Вибори на Донбасі. Бути чи не бути і коли?

Чи можуть найближчим часом відбутися вибори на Донбасі? Кого «сватають» на місця керівників окремих районів Донецької та Луганської областей, іншими словами — окупованих територій, доки виборів немає? Що таке «план Медведчука»? Говорили у студії Громадського Схід.

Розмови про необхідність проведення виборів на Донбасі ведуться давно: про них говорять на кожній зустрічі у Мінську, їхнього проведення наполегливо вимагають і європейські партнери України. Меркель та Олланд наголошують, що вибори провести важливо, особливо важливо — відповідно до українського законодавства, міжнародні експерти консультують Україну з теми проведення місцевих виборів на Донбасі.

Вже була спроба внести зміни до Конституції України щодо децентралізації разом з нормою, яка б дозволила провести вибори на непідконтрольній українському уряду території і запровадити «особливості місцевого самоврядування» на окупованому Донбасі. Зміни у Конституції попередньо були схвалені ще 31 серпня 2015 року. У січні, коли спливав дедлайн внесення змін, коаліційна більшість вирішила відкласти це питання, попросивши Конституційний суд розтлумачити значення терміну «наступна сесія».

Минулого тижня Конституційний суд України дав свій висновок, зазначивши, що парламент самостійно встановлює, на якій з наступних сесій ухвалювати законопроект про внесення змін до Конституції. Це означає, що зміни, які не вдалося провести під час осінньої сесії, можна проголосувати вже зараз. Тобто парламент залишив за собою право змінити Основний закон в будь-який зручний момент. Проте, як проводити вибори, якщо обстріли не припиняються — відповіді ніхто не має.

Центральна Виборча Комісія напряму заявляє — вибори на Донбасі найближчі два роки неможливі. Це слова заступника голови ЦВК Андрія Магери.

«На мою думку, проведення виборів неможливе не лише в червні 2016 року, а й в червні 2017 року. Передумовою будь-яких виборів, які б мали бути демократичними, вільними, загальними, є лише загальне роззброєння, контроль над україно-російським кордоном, створення умов для діяльності всеукраїнських політичних партій, засобів масової інформації».

Про можливе внесення змін до Конституції, які стосуватимуться виборів на Донбасі, Магера каже так:

«Це може бути і через сесію. З цим можна сперечатися, можна погоджуватися, але це є. Проведення виборів в залежності від ухваленого законопроекту про зміну до Конституції, як на мене, прямого зв`язку між цими двома подіями не існує».

І якщо ще невідомо, чи вдасться провести вибори на Донбасі найближчим часом, то з кандидатурами вже майже визначились. Принаймні, з’явилися чергові ініціативи врегулювання конфлікту на Донбасі, які журналіст «Дзеркала тижня» Сергій Рахманін назвав «планом Медведчука».

За його інформацією, на Банковій готові підтримати ідею, запропоновану одним із переговорників у Мінському процесі. А саме — пропозицію Медведчука здійснити певні «кадрові рішення», які стосуються окремих районів Донецької та Луганської областей — призначити керівниками окупованих територій бізнесмена Ріната Ахметова та нинішнього лідера фракції «Опозиційний блок» Юрія Бойка.

Цей варіант має шанси на життя, бо за інформацією Рахманіна, Путін ніби-то погодився змінити Захарченка та Плотницького на більш «компромісних» осіб. Тих, чиї імена запропонував Медведчук. І чиєю попередньою згодою заручився Петро Порошенко. Щоправда офіційно цю інформацію не підтвердили ні самі потенційні кандидати, ні «ініціатор» такого рішення.

Прес-служба Віктора Медведчука, який бере участь у Мінських переговорах в складі Тристоронньої контактної групи, в інтерв’ю Громадському відмовила. На прохання надати письмовий коментар про існування так званого «плану Медведчука», в рамках якого обговорюється можливе призначення Ахметова та Бойка, порадили шукати інформацію на сайті «Українського вибору» (громадський рух «Український вибір» створений Медведчуком у 2012 році — ред.) За посиланням знайшли цитату такого змісту:

Юрія Бойка Громадському вдалося запитали про можливе призначення у кулуарах Верховної Ради. Єдина відповідь, яку почули: «Ми розглядали різні варіанти для того, щоб Мінські угоди були виконані». Все інше – без коментарів.

Отримати коментар Ріната Ахметова також не вдалося. Прес-служба надіслала Громадському листа про те, що не коментує чутки і домисли. Щоправда відразу додали, що Рінат Ахметов готовий зробити все для встановлення миру, щоб вирішити конфлікт за столом переговорів. Цитату даємо повністю:

Почули про «план Медведчука» і з іншого боку лінії розмежування. Діючі керівники так званих «ЛНР» та «ДНР» прокоментували місцевим ЗМІ можливість призначення більш компромісних для обох сторін керівників регіону. Захарченко називає можливе призначення Ахметова «абсурдною ідеєю», а Плотницький погрожує Юрію Бойку арештом, якщо той «перетне кордон «республіки»:

Чому ж Бойко і Ахметов? Чи зможуть відомі українські олігархи, які продемонстрували свою позицію «пристосуванців», задовольнити всі сторони конфлікту? За інформацією джерел Сергія Рахманіна, кандидатура Ахметова Путіну не дуже подобається, а от Бойку у Москві довіряють більше, хоча остаточно рішення щодо призначень немає.

