воду, хтось споживає менше електроенергії та використовує мінімум засобів для прання. Анна ж вирішила відмовитися від транспорту, аби менш забруднювати повітря.
Її місто може бути вдячним за такий вибір. Адже Кривий Ріг — у п’ятірці українських міст із найбільш забрудненим повітрям. Звісно, велика частина пилу та діоксиду азоту в повітрі цього міста — наслідок роботи гірничо-збагачувальних комбінатів, кар’єрів та металургійного гіганта. Але навантаження на атмосферу зростає, зокрема, і через те, що на вулицях міста більшає транспорту — про це говорять в Управлінні екології виконкому міськради Кривого Рогу. Думають, як боротися зі шкідливими викидами: невдовзі у Кривому Розі патрульні поліцейські почнуть використовувати спеціальні прилади, якими замірятимуть, чи конкретна автівка не перевищує допустимих норм викидів.
Із велосипедами, які теж є повноцінними учасниками дорожнього руху, все набагато простіше, вважає Анна Атаманчук. На своєму ровері вона їздить містом уже протягом 5 років, і він ніяк не шкодить атмосфері, на відміну від автівок. Ба більше, він — на користь часу та гаманцеві.
Економія та екологія
От яку арифметику руху склала для себе Анна. У 2015 році, йдучи зі старшим сином Єлисеєм вранці у дитсадок пішки, жінка витрачала 20 хвилин. Якщо ж їхали разом на двоколісному транспорті, то лише 4 хвилини. Пересівши на велосипед, стала берегти не лише довкілля, а й власний час.
Але під час свого екологічного експерименту Анна змінила роботу — так збільшилась і відстань, яку щодня належало долати велосипедом. До комунального «Інституту розвитку міста» з історичної частини міста, де живе жінка, вона їхала 6 кілометрів, а на нову роботу в громадській організації «Об’єднання відповідальних громадян» — 12,5 кілометра.
«Ну не відступати ж було? Я емоційно сильна», — сміється Аня, пригадуючи той експериментальний рік.
«Це була дуже сніжна зима, і місто опинилось у транспортному колапсі — техніки у віддалених районах майже не було. Того дня дорога тривала 1 годину 20 хвилин. А ті, хто хотіли доїхати тролейбусом чи автобусом, узагалі не факт, що дісталися потрібного пункту», — пригадує Анна.
За рік жінка зрозуміла, що завдяки «велу» економила понад пів години часу на день. Ще й заощадила приблизно 400 гривень, які могла витратити на транспорт. Її вживаний ровер коштував 1500 тисячі гривень. Завдяки щоденному використанню велосипед окупився менш як за пів року.
Насправді ж той рік не був першим у веложитті мешканки Кривого Рогу. Пересіла на велосипед Анна ще понад 15 років тому. Відтоді навернула до «веловіри» свого чоловіка Олексія, навчила їздити на велосипеді старшого сина Єлисея і помалу привчає молодшого — Іллю.
Під час пандемії COVID-19 Кривий Ріг кілька разів потрапляв у «червону» зону епідемічної небезпеки, і тоді в місті раз у раз наставав транспортний колапс. У тих, хто користується велосипедом, проблем дістатися додому з роботи чи з вечірки у друзів — немає.
«Відмова від транспорту для мене означає і безпеку, здоров’я. Велосипед — це також свобода. До того ж не мерзнеш на зупинці, не печешся під палючим сонцем. Та й, будьмо відверті, ніхто та тебе не кашляє і не чхає у буквальному сенсі цього слова», — каже Анна.
Захищати права велоактивістів
Поки Анна не пересіла на велосипед, помічала тільки проблеми пішохідної частини міста. Потім же побачила всі невлаштованості для інших учасників руху і почала принаймні намагатися звертати на них увагу чиновників.
Поки у Європі намагаються розробити єдину стратегію відмови від приватного транспорту, у Кривому Розі досі багато водіїв та водійок, які часто думають лише про власний комфорт: «Є люди, які на роботу возять тільки себе, і їхня праця не пов’язана насправді з авто. Вони приїжджають в офіси, свої магазини, лабораторії тощо і просто залишають автівку на узбіччі. Крайня права смуга дороги має бути вільною», — обурюється велоактивістка.
Криворізьку вулицю Волгоградську, реконструкція якої відбулася у 2017 році, досі згадують на велофорумах як приклад, «як робити не треба». Тут і ширина велодоріжки не відповідала Державним будівельним нормам, і знаки були встановлені просто на смузі руху велосипедів, і паркан мав неправильну висоту. Велодоріжку регулярно критикувала й сама Анна, і її колеги з велоруху у Кривому Розі. Як говорить активістка, ту доріжку до пуття так і не почали використовувати.
Це не єдиний об’єкт у місті, за який уболіває Анна. Вона регулярно висловлює критичні зауваження чиновникам, підрядникам. Вважає: спільні зусилля допоможуть змінити те, що зараз у місті практично відсутня велоінфраструктура.
