Як виставки да Вінчі, ван Гога й Вермеєра стали фільмами

Глядачі в Україні вже звикли до британського театру в кіно й влаштували не один аншлаг «Гамлету» з Бенедиктом Камбербетчем. Ця осінь принесла естетам ще одну радість: «Британська Рада» запустила проект «Exhibition On Screen». Це серія фільмів про виставки видатних художників. Вони показують і підготовку експозицій, і екскурсії лондонською Національною галереєю чи Королівською академією мистецтв, і розповіді про те, що приховано за повсякденними чи біблійними сюжетами картин.

Трейлер фільму «Імпресіоністи»

У жовтні на екранах з’явилися стрічки про Леонардо да Вінчі, Анрі Матісса і Едуарда Мане. Попереду — фільми про імпресіоністів, Яна Вермеєра і Вінсента ван Гога. Ми вирішили розпитати режисера усіх цих стрічок — Філа Грабскі — про те, як він почав знімати документальні фільми про митців і що робить їх популярними.

Режисер Філ Грабскі. facebook.com/exhibitiononscreen

Як у вас виникла ідея робити документальні фільми про мистецькі виставки?

Я створюю фільми уже впродовж тридцяти років, а мистецькі стрічки стали моїм головним зацікавленням впродовж останніх двадцяти. Спершу я робив їх для телебачення, але світ кіно неймовірно змінився і зараз, завдяки цифровим технологіям, нам стали доступні невідомі раніше способи поширення фільмів. У 2009-му році в нас з моїми чудовими колегами з’явилася ідея створити кінофільм про головні мистецькі виставки й представлених там художників. Першим у кінотеатрах вийшов «Леонардо да Вінчі в Національній галереї» у 2011. Нам хотілося поділитися знаннями про художників і виставки, що трапляються раз у житті, зі звичайними людьми  — такими, як я в Англії чи ви в Україні. Телебачення думає, що нам з вами нецікаве мистецтво, але телебачення помиляється. Щороку більше людей ходить до галерей, аніж на футбольні стадіони.

Щороку більше людей ходить до галерей, аніж на футбольні стадіони

Трейлер фільму «Леонардо HD»

Чого особисто вам бракувало в презентації мистецтва раніше — в книгах, пресі, інших документальних фільмах? Як ви розширюєте сприйняття мистецтва за допомогою документальних фільмів серії «Exhibition On Screen»?

Наша робота — створювати чудові кінофільми. Із незапам’ятних часів нам, людям, подобаються історії — великі, драматичні, захопливі. 10 000 років тому їх оповідали навколо вогнища. Сьогодні це може відбуватися в кінотеатрі. Це місце для спільноти, місце зачудування і краси. Мені неймовірно пощастило, бо в мене є найкраще мистецтво, найкращі мистецькі інституції, найкращі художники, про яких можна створювати фільми. Що я можу зробити, так це розповісти вам їхні захопливі історії за півтори години — провести вас небаченими раніше виставками, відкрити, що відбувається за лаштунками видатних галерей, показати місця, де знамениті художники жили і творили. До того ж, у фільмах ви бачите мистецтво в таких деталях, такому наближенні, яке раніше не було можливе.

Існує — чи принаймні раніше існував — стереотип, що музеї — консервативні й часом нудні місця. В процесі того, як музеї зараз переосмислюють себе, чим можуть допомогти документальні фільми?

Як завжди, все тримається на історії, сторітелінгу. Хороший викладач мистецтва чи музейний гід можуть зробити галерею незабутньою. Леонардо, ван Гог чи Моне зовсім не нудні. Я роблю свої фільми для людей від 8 до 80 років: я поділяю вашу цікавість і не прикидаюся розумнішим, ніж будь-хто з вас. Я знаю лише, що варто запитувати і як знімати хороші фільми. Наші фільми є частиною світового тренду серед мистецьких інституцій: намагатися більш широко спілкуватися з аудиторією — часто за допомогою нових і цікавих технологій. І наші фільми уже показують в галереях у різних куточках світу.

10 000 років тому історії оповідали навколо вогнища. Сьогодні це може відбуватися в кінотеатрі. Це місце для спільноти, місце зачудування і краси

Трейлер фільму «Матісс»

Одна з характеристик класичних полотен — те, що вони статичні. Які методи ви використовуєте, щоб додати динаміки фільмам про них?

