З 92-річчям, «наш годувальнику», або Ода Джорджу Соросу

Спонсор революцій і ґрантожерів, загарбник людських душ та українського багатства (ви ж пам’ятаєте, кому було вигідне відкриття ринку землі?), творець фінансових потрясінь і, звісно ж, коронавірусу. Усе це кажуть про угорсько-американського філантропа Джорджа Сороса — людини, яка стала колективним утіленням зла для антисемітів, націоналістів і популістів. До 92-річчя Сороса ми згадуємо, хто він і чи настільки страшний, як його малюють.

Як запалилася зірка Сороса?

До 1980-х років про Джорджа Сороса можна було почути хіба у вузьких фінансових колах. Як тоді, так і в буремні 90-ті спосіб заробляння грошей у нього не змінився: спекулювання на курсі валют. Та якщо фінансове чуття Сороса часто не підводило, то історія зіграла з ним злий жарт.

Народився він 1930 року в заможній єврейській сім’ї в Угорщині, яка в роки Другої світової опинилася під окупацією антисемітського режиму Німеччини. Тоді Соросу-молодшому було 13. Аби уникнути заслання в концтабори (і вірної смерті), сім’я розлучилася й придбала фальшиві документи, аби видати себе за християн.

Далі — еміграція до Великої Британії й навчання в Лондонській школі економіки. Там Сорос знайомиться з філософом Карлом Поппером, найбільш відомим за працею «Відкрите суспільство і його вороги». Поппер пізніше стане наставником для юного Сороса. Той навіть почне філософську кар’єру, але швидко її кине й переїде до Нью-Йорка — працювати у фінансовій сфері.

На офіційному сайті фундації Сороса «Відкрите суспільство» (Open Society Foundation) вказано, що за своє життя Сорос віддав (просто так, без відсотків) понад 32 мільярди доларів — для боротьби за свободу та демократію. Це в чотири рази більше, ніж нинішні статки філантропа — 8,2 мільярда за оцінкою Forbes.

Звідки ж у Сороса з’явилися такі гроші?

Саме це і є однією з причин, чому постать філантропа оповита такою загадковістю. Фонд Сороса (пізніше Quantum Fund) займався спекулюванням на валютних курсах ще з часу заснування в 1973 році. Він скуповував валюту за низьким курсом і потім, після зміцнення, продавав за високим — або навпаки, продавав за високим, а потім купував за низьким.

У 1992 році Сорос правильно спрогнозував падіння британського фунта стерлінгів та заробив 1 мільярд фунтів на різниці курсу. Після цього Сороса назвали «чоловіком, який зламав Банк Англії». А в 1997-му влада Малайзії і Таїланду звинуватила філантропа в навмисному обвалі їхніх валют — рингіта й бата.

Незрозуміло, чому гнів малазійців і тайців накликав на себе саме Сорос: не лише він виграв від знецінення валют. Понад те, лише трьома роками раніше фонд філантропа втратив сотні мільйонів доларів за день, бо неправильно поставив на падіння японської єни (насправді тоді падав американський долар).

Ще одна вдала інвестиція Сороса припала на інтернет-стартапи в 1999 році. Наступного ж року сталася так звана «криза доткому», коли всі ті стартапи луснули мов мильні бульбашки (їх було забагато, інвестори їх переоцінили — і вмить ринок обвалився). По тому Сорос став вкладати кошти й спекулювати набагато обережніше, поки остаточно не відійшов від цього у 2000-х.

Чи визнавали Сороса винним у підриві фінансових систем країн? Офіційно — ні. Він був фігурантом лише однієї справи, яка стосувалася інсайдерської торгівлі ще в 1988-му. Після програшу апеляції у 2006 році Сороса зобов’язали заплатити 2,2 мільйона євро штрафу. А через п’ять років його Quantum Fund остаточно відмовився від інвестиційної діяльності і почав займатися лише статками Сороса та його сім’ї.

А що то за фонд Сороса, який роздає гроші?

З часу заснування — в 1984 році — мережа Фундацій «Відкрите суспільство» діє в понад 120 країнах світу. Почалося все на батьківщині Сороса — в Угорщині. Там фонд надавав технічну допомогу, допомагав у модернізації шкіл та платив стипендії талановитій молоді.

Пощастило тоді студенту-правнику й громадському активісту Віктору Орбану: на гроші Сороса він поїхав навчатися до Оксфорда. Через 30 років Орбан — уже в статусі прем’єра й лідера владної партії «Фідес» — закликає виборців «боротися проти того, що імперія Джорджа Сороса творить із цією країною». А Центральноєвропейський університет — приватний заклад вищої освіти, фінансований Соросом — через тиск угорської влади буде змушений переїхати з Будапешта до Відня.

Після завершення «холодної війни» Фундація «Відкрите суспільство» почала діяти в Польщі, Росії та тоді ще Чехословаччині та Югославії. А до кінця ХХ століття — вже загалом у 70 країнах світу. Діяльність фундації полягала переважно у фінансуванні організацій та установ, які просувають ідеї демократії та вільного суспільства. Принцип простий: вони фінансово не залежать від влади — а отже, мають свободу діяльності.

