«Якби чиновник хотів щось сховати, журналісти-розслідувачі втомилися б шукати» — заступник керівника ОП Андрій Смирнов

Андрій Смирнов нині знаний як заступник керівника Офісу президента, який із 2019 року займається питаннями правової політики та судової реформи. Одне з його головних завдань на сьогодні — створити міжнародний трибунал, який судитиме найвище керівництво росії.

А втім, до роботи в ОП Смирнов як юрист співпрацював з одіозними персоналіями. Був радником Владислава Каськіва, якого підозрювали у розкраданні майже 2 мільярдів гривень із бюджету, і представляв у ЦВК інтереси лідера «Правого сектора» Дмитра Яроша, який балотувався на президентських виборах 2014-го.

А після цього не гребував захищати ексрегіоналів — колишню міністерку юстиції Олену Лукаш та ексглаву фракції «Партії регіонів» Олександра Єфремова.

Ми поспілкувалися з Андрієм Смирновим про перспективи судової реформи, поцікавилися журналістським розслідуванням, у якому фігурував його брат, і запитали, чи причетний посадовець до справи громадського діяча Сергія Стерненка.

Альтернативна позиція

У медіа пишуть, що керівнику Офісу президента Андрієві Єрмаку не подобається, що ви доносите альтернативну позицію Володимиру Зеленському. На які питання ви маєте інакший погляд?

Політика Офісу президента побудована так, що всі люди, які відповідають за свої напрямки, усі заступники керівника ОП мають право на альтернативну думку. Вони цю думку озвучують і можуть доводити і керівникові Офісу, і президентові. Але це не значить, що в мене єдиного є якась альтернативна думка.

«Реформа» Конституційного суду

Перша з семи вимог для вступу України до ЄС — реформа Конституційного суду. Верховна Рада 13 грудня проголосувала за законопроєкт про нову процедуру відбору суддів КС. Але норми цього закону не збігаються з Дорадча група експертів, яка перевіряє кандидатів у КСУ, має складатися з семи членів: чотири з них — міжнародні експерти. Також у КСУ не можна призначити кандидатів, які за рішенням дорадчої групи не відповідають вимогам доброчесності й належного професійного рівнярекомендаціями Венеційської комісії. Чому так сталося? 

Парламент підтримав, а Інформація про те, що Зеленський підписав закон, з'явилася 20 грудняпрезидент підписав законопроєкт, який відповідав висновкам Венеційської комісії. А вже після того, у день підписання закону, комісія надіслала доповнення — legal assessment, у якому змінила позицію.

Венеційська комісія 19 грудня опублікувала не доповнення, а оновлений висновок, який ухвалила на засіданні Порядок денний комісії є публічним. Його оприлюднили 2 грудня16-17 грудня. В Офісі президента не знали, що комісія готує висновок щодо цього закону?

Жодного висновку не існувало. Були чутки, що має бути доповнення до нього. І це було незвично, тому що доповнення нівелювало основний висновок.

У мене була комунікація з Венеційською комісією. Але офіційне спілкування на їхній запит із членами уряду та парламенту стосувалося першого проєкту висновку від 23 листопада. А доповнення ми не обговорювали.

Який я бачу вихід із ситуації, щоб виконати рекомендації Венеційської комісії? Є кілька варіантів. Перший — додати сьомого члена комісії за квотою міжнародників. Другий — залишити шість членів комісії та застосувати алгоритм, за яким рішення ухвалює більшість — за умови, що в питаннях доброчесності та рівня професійної компетенції кандидата за нього проголосували два міжнародники.

Роль громадськості в судовій реформі

Ви неодноразово заявляли, що роль Громадської ради доброчесності в процесі кваліфікаційного оцінювання суддів має посилюватися. Що її негативні висновки мають бути обов’язково враховані. Чи є такі законодавчі ініціативи? 

Місяць тому ми погодили дорожню карту судової реформи. Зараз щодо кожного напряму напрацьовується законопроєкт. Моя позиція така: громадський фільтр потрібний, довіра до органів судової влади має зростати. Забезпечити цю довіру ми можемо, тільки долучаючи громадськість до кваліфікаційного оцінювання суддів. Але важливо законодавчо врегулювати діяльність Громадської ради доброчесності, щоб унеможливити зловживання такими висновками і встановити чіткі правила верифікації інформації, яка в цих висновках міститься. Без взаємної довіри усіх сторін не буде порядку.

Коли можуть бути ухвалені ці законопроєкти? 

