«Я їду, щоб обійняти Херсон серцем!» До звільненого міста прибув перший потяг
Українська армія звільнила Херсон на початку листопада, після восьми місяців російської окупації. За тиждень після звільнення, 19 листопада, на херсонський вокзал прибув перший потяг. Ним став святковий «Потяг до Перемоги», квитки на який можна було придбати в межах спільної акції «Укрзалізниці» та UNITED24. Журналіст hromadske вирушив цим першим потягом із Миколаєва до Херсона.
У перший рейс до Херсона вирушили майже 200 пасажирів, які придбали «квиток до перемоги». Крім Херсона, такі квитки можна купити до Маріуполя, Донецька, Луганська, Сімферополя та Севастополя — і використати після деокупації цих міст.
За гроші з продажу квитків купуватимуть машини, які допоможуть сполучити міста і селища на деокупованих територіях із найближчими залізничними вузлами.
Квитки на урочистий потяг коштували тисячу гривень за місце в плацкарті, дві тисячі гривень — у купе. Ті, хто придбали їх раніше, 17 листопада отримали мейли зі своїми електронними квитками.
«Я їду, щоб обійняти Херсон серцем, подивитися на український прапор над містом. Буквально позавчора купила квитки, і вже ввечері мені подзвонили й запитали, чи готова я їхати», — розповідає нам письменниця та журналістка Громовиця Бердник. Херсон — це єдиний обласний центр в Україні, де вона ще ніколи не була.
Жінка також купила квиток до Сімферополя, тому що з 2013 року не була у Криму. Розповідає, що дуже любить зустрічати весну на півострові, тож наступного року сподівається нарешті побувати там. Вона вірить, що це можливо: «Віра — це енергія, а енергія — це те, що творить світ».
Водночас у потязі чимало людей, які їдуть із Миколаєва до Херсона «зайцями».
«Коли дізнався про звільнення Херсона 11 листопада, відразу вирушив до Миколаєва — і три дні чекав на автовокзалі можливості потрапити в місто. Але так і не зміг, бо жодну цивільну машину не пропускали», — розповідає Євген.
Усю війну він пропрацював зварювальником у Запоріжжі. З батьками звʼязок був поганий — незалежно від того, російський чи український мобільний оператор використовували.
«Я не думав, що буде потяг, не вірилося взагалі», — схвильовано говорить Євген.
Інженер-звʼязківець Антон і дизайнерка Аня зустрічаються три роки. Обоє з Херсона, хоча після закінчення навчання живуть разом у Києві. Спочатку купили квитки до Миколаєва, сподіваючись звідти дістатися до Херсона автомобілем.
Аня помітно хвилюється, бо потяг іще не вирушив із вокзалу Миколаєва, тож вона побоюється, що їм не дозволять їхати далі. Вона встигає додзвонитись і попередити батька про приїзд уже дорогою до Херсона.
Не всі пасажири їдуть до звільненого міста додому чи як туристи. Андрій — машиніст дизельних електростанцій з Одеси, їде у відрядження допомагати відновлювати повноцінний залізничний рух у Херсоні. Має пробути у місті пʼять днів.
Потяг до Херсона їде повільно, ніби обережно. Час від часу помахом руки нас вітають військові та місцеві жителі. На міському вокзалі незвично людно, багато преси. Жінка, яка також їхала з нами у плацкартному вагоні, довго плаче й обіймається з близькими прямо біля виходу з потяга.
Вагони до Херсона й надалі будуть у складі поїзда №122/121 Київ — Миколаїв, вирушаючи з Києва у парні числа, а з Херсона — у непарні.