Чому Сорос віддає задарма гроші організаціям? З його відповідей видається, що для нього це — ідейна справа: сприяння створенню відкритих суспільств у різних країнах світу. «Коли я десь років 40 тому почав займатися тим, що називаю політичною філантропією, ідея відкритого суспільства була на підйомі», — розповідав Сорос у 2019-му в інтерв’ю Суспільному радіо США.

Політична філантропія Сороса — це як?

Діяльність Сороса — це не лише безкорислива допомога, а й заяви політичного штибу. Він — один із найбільших донорів Демократичної партії США та організацій, які виступають проти консервативної політики адміністрації Дональда Трампа. Та й самого Трампа Сорос називав «самозванцем». Тож і не дивно, що проти Сороса у США висловлюються республіканці — зокрема і чинний американський президент.

Але не лише у США і Угорщині ганять фінансиста-спекулянта. Президент Туреччини звинувачував «відомого угорського єврея» в організації масштабних протестів у 2013 році. А Путін (у РФ фонд Сороса оголосили «небажаним» у 2015-му) провів паралель між Соросом і наближеним до Кремля олігархом Євгенієм Пригожиним.

Пригожина на Заході пов’язують із так званою «фабрикою тролів», яка перед виборами президента США в 2016-му намагалася перешкодити обранню демократки Гіларі Клінтон. Так і Путін сказав: мовляв, Сорос також «втручається у всякі ситуації по всьому світу».

В останні роки Сорос критикує зростання диктаторських тенденцій у світі. У вже згаданому інтерв’ю Суспільному радіо США він каже: нині відкриті суспільства, які він так обстоює, захищаються, а диктатури перебувають на підйомі. Під час виступу на останньому форумі в Давосі Сорос розкритикував китайського лідера Сі Цзіньпіна за авторитаризм.

А ще Сорос фінансував організації, які допомагали біженцям і мігрантам на піку кризи в ЄС. Через це філантропа критикували: мовляв, хоче своїм мультикультуралізмом розвалити Євросоюз. Та й раніше Сорос критикував ЄС за те, як вони долали наслідки кризи єврозони.

«Рука» Сороса та його прибічників в Україні

В березні 2014-го Сорос закликав ЄС створити для України подобу «плану Маршалла» для післявоєнної Європи. Але, здається, нічого такого так і не сталося.

На щастя, у впливі Сороса в Україні допоміг розібратися телеканал ZIK, який наприкінці лютого цього року організував спеціальний маратон «Тхне Соросом». Так ми дізналися, що Сорос «прагне контролювати цілі країни, а найбільшого успіху досяг в Україні», «сприяє деградації, руйнуванню традиційних цінностей і національних ідентичностей» і ще «підтримує класові утиски». І це ми ще не згадали про ЛГБТ, ринок землі та коронавірус!

На думку гостей того маратону, усі перелічені злодіяння робить людина, яка керується ідеями відкритого суспільства Карла Поппера.

Що ж про Україну говорив сам Джордж Сорос (якого, на жаль, так і не запросили на маратон ZIK)? Наприклад, в інтерв’ю The Guardian у 2019-му у відповідь на питання про проєкти, якими він пишається найбільше, філантроп відповів так: «Візьміть, до прикладу, Україну: в ній відбулося кілька революцій, кожна з них не вдалася, а тепер там відбулися вільні й справедливі вибори (мається на увазі обрання президентом Володимира Зеленського — ред.)».

Українська реальність подарувала нам унікальний феномен — «соросята». Ось так їх описує політичний аналітик Олександр Кочетков: «За часів Порошенка вони були антикорупційними активістами, а тепер потрапили у владу, і за гроші Сороса реалізовують його політику: заходимо в країну, беремо під контроль владу, своїх агентів, яких виростили, інтегруємо владу, і вони роблять усе, що ми захочемо».

Любитель терміну «соросята» і народний депутат від «Слуги Народу» Олександр Дубінський навіть пропонує простий спосіб їх виявити: проглянути декларації депутатів і чиновників та подивитися, хто з них отримував гроші як фізична особа-підприємець. А серед колег по фракції, за оцінками Дубінського, таких буде понад 40%.

З конкретними прикладами, щоправда, важче: комплексне розслідування проросійського видання «Страна» назвало «соросятами» колишнього прем’єра Олексія Гончарука й кількох членів його уряду, а ще (з посиланням на «експертів») парламентські фракції «Голос» і «деяких депутатів» із «Європейської Солідарності» та «Слуги Народу».

***

В Україні Сорос заснував Міжнародний фонд «Відродження». І той справді фінансував різні організації — Центр політико-правових реформ, Реанімаційний пакет реформ і фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. За «соросівські гроші», серед іншого, розробляли методику ЗНО й концепцію децентралізації влади в Україні. Утім атаки на Сороса й «Відродження» в Україні — річ далеко не нова.

А що hromadske, спитаєте ви? Так, фонд «Відродження», заснований Соросом, давав нам гроші. У 2019-му ми отримали від нього 267 615 грн 69 коп (це 0,5% від усіх грошових надходжень hromadske за рік).

Многая літа Джорджу Соросу!

P.S. Усі наші фінансові звіти можете подивитися тут.