Нам треба поспішати, щоб ухвалити їх до того, як запрацює нова ВККС (відбір кандидатів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів триває. Голова комітету з питань правової політики Денис Маслов прогнозує, що ВККС розпочне роботу в березні чи на початку квітня — ред.). 

Я інколи чую виття окремих функціонерів стосовно недоцільності такого громадського контролю над ВККС. Особливо від тих, хто випадково бере участь у формуванні цього органу. Маємо твердо рухатися до інституційної стійкості всіх частин судової влади.

Зараз зі спікером парламенту Русланом Стефанчуком маємо такий задум: коли напрацюємо пул законопроєктів, потрібно буде взяти один-два пленарних дні у Верховній Раді й проголосувати все, що необхідно для продовження судової реформи.

Ліквідація ОАСК

В опублікованих плівках НАБУ були докази того, що судді Окружного адміністративного суду Києва намагалися захопити державну владу. Хотіли контролювати Вищу раду правосуддя та Вищу кваліфікаційну комісію суддів. Але рішень щодо цього суду не було. Чому президентський «невідкладний»законопроєкт про ліквідацію ОАСК не розглядали понад півтора року?

Подивімося на результат. Законопроєкт ухвалений. Суд ліквідований. Запит суспільства доведений до логічного кінця. Справи передані в інший суд. Зараз парламентський комітет правової політики намагається розв'язати питання, куди діти 60 тисяч соціальних спорів, де громадяни позивалися в ОАСК і судилися з різними інституціями: Пенсійним фондом, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади. Новий суд їх відмовляється приймати, тому що там працюють понад 20 суддів, і вони не можуть із цим упоратися.

Але це ж був президентський законопроєкт. У парламенті є монобільшість партії президента. Чому ОАСК не ліквідували в березні, коли його відключили від реєстру через ризик легітимізації Януковича, а чекали до грудня?

У березні-квітні парламент ухвалював невідкладні закони, щоб країна змогла відповісти на агресію оскаженілого сусіда й вижити. Питання ліквідації суду — це точно не питання виживання. Зусиллями багатьох людей ОАСК технічно не зміг би розглянути позови від адвокатів Януковича, якщо ви про це. Ризики були нівельовані.

А таке відключення суду від реєстру не є втручанням у діяльність судової гілки влади? Виходить, що так можна блокувати роботу будь-якого суду.

Так нумо судитися з російською федерацією й оскаржувати через суд війну. Коли під час повномасштабного вторгнення є ризик катастрофічних наслідків, державні органи влади мають діяти відповідно до ситуації. І я можу лише подякувати за це нашим спецслужбам. Юридичну оцінку адекватності та співмірності будь-яких дій нададуть пізніше.

У вересні 2020 року Вища рада правосуддя відмовилася відсторонити голову Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка та п’ятьох його колег від роботи на час слідства. Як ви оцінюєте те рішення ВРП? 

Я не можу коментувати рішення конституційного колегіального органу.

Наші джерела повідомляли, що незадовго до того рішення ви мали зустріч із членами ВРП.

Ваші джерела вас сильно підвели. За останні 3,5 року, протягом яких я працюю в Офісі президента, перша і поки що остання робоча зустріч із членами ВРП відбулась у грудні минулого року й була публічно висвітлена.

Окремі члени ВРП входять до складу комісії з питань правової реформи, інших дорадчих органів щодо розвитку сектору правосуддя. Але жодної предметної зустрічі, яка стосувалася Павла Вовка, з ними я не мав.

Реформа Верховного Суду

У попередніх інтерв'ю ви говорили про оптимізацію Верховного Суду. Як ця теза співвідноситься з ідеєю незалежності судової гілки влади?

Цілком співвідноситься. Ця позиція погоджена з міжнародними партнерами й дорожньою мапою судової реформи. Ключова проблема — це відсутність в Україні Верховного Суду як суду права, який формує зрозумілу професійну сталу судову практику. І не відступає від своїх рішень. Який створює логіку правової визначеності у країні, щоб суди нижчих інстанцій могли спиратися на правову позицію Верховного Суду.

У нас сформований оновлений склад Вищої ради правосуддя. Та якщо у країні немає правил і правових орієнтирів, навіть якісне оновлення різних органів не зробить їхню роботу ефективною.

Хочу запитати вас про конфлікт із головою Верховного Суду Всеволодом Князєвим. У чому його причини?

У мене немає конфлікту з Князєвим. Ми готові до конструктивної розмови.

