Як вижити в місті у випадку воєнних дій та надзвичайних ситуацій

Що дають такі тренінги?

Звичайно, за 6 годин ніхто не стане експертом із виживання в умовах апокаліпсису. Тренінг найперше дає змогу:

• усвідомити можливість небезпеки;
• оцінити свої ресурси;
• розглянути можливі сценарії подій;
• створити план для кожного сценарію;
• зрозуміти, як діяти саме вам.

«Не можна розраховувати лише на уряд, — каже військовий експерт та один з інструкторів тренінгу Олександр Білецький. — Не тому, що уряд якийсь не такий. Держава буде робити все, щоби знизити кількість жертв серед цивільних. Але ніхто не буде враховувати вашу конкретну ситуацію».

«У нас дуже просте завдання. У випадку надзвичайної ситуації — бути готовими та об'єднаними щодо цих ситуацій і забезпечити безпеку», — пояснює засновниця Українська Жіноча Варта — всеукраїнська добровільна жіноча організація, що виникла у 2014 році з початком російсько-української війни та розпочала свою діяльність із масових навчань для жінок з домедичної, стрілецької, загальновійськової, психологічної підготовки та самооборони. За весь період існування 30 тисяч людей пройшли тренінги ГОГО Олена Білецька.

На який досвід орієнтуються інструктори?

Тренінг із виживання об’єднаний у декілька блоків. Після нього ви, можливо, зрозумієте, що конкретно потрібно саме вам: самооборона, тактична медицина — або ж настав час навчитися стріляти.

Тренінг розробляли на реальних практичних кейсах, як-от досвід Найтриваліша облога міста в історії сучасної війниоблоги Сараєва. І, звичайно, багато чого побудували на українському досвіді.

Короткий переказ тренінгу, який ви прочитаєте, — загальний та заснований на базових правилах виживання та самооборони. Дещо вам може здатися кіношним і нереальним. Можливо, воно таким і залишиться.

Але біда може трапитися конкретно з вами й тоді, коли у країні все спокійно. І багато порад із тренінгу корисні, навіть якщо ви живете в найспокійнішому з найспокійніших європейських міст, але зненацька на вас напали.

Яких правил самооборони навчають?

Головне завдання самооборони — вижити. Не варто геройствувати чи «бикувати», якщо погані люди нариваються на конфлікт. Можете втекти — тікайте. Можете забалакати злодія — забалакайте. Можете зробити щось огидне, щоби відвернути потенційного ґвалтівника, наприклад, обмочитися? Не соромтеся це зробити.

Також варто забути про якісь кіношні методи самозахисту.

«Якщо ви стиснете руку в кулак та вдарите агресора в голову — ви зламаєте собі пальці. Рука під час самооборони має бути відкритою. Іноді найкращі інструменти для захисту — не ніж чи електрошокер (який у нас заборонено використовувати громадянам), а ручка, металева лінійка та тека з гострими кутами. Але вчитися секретам такої “побутової самооборони” варто окремо», — каже тренер Віктор Краєвський.

Якщо ви перебуваєте в небезпечному місці, важливо знайти людину, яка зможе весь час ходити з вами по якихось справах. Якщо вас двоє — ризики потрапити в небезпечну ситуацію — набагато нижчі. Якщо вас троє — ризики знижуються на 90%.

Тікати чи не тікати з міста, коли стріляють?

Тривожна валізка, яку зараз радять мати, — це доволі умовна назва. Це може бути тривожна бананка, де будуть лише документи та мінімум готівки, яка завжди буде з вами.

Я не буду переказувати перелік речей. Його наразі можна знайти будь-де. Головна мета — вирішити, що треба саме вам. У кожного члена родини має бути своя валізка. Руки повинні завжди бути вільними, вам не має бути важко.

Залишатися в місті під час воєнних дій, звичайно, вкрай небезпечно. Однак якщо вже стріляють, то велика ймовірність, що люди почнуть панікувати. Тому що безпечніше — тікати чи залишатися — під питанням.

«Тікати, коли тікають усі, — це теж ризик. Можливо, є сенс перечекати, коли ситуація трохи стихне, і виїхати, коли активна фаза боїв хоча б тимчасово припиниться. Але чітку рекомендацію надати складно, ви повинні самі оцінювати ситуацію та свої можливості. Була, наприклад, трагедія, коли родина на джипах намагалася виїхати з Антрациту і їх розстріляли. 

Теоретично в місті можлива організована евакуація, можуть бути безпечні осередки, про які ворога повідомляють відповідно до Женевської конвенції. Але у випадку з Росією я б не тішив себе ілюзіями, що ця країна буде поважати засади Женевської конвенції», — каже Олександр Білецький.

Тим, хто залишиться в місті, де стріляють, він радить заклеїти скотчем хрест-навхрест та завісити важкими ковдрами вікна. Так зменшуються ризики поранитися склом.

Як вижити в місті під час облоги?

Завжди будуть ті, хто захоче виїхати, але не зможе.

Облога міста може тривати дуже довго. У середньостатистичній українській родині їжі є на три дні. В супермаркетах — на чотири. Але їх пограбують. Їжу доведеться добувати. Зокрема на чорному ринку. Решту там ніхто не дає, тому готівка повинна бути в дрібних купюрах. Бо хлібину можна купити за 10 доларів, а можна і за 100. Місцева валюта знецінюється моментально.

Коли гроші знецінюються, багато побутових речей стають дуже коштовними. Наприклад, цигарки, жіночі прокладки тощо.

У разі вимкнення тепла допоможуть такі лайфхаки як рясно намастити тіло вазеліном — так краще зберігається тепло.

Також добре зігріває картон, папір — недарма бездомні використовують це під час сну на вулиці.

Що варто вміти, коли зникне електрика та опалення?

Це ключ до виживання в екстремальних умовах. Треба об'єднуватись із сусідами. Розв'язувати побутові питання, про які в мирний час ми навіть не замислюємося. Наприклад, куди виносити фекалії? Якщо не буде води й ви щось не придумаєте, весь будинок за тиждень матиме кишкові інфекції. Треба банально думати, а що робити, якщо в будинку хтось помре? Як готувати їжу? Енергія — золото, тому краще робити обіди в великому казані на велику кількість людей. За досвідом окупованих міст на сході країни, мародери оминали будинки, де люди об'єдналися та організували захист житла.

Ну і насамкінець, якщо ви все ж таки вирішите відвідати ці курси.

Суть усіх тренінгів, на яких навчають самооборони, виживанню, тактичній медицині, домедичній допомозі, стрільбі тощо — не бути ситуативними. Навіть якщо зараз раптом буде деескалація, ми продовжуємо жити з країною-агресором під боком. І не хочеться через рік чи п’ять у паніці знову питати одне одного про тривожну валізку та бомбосховища. Проходження таких курсів хоча б 1-2 рази на рік має стати нормою.