Як підготуватися до повістки. Третя штурмова шукає рекрутів на страйкбол-турнірах
«Я не боягуз, але я боюсь. І прийшов сюди, щоб розуміти, чого боятися», — зізнається в коментарі hromadske 22-річний киянин Олег, який прийшов на військовий вишкіл під Києвом від Третьої штурмової бригади. Каже: хоча він ще не мобілізаційного віку, не виключає, що піде воювати, якщо росіяни знову рушать на Київ.
Третя окрема штурмова бригада Збройних сил України регулярно проводить відкриті турніри зі страйкболу для цивільних. Це можливість для всіх охочих спробувати свої сили та витривалість в умовах, наближених до бойових.
Паралельно, як сподіваються у бригаді, після таких вишколів серед їхніх учасників знайдуться охочі стати рекрутами Третьої штурмової.
«Цивільні чоловіки забувають, що було в Бучі, Ірпені, як ґвалтували жінок, обкрадали будинки. Якщо вони думають, що відсидяться вдома, то, можливо, та ситуація повториться, і його жінка може бути вбита чи зґвалтована москалями. Тому треба пробудити в собі воїна», — каже hromadske Максим Левченко, відомий за позивним Роджер, який після «Азовсталі» та полону повернувся в стрій і тепер навчає рекрутів 3 ОШБр як інструктор.
Він каже, що навчити можна будь-якого, якщо є мотивація. З власного досвіду інструктора розповідає, що чоловіки з середнім рівнем фізичної підготовки, бувало, набагато швидше видихалися, ніж рекрути без такої підготовки, але з високою мотивацією.
«Повістка мені ще не приходила, але я готуюся. Воювати може будь-хто, але воювати з розумом не всі можуть», — каже 27-річний дизайнер Владислав, який прийшов вчитися тактики бою.
Економіст за освітою Марина поки не відчуває в собі бажання ставати до лав ЗСУ, але вже прийшла вчитися, бо «дуже мало чоловіків зараз хочуть іти воювати». Мовляв, не виключає, що таки їй доведеться йти на фронт.
Програмістка Інна вже два роки відвідує різні вишколи, бо не хоче «виїжджати знову з Києва, як це було в лютому 2022 року».
Найбільше вразив своєю мотивацію студент курсу «Бізнес і фінанси» Селман, який приїхав навчатися в Київський університет ім. Т. Шевченка з Туреччини.
«Якщо настане час, я можу піти на війну. Тому що я живу в цій країні й відчуваю, що це мій борг. Я в боргу перед цією країною, відчуваю, що я повинен допомогти й зробити свій внесок або щось таке».
Додає, що готовий «померти за добру справу», щоб «зробити цей світ кращим». І що родина його в цьому зрозуміє.
Як відбуваються такі турніри та чи багато охочих серед їхніх учасників іти воювати, дивіться в репортажі hromadske.
