Всупереч війні. Мар`їнський будинок творчості
Двоповерхова будівля Мар`їнського районного центру дитячої творчості не сильно постраждала під час бойових дій. Розбите скло замінили, і, якщо не дивитися на розстріляну прямим наведенням будівлю міліцейського райвідділу, яка в тридцяти метрах від Будинку творчості, то видається, що війна обійшла його стороною. Центр існує вже 50 років. До початку боїв приймав до півтори тисячі дітей щорічно. Зараз в центрі займаються близько 400 дітей з Мар`їнки та декількох міст та селищ району.
Він продовжував працювати навіть в період активних бойових дій. Мало не закрився у вересні за вказівкою керівництва з районного управління освіти. Проте, директор та педагогічний колектив відмовилися «консервувати» будівлю та продовжили свою роботу.
«Якщо ти не живеш у будинку, він руйнується. Зникає той дух, який ти намагався у нього вдихнути», — так пояснює своє рішення про непокору керівництву директор Будинку творчості Аліна Коссе. Кількість дітей, які відвідують центр продовжує рости. Сюди приходять діти різного віку, щоб займатися співом, танцями, квілінгом, в'язанням та вишивкою, щоб вивчати журналістську майстерність, грати на музичних інструментах.
Центр був і залишається бідним. Матеріали для в'язання педагоги завжди купували за свій рахунок. Щоб заощадити, — розпускали светри, шарфи та шапки, куплені в секонд-хенді. Барабани місцевого ансамблю доводилося латати картоном та скотчем. Ансамбль грає у цьому складі всього тиждень, але через декілька днів — їхній перший виступ на дитячому святі.
«Якщо Мар`їнку до того не зрівняють з землею» — жартує Олег — керівник гуртка, маючи на увазі тривалий нічний обстріл позицій ЗСУ на околицях міста. Діти зізнаються, що бояться нових атак, але сидіти вдома наодинці нестерпно. Тому майже щодня приходять сюди.
Аліна Коссе керує Мар`їнським будинком творчості вже 13 років. Ми розмовляємо з нею на дивані її власної конструкції, зробленому з двотумбового письмового столу. Вона детально розповідає про успіхи центру, про кожного викладача, про дітей. Про те, що вона любить свою роботу, свідчить ставлення до неї колег та вихованців. Директор центру упевнена, що вони потрібні мар`їнцям та не має наміру здаватися. Каже, продовжує робити все, щоб будинок творчості працював:
«Обладнали сховище з питною водою і туалетом. Будемо виживати, як птах Фенікс, — відроджуватися з попелу. Нехай, як в пісні, яка тільки що прозвучала, війна буде «учора» — каже Аліна.
/Громадське.Схід Костянтин Рєуцький