Як в Грузії пропала культура пляшкового вина, та чому грузини п'ють вино з взуття і спускають його по ринвах

Радянське грузинське вино

Молодь, яка ніколи не жила за часів СРСР, напевно, бачила в старих грузинських фільмах, що в сценах застілля вино, в основному, було розлито в пляшки різних розмірів і форм. Незважаючи на те, що вино наливали також в глиняні глечики та скляні графини, головною посудиною традиційно була скляна пляшка. Однак це — дуже далеке минуле грузинського вина.

За часів СРСР культура вина в Грузії зазнала великих змін. З'явилися нові правила, пристосовані до радянської епохи, до швидкого і неякісного виробництва. Нові традиції так вкоренилися, що люди назвали їх «давніми грузинськими звичаями». На жаль, багато хто вірить в це і сьогодні.

Скоро смак старих вин забувся, як і технології їхнього виробництва, і культура пиття. Зміна, яка особливо кидається в очі — відмова від використання пляшки, тому що скляна тара робила виробництво дорожчим. А падіння якості вина і перехід на так зване «кустарне» виробництво спричинили його вживання у великих кількостях.

В ті часи з'явилася традиція пити вино з різних, часто неймовірних посудин, що ніколи не було грузинською традицією.

Тещин черевичок як посудина

З чого тільки не пили вино в Грузії в минулому столітті! Особливо виділявся креативністю холодний, темний і безгрошовий пострадянський період — 90-і роки. Вино пили з усього, що потрапляло під руку, — від дитячих нічних горщиків (тост за майбутнє дітей) до черевичка тещі (тост за матерів). Взуття було дуже популярною посудиною для вина (для деяких залишається й досі).

А в містечку Вані в Західній Грузії вкоренилася традиція, коли господар будинку піднімався з глечиком вина на дах і лив його у водостічну трубу, звідки його пив гість, що стоїть внизу.

Також вино пили з медичних систем для переливання (тост за здоров'я), з великого шприца для худоби (тост за достаток), з дула зарядженої рушниці (тост за предків), зі штанини (за чоловічу честь), з порожнього кавуна, дині або гарбуза. І навіть з працюючого блендера (тост за дружбу).

Грузинський поет і письменник Гоглі Леонідзе в одному з оповідань пише про те, як коси нареченої опускають в чашу з вином, а потім п'ють з неї. Ця сцена — одна з перших традицій епатажного пиття, до якої люди вдаються і сьогодні.

90-і роки і вино, розлите в «гаражі»

Після розпаду СРСР стало ще гірше. У 90-ті роки практично повністю зникла культура вживання вина в пляшках, і вся країна перейшла на так звані «розлиті в гаражі» вина. Їх наливали в пластмасову тару. У країні, де не було ані електрики, ані грошей, пили багато. Пили неякісне і напивалися до нестями. Це теж стало «грузинською традицією».

В середині 90-х з'явилося кілька підприємств, які спробували повернути грузинському вину хоча б зовнішню форму і почали знову розливати його в пляшки. Однак після розвалу СРСР в Грузії зупинилися заводи з виробництва винних пляшок. Тому їх завозили з Європи, Росії чи Вірменії.

Повернення пляшки

Сьогодні радянська традиція повільно, але послідовно змінюється. Великі або малі підприємства, сімейні винні погреби виробляють, в основному, вина в пляшках.

Виноробство значно просунулося вперед, але економіка поки не дозволяє розвиватися далі. Наприклад, навіть винороби для власного користування майже ніколи не роблять вино в пляшках. Пояснюючи це тим, що через пляшку дорожчає виробництво. Це схоже на поведінку селянина, який смачні і якісні фрукти готує до продажу на ринку, але для себе шкодує.

Про те, що значення пляшки не до кінця осмислене, говорить і те, що сьогодні в Грузії працює тільки один завод з виробництва пляшок. Частина виноробних компаній і сьогодні закуповує їх за кордоном.

Традиція споживання пляшкового вина, звичайно ж, не грузинська — і в Європі, і в Азії це роблять уже століттями. Те, що скляна тара — кращий засіб зберігати вино, підтверджують знахідки з кораблів, які затонули століття тому. Знайдене там пляшкове вино часто й сьогодні придатне для пиття, і коштує дуже дорого.

Якість вина в ресторанах досі погана

Винні бари чи ресторани, відкриті останнім часом в різних містах Грузії, говорять про те, що поціновувачів грузинського вина додалося. Часто можна побачити звичайну людину, яка купує вино не заради багатолюдного застілля, а щоб самому не поспішаючи його випити.

Однак виявляється, що ця по-справжньому гарна тенденція поки ніяк не позначилася на якості вина, що його пропонують наші ресторани. У регіонах Гурія, Імереті, Картлі, Самегрело, Ачара і навіть в традиційно винній Кахеті в ресторанах подають погане вино. Власники ресторанів обирають дешеве кустарне вино, при виробництві якого не було дотримано технології.

Однак у цього вина свій покупець. Коли хтось із нас збирається десь повечеряти, завжди шукає варіанти подешевше. Але все-таки не можна валити тільки на економіку той факт, що в багатьох ресторанах (особливо в регіонах) вино пити практично неможливо.

В останні кілька років великі виноробні компанії оформили з ресторанами договір на ексклюзивні поставки. За їх умовами, в меню цих ресторанів може бути тільки вино компанії-контрактора. Незважаючи на те, що такі договори шкодять, в першу чергу, споживачам, у яких просто не залишається вибору, багато власників ресторанів погоджуються на такі умови, тому що компанії поставляють вино за цінами набагато нижчими за ринкові.

Частина експертів стверджує також, що винному бізнесу в Грузії заважають... усталені звички гастрономів. Зокрема, те, що застілля буває перевантажене величезною кількістю страв. Грошей на їжу не шкодує ніхто, тоді як більшість не хоче витрачатися на хороше вино. Хоча найкращим варіантом було б замовити, наприклад, дві-три страви і запити цей обід хорошим грузинським вином.

Автор: Леван Себіскверадзе