Вони лізли цілуватися в щоку, але ніби випадково цілували губи | Тест

Студенток Києво-Могилянської академії, які вийшли на протест проти сексистської поведінки викладача, розігнали представники праворадикальних сил. У кампус націоналістів запросив той самий викладач. Адміністрація академії на інцидент відреагувала мляво й переклала відповідальність на організаторок акції.

Згодом студенти Національного університету імені Шевченка спробували влаштувати подібну акцію проти насильства. Вона теж не відбулася — знову через погрози від праворадикальної молоді.

Громадське публікує кілька історій студенток, що постраждали від сексуальних домагань в університетах, а також тест, який покаже, чи стикалися ви з сексуальними домаганнями під час навчання або на роботі.

Історія 1. Олин залицяльник

Один викладач, якого, до слова, любили й поважали, поки він не запив, унадився нас із подругою в кафе запрошувати. Спочатку ми ходили. Навіть носа дерли — з нами ж професор дружити хоче. Олю (ім’я змінено) кликав гуляти. Вона, звичайно, відмовлялася. Тоді намагався умовити її через мене, мовляв, поговори з подругою.

Професор в різні способи намагався запросити Олю в гості додому. Заманював різними цікавинками – книгами, предметами старовини. Словом, робився нав’язливим.

Звернутися до адміністрації вишу якось не спадало на думку. Узагалі намагалися не ставитися до залицянь серйозно. Кепкували поміж себе, та й годі. Думали, якщо перетне межу, покличемо на допомогу нашого знайомого, щоб пояснив професорові що до чого.

На кафедрі подейкували, що потяг до студенток в Олиного залицяльника був завжди, з деякими дівчатами навіть мав стосунки.

Історія 2. Хороші люди, просто старі дурні

До мене взагалі часто залицяються дідусі. То поспілкуватися після пари кликали, то просили заліковки занести, а то й на каву. Цілуватися в щічку лізли та, ніби випадково, цілували губи. Але не тиснули, на навчанні це не позначалося.

Тоді ми не знали слова «харассмент». Узагалі нічого не знали — викладачі ділилися на «нормальних» та «ненормальних». Начебто відчуваєш, що людина неправильно поводиться, але не впевнена, чи можна скаржитися. Не лапає ж, оцінок не занижує навмисно.

Я на пенсіонерів не ображаюся. Один писав мені зворушливі листи з акаунту свого сина «ВКонтакте». Куди там на них скаржитися? Вони хороші люди, просто старі дурні.

Один викладач постійно казав моїй подрузі щось на кшталт «хороша відповідь, люблю білявок», або «з таким декольте можете навіть списувати», або «ми на кафедрі радилися, ви даремно пофарбували волосся, вам більше личило білявкою». Ясна річ, ці нісенітниці — при всіх. Скаржитися в голову не приходило. А подругу це не турбувало. Просто вважала його «шизіком» і на парах відсідала подалі.

Історія 3. Усі знали, але не втручалися

Мене травили всією університетською групою. По-перше, тому що була зухвало розумна, по-друге — через орієнтацію. Глузування, образи, знущання. Розповіді про те, яка я вбога, хто і як мене зґвалтує, поради змінити стать. До фізичного насильства не доходило. Але принижень і цькування вистачило на всі п’ять років навчання. Навіть в якийсь момент думала університет змінити, але таки залишилася.

Звертатися по допомогу не мало сенсу. І тоді, і тепер мені так здається. Якщо людина не готова сприймати інакших, ніхто її не змусить. Поза тим, я ж найрозумніша і найсильніша, з усім упораюся! Викладачі все бачили, але не втручалися. До мене ставилися або дуже добре, або ніяк.

Історія 4. Він «показував техніку», простими словами — «лапав»

На першому курсі фізкультура в нас була обов’язковою дисципліною. Щотижня по дві пари. Займалися всім факультетом — близько 130 студентів, але дівчат тренували жінки, хлопців — чоловіки.

Окрім загальної програми, заохочували відвідувати різні спортивні секції. За це ми отримували додаткові бали. Ми з дівчатами уподобали баскетбол. Грати толком не вміли, але було весело, нам подобалося. Тренером був фізкультурник років 50, високий і голомозий. Гадаю, любитель випити — пари були на 8:30, він часто приходив з перегаром.

Якийсь час ми тренувалися закидати м’яч у кільце. А цей викладач любив «показувати техніку» — підходив ззаду упритул, притискався, обнімав. Простими словами «лапав». Було некомфортно, але ніхто не надавав цьому особливого значення. І ніхто, мені здається, жодного разу не спробував дати відсіч. Дівчата тихенько обговорювали це між собою в роздягальні, обурювалися, але жодна навіть не спробувала опиратися. Я теж.

Історія 5. Примусова «дружба»

Був у нас один молодий викладач, який любив робити сальні «компліменти» студенткам. Міг, наприклад, сказати мимохідь: «Ох, які ніжки!» абощо.

Одного разу йому дуже сподобалася студентка. Постійно писав їй і телефонував — запрошував на побачення. Був надто нав’язливим. За «спілкування», у свою чергу, обіцяв допомагати з написанням наукових статей, сказати добре слівце на кафедрі, просувати в дослідницьких колах.

Дівчина була налякана, думала, якщо відмовить — почнуться проблеми з навчанням. Боялася, зруйнує омріяну наукову кар’єру.

Я не знаю, чи мали вони зрештою якісь інтимні стосунки, але «дружити» з ним довелося. І це не єдиний випадок, пов’язаний з цим викладачем.