Я не боюся статики. Багато полотен, які ми знімаємо, є зразками того, чого люди змогли досягти за багато століть. Ми — я в Англії та ви в Україні — знаємо дуже багато минулих і сучасних прикладів деструктивних можливостей людей. Роботи ж цих авторів показують інший бік людства — те, чого не може досягти жоден інший ссавець, чого не знайдеш на жодній з мільярдів планет в безкінечних галактиках. Якщо ви дозволите собі замислитись про це на мить, то зрозумієте, як це неймовірно.

З іншого боку, ми робимо кінофільми, а не ілюстровані лекції, тому використовуємо будь-які засоби, що здаються нам доцільними. Це може бути зйомка з рейок чи стедікаму (переносної системи для стабілізації камери в русі — ред.), використання дронів чи кранів, створення графіки чи залучення акторів. Кожен фільм інший.

Мене захоплює, що публіка в Києві не так вже й сильно відрізняється від аудиторії в Сеулі, Боготі чи Кейптауні. Люди намагаються наполягати на національних відмінностях — речах, що розділяють нас. Натомість я вважаю мистецтво одним зі зразків того, що нас об’єднує.

Ви також працювали над музичними документальними фільмами про Моцарта, Гайдна, Бетховена і Шопена. В чому головні відмінності між створенням документальних фільмів про мистецтво і про музику?

Я неймовірно люблю фільми, які зробив про музикантів. Великою відмінністю, звісно, є те, що при створенні тих фільмів я починав з найкращого можливого саундтреку, що вже був готовий. Натомість для мистецьких фільмів ми наймаємо композиторів. Що об’єднує фільми про музику і мистецтво — це знову ж таки оповідання історій. Ми присвячуємо багато часу тому, щоб правильно провести дослідження, спростувати всі міфи (ні, Моцарта не отруїли) і розповісти складну й насичену історію життя за 120 захопливих, продуманих і доступних хвилин.

Ми хочемо, щоб вам сподобався фільм, щоб ви розповіли про нього своїм друзям і сім’ї, купили DVD тощо, але для нас так само важливо, щоб вам захотілося піти до найближчої галереї, великої чи зовсім маленької, і подивитися на мистецтво

Трейлер фільму «Вермеєр і музика»

Який із фільмів серії «Exhibition On Screen» був найбільш складним для виготовлення і редагування? Чому?

Перший: «Леонардо да Вінчі в Національній галереї», бо ми показували його наживо з галереї у вечір відкриття. Кінотеатри наполягли на цьому, бо звикли до того, що театри і опера транслюються наживо. Вести пряму трансляцію з галереї, де містяться твори мистецтва на мільярди доларів було дуже стресово… Але нам вдалося. Усі квитки в кінотеатрах продали, картини зі стін не обвалили, і швидко довели всім, що нам не потрібно робити це в режимі прямої трансляції — зйомка якісних фільмів займає певний час і потребує хоча б два-три місяці на редактуру.

Зйомки нового фільму про Ієроніма Босха. facebook.com/exhibitiononscreen

Як ви змінюєте свій підхід, працюючи з різними епохами і контекстами — наприклад, з да Вінчі й імпресіоністами?

Кожен фільм — інший. Так, у нас є бренд «Exhibition on Screen», ми хочемо, щоб люди підписувалися на нашу спільноту в Facebook, стежили за нашим сайтом  exhibitiononscreen.com, але зрештою ми робимо фільми й кожен з них існує сам по собі. Ми довго й тяжко думаємо, перш ніж взятися за виробництво фільму — нам пропонують багато-багато виставок у різних куточках світу — а потім ще довго й тяжко думаємо, як найкраще зробити той чи інший фільм. Ми хочемо, щоб вам сподобався фільм, щоб ви розповіли про нього своїм друзям і сім’ї, купили DVD тощо, але для нас так само важливо, щоб вам захотілося піти до найближчої галереї, великої чи зовсім маленької, і подивитися на мистецтво. Відкласти смартфон, вимкнути X-box, піти до галереї й відчути, дізнатися щось нове, насолодитися цим.