Рінат Ахметов – мільярдер, президент футбольного клубу «Шахтар», власник компанії «SystemCapitalManagement», благодійного фонду «Розвиток України». Його ім`я стійко асоціюється з президентом-втікачем Януковичем. За оцінками експертів, зіграв не останню роль у розв’язанні конфлікту, є версія, що батальйон бойовиків «Восток» отримує фінансування саме від Ахметова. Проте після Майдану та початку збройного конфлікту на сході України, позиція яку висловлює Ахметов, – за єдність України, проти війни. Залишається «сірим кардиналом» Донбасу, отримує прибуток з більше ніж 100 підприємств, в тому числі й на окупованій території. Засновник гуманітарного штабу «Поможем», який постачає гуманітарну допомогу у вигляді продуктових та дитячих наборів переселенцям та мешканцям Донецької та Луганської областей.

Юрій Бойко – голова депутатської фракції «Опозиційний блок», колишній «регіонал», міністр енергетики та вугільної промисловості України в уряді Азарова, віце-прем’єр з 2012 по 2014 роки. Юрія Бойка неодноразово звинувачували в лобіюванні інтересів російських нафтових компаній, зокрема «Тюменської нафтової компанії». Був причетний до скандалу, який фігурував у ЗМІ під назвою «вишки Бойка». У лютому 2015 року запропонував законопроект про врегулювання збройного конфлікту на сході України. У документі йшлося про прямі перемовини з Росією, залучення миротворчого контингенту, поновлення соціальних виплат на непідконтрольних територіях.

У студії Громадського Схід про ці «кандидатури», про можливість виборів на Донбасі та про настрої мешканців тимчасово окупованих територій говорили із співзасновником громадської організації «Відповідальні громадяни» Енріке Менендесом, який до лютого 2016 року жив та працював у Донецьку.

Організація «Відповідальні громадяни» заснована у 2014 році, працювала на сході України, забезпечувала гуманітарною допомогою жителів «сірої», «червоної» зони, окупованих територій. Основний донор – чеська організація People in Need. Представники організації «Відповідальні громадяни» у 2014 році заявили про свою аполітичність. Не приховували, що розвозили разом з іншим і гуманітарну допомогу з фонду Ріната Ахметова. У лютому 2016 року їхню діяльність заборонили на території так званої «ДНР» через підозру у «шпигунстві».

Енріке Менендес, який майже два роки працював в окупованій Донецькій області, стверджує, що хоч і в Мінську регулярно шукають шляхи вирішення конфлікту, але Угоди, які були підписані рік тому, ігнорують обидві сторони.

«Замість того, щоб обговорювати механіку Мінських угод , у нас і політики, і громадянське, і експертне суспільство, і журналісти весь рік шукали аргументи, чому Мінські угоди не можуть бути імплементовані. Ми рік говорили про те, чому не можна, замість того, щоб говорити про те, як можна».

Представник «Відповідальних громадян» впевнений, що проведення виборів на Донбасі це більш вірогідний сценарій, ніж призначення певних осіб на керуючі посади. Щоб керувати чотирма мільйонами людей потрібно створити подобу «квазідержавних інститутів», які за рік побудували на окупованих територіях, каже Менендес:

«Ми перебуваємо у великій ілюзії, що Росія може щось зробити, клацнувши пальцями. Адже, навіть для того, щоб призначити Захарченка та Плотницького їм довелося проводити якісь «легальні» вибори Вони абсолютно нелегальні з точки зору міжнародного законодавства, але їх проводили для того, щоб легітимізувати певних людей в очах місцевих мешканців. Без виборів замінити одну людину на іншу не може собі дозволити навіть Росія».

Менендес стверджує: люди у «червоній зоні» («червона зона» — територія на сході України,де тривають інтенсивні обстріли – ред.) взагалі не думають про політику, вибори та кандидатури.

«Червона зона – це територія, де перемир`я ніби працює, але ніби й ні. Це територія, де люди живуть дуже вузькими горизонтами планування. Говорити про те, що там є якесь тривале розмірковування, їх там просто не існує. В «червоній зоні» ідеологія одна – щоб не було війни».

Про те, що люди втомилися від війни і бачать вихід з кризи у переговорах, свідчать і результати опитування Київського міжнародного інституту соціології.  Так 66,5% українців виступають за вирішення кризи на Донбасі шляхом продовження міжнародних переговорів. При цьому за активізацію воєнних дій виступають 20,5% опитаних. Ще 13% не визначилися зі своєю позицією.

Також є дані за регіонами України. Наприклад, на Донбасі 86% опитуваних вважають, що можливе продовження переговорів до повного врегулювання ситуації на Донбасі.  Активізацію бойових дій та наступ до повного визволення окупованих територій як вихід із кризи пропонують 28, 4% населення у центральних областях України. 13% опитуваних взагалі утрималися від відповіді, обравши варіант «Важко сказати».

 /Анна Тохмахчі, Анастасія Станко, Євген Спірін