Я неодноразово казав, що запит суспільства на якісне справедливе правосуддя зростатиме. Особливо коли люди, які боронять країну, повернуться з перемогою додому. Якщо вони зіштовхнуться з несправедливістю в судах — це буде катастрофа.

Треба змінювати правила гри, правила проведення З’їзду як найвищого органу суддівського самоврядування. Щоб кожен суддя країни мав право голосу за того кандидата, якого він хоче делегувати до Конституційного суду, до Вищої ради правосуддя. Тоді ніхто не зможе впливати на відбір суддів.

Розслідування Михайла Ткача

Журналіст «Української правди» Михайло Ткач у середині лютого опублікував розслідування про те, що ваш брат Ігор Смирнов купував нерухомість за заниженими цінами. Це схоже на тенденцію: у родичів чиновника з’являється майно, і виникають питання до самого посадовця. Чи погоджуєтесь, що в цьому є корупційні ризики?

Якби чиновник хотів щось сховати, він зробив би це за допомогою інших інструментів — юридичних. Так, що журналісти-розслідувачі втомилися б це шукати. У мене цілком інша історія, яку я відверто виклав у розмові з Михайлом Ткачем. А мій брат доповнив її у своїй розмові з журналістом. Зверніть увагу, це майно не оформлене на матір, бабусю чи ще когось. Моєму братові 35 років, у нього є дружина й дитина. Він займався багатьма справами, пробував себе у різних напрямах роботи.

У цьому розслідуванні йшлося про 10 соток землі в закарпатському селі Поляна. Журналісти зазначають, що одна сотка там може коштувати 3 тисячі доларів. А ваш брат купив 10 соток за 10 тисяч гривень. Очевидно, що ціна занижена.

Я вважаю, що журналісти необ’єктивно розслідували це питання. Брат навів свої аргументи в розмові з Михайлом Ткачем. Коли ви на авторинку купуєте машину і з продавцем підходите до нотаріуса, то показуєте ринкову ціну чи ту, про яку домовилися? Люди шукають способи оптимізації, щоб зменшити податки. В нас же є свобода договору, свобода ціни. Це більше про моральний бік питання. Однак про земельну ділянку я взагалі не знав.

Після розмови з Михайлом Ткачем я говорив із братом. Він розказав, що це сільськогосподарська ділянка, на якій стоїть величезна трансформаторна будка, натягнуті електромережі. Вона непридатна для того, щоб там будувати. Нащо вона йому? Мені незрозуміло.

Але ж 30 тисяч доларів і 10 тисяч гривень — суттєва різниця. 

З чого ви взяли, що 30 тисяч? Тому що вам подобається ця цифра? Чи ви достеменно встановили ринкову ціну?

Земля в тому селі може сягати такої вартості. 

Може сягати, так. Я не був там жодного разу, навіть не проїжджав повз. Бачив тільки на фотографії мапи у розслідуванні Ткача.

Справа Стерненка

Прокурор Андрій Радіонов під присягою заявив, що ви намагалися чинити тиск на Офіс генпрокурора з вимогою засудити громадського активіста і блогера Сергія Стерненка. 

Я не знайомий з прокурором Радіоновим і ніколи цю людину не зустрічав. Цю інформацію я почув кілька місяців тому. Це змусило передивитися виступ цього прокурора в суді Одеської області, де слухають справу Стерненка. Прокурор заявив, що він колись відвідав заступника Генерального прокурора Олексія Симоненка (24 січня Симоненка звільнили — ред.), коли цю посаду обіймала Ірина Венедіктова.

Андрій Радіонов під присягою заявляє, що Олексій Симоненко викликав його Андрій Радіонов очолював групу прокурорів у справі Сергія Стерненка у 2020 році. Він відмовився погоджувати підозру Стерненку в умисному вбивстві, вважав викладені аргументи такими, що не ґрунтуються на доказах і мають упереджений характеркілька років тому і сказав, що нібито Смирнов йому наказав вчиняти якісь дії. Нагадую, я не керую правоохоронними органами. Коментувати допит Радіонова в суді як свідка недоречно і смішно. Як колишній адвокат скажу: показання свідка з чужих слів не є доказами. Це написано у кримінально-процесуальному кодексі.

А з Симоненком ви працювали?

З Олексієм Симоненком у мене були робочі контакти, коли він був у Генпрокуратурі. Ми працювали над налагодженням координації, коли йшлося про обмін полоненими.

Ви запитували в Симоненка про ці слова Радіонова?

Мені це нецікаво. Це все нагадує гру захисту — згадати когось із людей, дотичних до Офісу президента, щоб додати барв, можливо, політичного контексту у справі.