«Я тоді так пишався татом. І зараз пишаюся!»: спогади читачів Громадського у День батька

«Усе моє дитинство тато дуже багато працював, майже ніколи не ходив у відпустки, але повертаючись з роботи о десятій вечора, завжди вигадував і розповідав нам з сестрою казки на ніч. Одна була про дві жуйки –  Жуню і Жулю. Перша була чемна та розумна, друга – весела і постійно втягувала сестру в якісь дурниці. Нещодавно згадувала про це і зрозуміла, що то я була Жуля) Коли 5 років тому тато вийшов на пенсію, ми почали часто подорожувати усією родиною, уже з моїм чоловіком, сестрою та батьками. Коли у тата діагностували рак, перше, що він сказав: «Як добре, що я рано вийшов на пенсію і встиг провести час з родиною». Тепер лікуємо тата і віримо, що він ще навчить бути як Жуня наших дітей)» (користувачка попросила залишитись анонімом)

«Чомусь, найяскравіший спогад про батька – наш із ним танок на моєму весіллі. Може, пісня тому посприяла (Пономарьова – «Доню»), але я досі не можу дивитись на той момент без сліз. А ще, мій тато – найкращий дідусь для мого сина. Коли він є, я стаю невидимкою😂» Марго Пономаренко

«Пам'ятаю, коли ще маленькою дівчинкою, батько брав мене всюди з собою... Пам'ятаю, як брав мою маленьку долоньку у свою велику, сильну руку і ми разом вирушали назустріч новому дню... Пам'ятаю, як одного спекотного липня, в свою обідню перерву ми поїхали до лісу, котрий він так любив, і відкинувшись в кріслах старенького «Москвича», насолоджувалися морозивом...пам'ятаю, як ми ішли дорогою, по якій рухалася автівка, а на узбіччі було болото... я не хотіла, ставати в болото. А він сказав мені: «Доню, краще вступити болото, але залишитися живою!».

Скільки в моїй пам'яті є ще таких «пам'ятаю»!..., але вирушити назустріч новим пригодам ми вже не зможемо, так як не бачилися вже 14 років... Але тепер я вже мама! І у мене є син Олежка, названий в честь дідуся, котрий, мабуть, радіє, коли за мою долоню тримається маленька ручка» Надія Сатановська

«Это было летом, когда я ещё ходил в детский сад. Все дети, и я в том числе играли на улице, и случайно забросили игрушки на крышу павильйона. Вечером за мной пришел папа, и воспитательница попросила его достать игрушки с крыши. А крыша павильйона была из тонкого металла и очень сильно нагрелась на солнце. Чтобы ее не сломать папа шёл там на присядках опираясь на руки. Воспитательница ещё сказала: «Только бы он не обжёгся». Он достал нам все игрушки и дети так радовались. После этого все из моей группы говорили мне: «Вот это у тебя папа!!)», а я так гордился им. И сейчас горжусь» (користувач попросив залишитись анонімом)

«Я завжди любила довгі прогулянки з татом, тримаючи його за мізинець і граючи в міста. А ще вечори з кросвордами, чаєм і свіжим хлібом з варенням. Люблю свого тата» Ірина Яремчук

«Мій тато для мене –  це той, в кого я брала моральний аспект виховання. Так склалося що мама для нас – це накормити і допомогти з уроками (вона була вчителькою), а тато все інше. Нас в сім'ї двоє –  я та старший брат. Росли ми в селі, жили небагато, але тато своїми руками міг змайструвати майже все. Отож, завдяки тату ми мали ексклюзивні іграшки. У брата був улюблений іграшковий тракторець якого тато виготовив завдяки вмінню електрозварювання, пізніше завдяки цих умінь з'явилася велика вантажівка, в кузові якої можливо було покататися самим. Ще з-під його рук вийшов самокат і навіть свій власний дитячий майданчик в саду, де крім мотузяної гойдалки була велика гойдалка на два посадочні місця в стилі «крісла-гойдалки» (з друзями там можна було умудритися погойдатися і більше ніж учотирьох), а також карусель на два місця яка розкручувалась відштовхуванням… Ми не їздили літом на моря, проте з татом часто їздили купатися на місцеві водойми та рибалку. А ще кожного літа тато влаштовував велопрогулянки на дальні дистанції, за день ми проїжджали понад 30 км. У дитинстві я з татом навіть однакові фільми любила. В мені багато чого перейнятого від нього, говорили (та й досі так говорять), що я і ззовні і характером в тата. А ще він той, хто привив мені любов до рідної мови та батьківщини. Написавши це, я зрозуміла що таки правду говорять –  «найкращі речі в житті не ті, що купуються за гроші...» Дякую ТАТУ!!!» Користувачка: Eleanor Sun.

«Таких тат як у мене на світі не багато. Мій тато з мого дитинства був хворим (...) Були моменти, коли ми не могли побігти гуляти, але це не важливо, адже тато з нами і це найголовніше. Ми допомагали йому, а він нам. Це він навчив нас таблички множення і години розбирати, варити смачно поїсти, а головне – це підтримка, адже сам хворий, а нас вчив не здаватися і йти вперед. Наводив у приклад себе і маму, яка все життя присвятила татові, нам і ще допомагала людям. Тато – це найкращий урок і підтримка в нашому житті. Про нього знатимуть не тільки внуки а і правнуки» Анюта Гр Іванова

«Мене виховали здебільшого бабуся з дідусем, тому ми з ними дуже близькі. Дідусь більш мовчазний, ніколи не попросить про допомогу, завжди все сам. Коли прийшов час мені виходити заміж, ми вирішили, що не будемо грати великого весілля, а просто розпишемося і все. Дідусь про це дізнався і тихо почав збирати якісь рекламки одну за іншою. Коли бабуся спитала «що ти носиш весь час?», він відповів: «Хочу виграти гроші Ані на весілля». Він збирав усі акції, щоб хоч десь перемогти) Це смішно, але він не мав можливості щось нам дати, тому намагався як міг) Люблю його❤» Анна Повар

«Осіння траса була позбавлена сонця і сповнена вологи. З неба зрідка зривалися краплі, проте двірники вмикати було не треба. За кермом – Тато, як я люблю їздити на передньому сидінні з ним. Він значно краще кермує ніж я. З ним завжди відчуваєш спокій і впевненість на дорозі. Ловлю себе на думці, що все, що я знаю про авто і дорогу, я дізнавався переважно від нього. Він навчив мене більше ніж просто водити авто. Він навчив мене відчувати дорогу, тримати кермо, а головне передав мені свою любов до цього. Далі думаю, що не лише цьому навчив. В голові ціла купа всього, що він мене вчив: усіх тих уроків, що він мені давав, всіх порад і настанов. Від цього в голові аж паморочиться –  скільки всього і все настільки важливе. Про те, не все було ним мені сказане, більшість він вчив мене своїм прикладом... І тут Тато говорить:

- Дивись, ось тут треба так проїздити, щоб не наловити ям.

Я посміхаюся і думаю, як же добре, що він мене вчить. Як чудово чути поради від нього. Дякую тобі Батько за це все, і за те, що ще будеш вчити» Користувач: kulik_b.