Вікно можливостей для України не може бути вічно відкритим (огляд преси)

Bloomberg View публікує статтю Леоніда Бершидського про те, як покоління тридцятирічних реформує Україну. «Від нещодавньої публічної суперечки між двома українськими мільярдерами, Президентом Петром Порошенком та Ігорем Коломойським, за контроль над двома державними енергетичними компаніями може скластись враження, що економічні реформи занурились в багнюку традиційної війни олігархів. Але це не зовсім вірно. В останні місяці інтелектуальна підтримка реформаторських зусиль стала сильнішою. Команда професіоналів із західною освітою спускає все більше і більше жиру з державного сектору, де багато зловживань», - пише видання. «Популістам у парламенті та уряді не подобаються спроби лібералізувати економіку. Менше року тому Порошенко переконливо переміг на виборах, але згідно останніх соцопитувань зараз за нього віддали б свої голоси тільки 20 відсотків українців, тільки 3 відсотки підтримують президентські амбіції прем’єра Яценюка. Але якщо Україна не просунеться далеко на шляху реформ, тоді у неї просто закінчаться гроші. Вікно можливостей не може бути вічно відкритим».

У The New York Times коментар редактора газети «Ведомости» Максима Трудолюбова про святкування 9-го травня. Урочистості вже роз’єднали Росію та світ. «Західні лідери наполягають, що вони не хочуть нової «холодної війни» з Росією. Але атмосфера у взаєминах з Москвою така прохолодна, а гнів до путінської агресії такий неприхований, що ні президент Обама, ні лідери Британії, Польщі, балтійських країн та більшості країн-членів Євросоюзу не планують бути в Москві на параді до Дня перемоги. Так само як і канцлер Німеччини Ангела Меркель. І хоча Ангела Меркель, вічний миротворець, пропустить головні урочистості, вона, тим не менше, планує покласти вінок до могили Невідомого Солдата біля кремлівської стіни», - пише газета.

Рівень політичної культури російської влади та народу коментує на сторінках Новой газеты філософ Олександр Рубцов: «Коли головне багатство качається з надр та женеться по трубі, а не виробляється основною масою населення, тоді владі легко стати в позу патріарха-благодійника, обдаровуючи народ рештками ренти. Але і народу легко стати в позу приймаючого матеріальні подарунки - в обмін на зустрічні дари визнання, любові та лояльності… Але в традиційній практиці ритуального дарування буквально один гідний прийом гостей (наприклад, весілля) може повністю розорити ціле плем’я, поставити його на межу голодної смерті. І в нашій ситуації стає все більше очевидним, що матеріальний ресурс ритуального дарування далеко не безмежний. Більше того, він небезпечно скорочується, у томі числі через розплату за скажено дорогий та чисто символічний подарунок, яким став для племені красивий півострів».

The Independent аналізує можливості несподіваного дипломатичного альянсу між Ізраїлем та Саудівською Аравією, який може виникнути на тлі невдоволення угодами щодо ядерної програми Ірану. «Саудівська Аравія та Ізраїль не раз підкреслювали, що Тегеран, всупереч усім його клятвам, твердо прагне здобути ядерний арсенал. Відміна економічних санкцій у рамках угод тільки зміцнить переваги Тегерану», - вважає журналіст Кім Сенгупта. Він цитує саудівського принца Туркі аль-Фейсала. «Якщо Іран отримає можливість збагачувати уран до будь-якого рівня, тоді таких можливостей вимагатиме не тільки Саудівська Аравія. Усьому світу покажуть відчинені двері до такого шляху», - вважає один з лідерів Саудівської Аравії.