Історія 6. Король вечірок

У моєму університеті викладала сімейна пара. Вони працювали на одній кафедрі, проводили семінари в різних групах. Згодом їхні стосунки розладналися й вони розбіглися.

Тоді Андрій Вікторович (ім’я змінено) почав активно відвідувати університетські вечірки, а вони відбувалися регулярно за межами кампуса. Там всі випивали, приходило багато першокурсників різних факультетів. Дехто, можливо, й не знав, що він викладач.

На вечірках він пив, танцював зі студентками, затискав їх по кутах, цілувався з ними. Звичайно, це не мало ніякого продовження, але старшокурсники, які ці тусовки організовували, або вважали таку поведінку Андрія Вікторовича нормальною, або просто заплющували на це очі. Можливо, нічого страшного й не траплялося, адже дівчата, очевидно, були не проти. Але, гадаю, для когось це могло стати травмою.

ЮРИДИЧНИЙ СЛОВНИК

Юридичне визначення поняття «сексуальні домагання» в українському законодавстві навряд можна назвати вичерпним. Воно є в законі «Про забезпечення рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків».

Там пропонується таке трактування: сексуальні домагання — це дії сексуального характеру, виражені словесно (погрози, залякування, непристойні зауваження) або фізично (дотики, поплескування), що принижують чи ображають людей, які перебувають у відносинах трудового, службового, матеріального чи іншого підпорядкування.

Стаття 154 Кримінального кодексу України говорить: примус жінки або чоловіка до вступу в статевий зв’язок з боку людини, від якого ця жінка або чоловік залежить матеріально або службово, тягне за собою штраф до 50 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців.

За обтяжливих обставин, покаранням може бути арешт на строк до шести місяців або обмеження волі до трьох років.

На Заході для позначення поняття сексуальних домагань використовується термін sexual harassment (переслідування сексуального характеру).

Відповідно до напрацювань університету Мічигану (США), його трактують ширше — як небажані пропозиції або дії сексуального характеру, фізичні або словесні, за умови що:
— відбуваються на робочому місці, під час навчання, у середовищі проживання;
— згода або відмова людини від пропозицій сексуального характеру має безпосередній вплив на подальше працевлаштування, навчання або можливість перебування в середовищі проживання;
— відмова людини від пропозицій сексуального характеру створює вороже середовище на роботі, в університеті, місці проживання.

Сексуальний харассмент може відбуватися як у взаєминах чоловіка і жінки, так і в одностатевих стосунках, не тільки по вертикалі (начальник — підлеглий, викладач — студент), але і по горизонталі (колега — колега, клієнт — виконавець, студент — студент).

Потерпає від сексуального харассменту не тільки людина, на яку він спрямований, але й інші люди, які вимушено стають свідками того, що відбувається за рахунок перебування у спільному просторі.

Якщо говорити простими словами, будь-які дії сексуального характеру стають домаганням, коли вони неприємні і неприйнятні для людини, на яку спрямовані.

ВИ СТИКНУЛИСЯ З ХАРАССМЕНТОМ. ЧОМУ ВИ НЕ ВИННІ І ЩО РОБИТИ?

Разом з президенткою «Ла Страда — Україна» Катериною Левченко і юристкою організації Анною Саєнко Громадське підготувало рекомендації — де шукати допомоги, якщо ви або хтось з ваших знайомих зазнали харассменту.

Щоб зрозуміти, чи є те, що з вами відбувається, сексуальними домагання, зверніться на гарячу лінію із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0 800 500 335, або на короткий номер 386 (з мобільного). Психологи і юристи нададуть психологічну і правову підтримку, а також детальну інструкцію, як діяти далі. Лінія працює 24/7 анонімно і конфіденційно, дзвінки — безкоштовні.

Поговоріть з керівництвом компанії, якщо це сталося на роботі. Якщо в навчальному закладі — з деканом по роботі зі студентами або ректоратом. Імовірно, вони зможуть припинити неприємну для вас ситуацію. Головне не бійтеся і не соромтеся заявити про те, що відбувається. Пам’ятайте — правда на вашому боці.

Якщо на рівні керівництва проблему вирішити не вдалося (таке, на жаль, трапляється), можна зателефонувати на гарячу лінію уповноваженого Верховної Ради з прав людини: 044 253 7589, 0 800 50 17 20, або надіслати листа на пошту hotline@ombudsman.gov.ua. Нині офіс очолює Валерія Лутковська.

Пам’ятайте, що сексуальні домагання можуть підпадати під 154 статтю Кримінального Кодексу України — примус жінки або чоловіка до вступу у статевий зв’язок з особою, від якої матеріально або службово залежні. У даному випадку слід написати заяву в поліцію.

Якщо ви не хочете домагатися кримінального покарання для особи, що піддала вас харассменту, але претендуєте на моральну компенсацію, на підставі статей 22 і 23 Закону України «Про забезпечення рівних прав жінок і чоловіків» ви можете звернутися з позовом до суду. Закон регламентує порядок відшкодування матеріальних і моральних збитків у таких ситуаціях.

І найголовніше: якщо ви зіткнулися з сексуальними домаганнями, не думайте, що ви в цьому самотні. Це поширене явище, але про нього мало говорять — через страх, почуття сорому чи провини. Пам’ятайте: ніщо не виправдовує небажаних дій сексуального характеру щодо вас. Не бійтеся звертатися за підтримкою до фахівців, ви її обов’язково отримаєте.

/Ілюстрації: Ольга Гордієнко

Підписуйтесь на наш канал в Telegram