Анна пильнує, аби автомобілісти не нехтували знаками й паркувалися в належних місцях — поважаючи всіх учасників та учасниць дорожнього руху. Переймається озелененням й турбується, аби в місті дарма не викорчовували дерев. Наприклад, за 2021-й у Кривому Розі зрізали десятки дерев, що росли вздовж узбіч на кількох центральних проспектах. Хоча тінь від тополь спадала на крайню праву смугу, якою і мають пересуватися велосипедисти на автошляхах.
Таке поводження із зеленими насадженнями завдає удар по екології у перспективі, і шкодить людям тут і зараз.
«Тінь, яку давали ці дерева, потрібна не лише велосипедистам. Її бракує і пішоходам, і тим-таки автомобілістам, які влітку намагаються припаркуватися хоч у невеликому затінку, аби машина не перегрівалася. До того ж польове та газове забруднення у великих містах поглинають рослини. Нашому місту потрібно більше уваги приділяти озелененню», — говорить Анна.
А ще велосипед — це весело
У Кривому Розі за останні 5-10 років відбулися десятки велозібрань, які організовує зокрема громадська організація «Велокривбас», співзасновницею якої є Анна, та Ukrainian Bike Family. Разом проводять і змагання для малечі «Веселі перегони», і «Велодівич-вечір», набирає обертів веломарафон «Залізна сотня», на який приїжджають спортсмени з усієї країни та Європи.
Анна й організовує заходи, і сама бере в них участь. Часто активістка долучається до громадських слухань, засідань депутатських комісій, які займаються благоустроєм, зокрема велоінфраструктурою.
Анна каже: що більше вона займається велорухом, то дужче переконується у необхідності своєї роботи. Так вона стала однією з організаторок міської премії «Велопрацедавець року». Ініціатори конкурсу — громадська організація U-Cycle та Анна як місцева координаторка — оцінювали умови, створені у приватних підприємствах, на виробництвах та держустановах, аби паркувати велосипеди. Перевіряли, чи облаштовані ґанки з паркуванням відеокамерами, дахом. А ще дивилися, чи забезпечують роботодавці працівників, які їздять на велосипедах, душем, роздягальнею. Виявилося, що у деяких компаній є навіть зони для прання та сушіння одягу для потреби.
Анна вважає, що така нагорода мотивує компанії ставати більш дружніми до працівників, які хочуть пересуватися по-екологічному. Що більше стане велосипедистів, то швидше змінюватиметься інфраструктура.
Нещодавно громадська організація, в якій зараз працює Анна, презентувала карту велосипедних маршрутів. Щоб її створити, вивчили велоактивність на основних перехрестях та транспортних розв’язках у місті: рахували, скільки протягом години на цих ділянках проїжджає велосипедистів чи велосипедисток.
«Наша мета єдина — зробити місто зручним і безпечним для всіх мешканців, а не для меншості автомобілістів», — говорить Анна.
Для спортивних велозмагань місцеві велосипедисти самі готують траси. Майже щоразу, а це кілька разів на рік, їм доводиться прибирати за відпочивальниками, які лишають у лісосмугах та на насипах скло, пластик та інше сміття.
«Для змагань та усіляких тривалих заїздів у мене є спеціальний спортивний ровер. Для повсякдення і різних велопробігів використовую міський ровер», — говорить Анна.
Перш ніж пересісти на велосипед, треба врахувати кілька важливих аспектів. Ми з Анною спробували звести їх у такий собі порадник для «велочайників».
П’ятірка порад для тих, хто планує пересісти на велосипед, аби поліпшити екологічну ситуацію у світі
1. Розраховуйте власні сили
Найкомфортніша відстань для пересування на міському велосипеді — 10 кілометрів. Плануєте їздити на вело — врахуйте перепади висоти на щоденному маршруті.
2. Вивчіть правила дорожнього руху
Не бійтесь інших учасників дорожнього руху та поліцію. Та нехтувати правилами не можна — особливо це стосується правил перетину пішохідних переходів та перехресть.
3. Купуйте «правильні» велосипеди
Для міста важливо обрати велосипед зі зручною рамою з приємного матеріалу, гальмами, які швидко реагуватимуть, високим кермом.
Велосипеди для чоловіків і для жінок — різні. Про всі деталі спортивних велосипедів можна дізнатись у спеціальних магазинах.
4. Потурбуйтеся про одяг
Якщо пересуваєтеся містом, краще одягати звичайний одяг, у якому зможете провести весь день. Побутує думка, що на велосипеді люди пітніють більше — але рясніше можна спітніти в задушливих маршрутках. Взимку варто обрати одяг для активного проведення часу — він має бути максимально комфортним для різких рухів, бути водонепроникним, відштовхувати вологу, бути помірно теплим.
5. Подбайте про інфраструктуру
Не біля кожної потрібної місцини знайдуться велопарковки. Врахуйте це, коли будуватимете маршрут. Купуйте замки й застібки універсального розміру. Це убезпечить вас від крадіжок та інших неприємних ситуацій.
Матеріал створено за спонсорської підтримки посольства Швеції в Україні. Над матеріалом працювали редакторка Ярослава Тимощук, дизайнерка Тетяна Костік та креативна продюсерка Юлія Пономаренко.